ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.01.2019Справа № 910/14000/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флавія»
доРівненської обласної державної адміністрації
провизнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання вчинити дії,
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники учасників процесу:
від позивачане з'явились
від відповідачаГанов О.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Флавія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 56:246:833:00:07:030:0001), укладений 25.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флавія» та Рівненською обласною державною адміністрацією, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах;
- зобов'язати Рівненську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Флавія» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25.01.2012 про поновлення договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення строку вищевказаного договору оренди позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконує умови договору, зокрема, в частині сплати орендної плати, а з дати спливу строку договору оренди будь-яких листів-повідомлень від відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі на новий строк не надходило. За таких обставин, позивач стверджує, що в силу ч. 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» даний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому, позивач зазначає, що він звертався до Рівненської обласної державної адміністрації з листом, в якому просив прийняти рішення щодо поновлення строку дії договору та здійснити дії щодо оформлення відповідної додаткової угоди, однак, даний лист залишено відповідачем без відповіді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/14000/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05.12.2018.
У підготовчому засіданні 05.12.2018 було оголошено перерву до 09.01.2019.
17.12.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Флавія» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд заборонити Рівненській обласній державній адміністрації до вирішення справи №910/14000/18 по суті вчиняти будь-які дії, направлені на передання в користування, в тому числі на умовах оренди, або у власність іншим особам земельної ділянки кадастровий номер 56:246:833:00:07:030:0001, площею 3,096 га, що знаходиться на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідачем вчиняються заходи, направлені на передання земельної ділянки, щодо продовження користування якою вимагає позивач, третій особі - ТОВ «Абсолют солар». За твердженням позивача, передання спірної земельної ділянки в оренду чи власність ТОВ «Абсолют солар» чи будь-якій іншій особі під час розгляду спору, призведе до неможливості виконання рішення суду у випадку вирішення спору на користь позивача та призведе до неможливості ефективного захисту порушених прав та інтересів ТОВ «Флавія», за захистом яких товариство звернулося із відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач. Зокрема, позивачем не надано доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на передачу спірної земельної ділянки в оренду чи власність іншим особам, як про те стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «Флавія».
Лист Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації №3477/02-11/18 від 05.10.2018, на який посилається позивач, таким доказом не є. За змістом даного листа Департамент, розглянувши звернення ТОВ «Флавія» в ТОВ «Абсолют солар», лише вносить на розгляд облдержадміністрації проект листа заступника голови обласної державної адміністрації Тимошенка І.О., у якому мова йде про проведення обстеження земельної ділянки за участі уповноважених представників райдержадміністрації (з виходом на місце за відповідною адресою) та інформування обласної державної адміністрації про результати проведеного обстеження.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Флавія» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Флавія» про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М. Смирнова