номер провадження справи 28/85/18
10.01.2019 Справа № 908/1838/18
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом концерну "Міські теплові мережі" (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-В)
до відповідача комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а)
про стягнення коштів
за участю представників:
від позивача: Рак Д.А. член правління, довіреність №400/20-19 від 02.01.2019, Шеховцова Н.О., довіреність № 424/20-19 від 02.01.2019 (присутня), Юдіна А.А., довіреність №467/20-19 від 02.01.2019 (присутня);
від відповідача: Рудь Д.О., довіреність №19-11 від 02.01.2019 (присутня), Філіпова Л.Л., довіреність №19-09 від 02.01.2019 (присутня).
Концерн "Міські теплові мережі" 13.09.2018 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради про стягнення 1.262.214,82 грн., які складаються з 1.038.177,26 грн. основного боргу, 147.372,32грн. пені, 194.250,81 грн. інфляційних втрат та 16.735,83грн. 3% річних.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/85/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.10.2018.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2018 відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 12.11.2018.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче провадження, судове засідання призначено на 03.12.2018.
В судовому засіданні 03.12.2018 оголошено перерву до 12.12.2018.
Ухвалою суду від 12.12.2018 закрито підготовче провадження. Справу №908/1838/18 призначено до судового розгляду по суті на 10.01.2019.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Відповідно до положень підпункту 11 п. 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції від 30 вересня 2016 року - чинна) представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції може здійснюватися виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, або через представника.
Дана норма регламентує новий вид представництва у господарському процесі, а саме представництво членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення. На підставі даної норми вбачається можливість внесення змін до статутних документів юридичної особи, а саме введення положень про окремий виконавчий орган, що матиме повноваження представляти дану юридичну особу перед державними органами та в суді, або ж передбачення таких повноважень для вже існуючого на підприємстві виконавчого органу.
Відповідно до ст. 58 ГПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник.
Положеннями ст.60 ГПК України визначений перелік документів, що підтверджують повноваження представників, зокрема, довіреність фізичної або юридичної особи, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З оглядну на введені норми права суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні приймав участь уповноважений належним чином представник концерну "Міські теплові мережі" Рак Д.А. Інші особи, які прибули в судове засідання, були присутні в судовому засіданні в якості вільних слухачів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені в позові та відповіді на відзив №230-юр від 08.10.2018 (Т.1, арк. с. 153 - 154). Просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 505000 від 17.03.2017, внаслідок чого заборгованість за надані послуги з жовтня 2017 р. по квітень 2018 року склала 1.038.177, 26 грн. Приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, позивач нарахував та просить стягнути штрафні та компенсаційні санкції. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився. Матеріали справи містять відзив б/н від 05.10.2018 (Т.1, арк. с. 128 - 132), відповідно до якого відповідач зазначив, що з позовними вимогами не згодний в повному обсязі, виходячи з наступного: 25 травня 2016 Запорізькою міською радою було прийняте рішення № 25 про створення комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради. Відповідно до Статуту підприємства метою діяльності є здійснення відповідно до вимог чинного законодавства функцій управління та утримання в господарському віданні, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна; забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов проживання; забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків; забезпечення дотримання квартиронаймачами, власниками приватизованих квартир, орендарями та власниками нежилих приміщень обов'язків, передбачених відповідними договорами. Виходячи з положень чинного законодавства України, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.06.2016 №311 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг", з 01 вересня 2016 КП "Наше місто" Запорізької міської ради визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме з цією метою в господарське відання КП "Наше місто" Запорізької міської ради передано об'єкти житлового та нежитлового фонду, благоустрою та обладнання (Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №494 від 26.08.2016), власником яких є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Відповідно до норм ст. 136 ГК України, функція господарського відання передбачає, що лише власник майна, закріпленого на праві господарського відання реалізує весь спектр відповідних повноважень. Відповідно до рішення виконкому № 494 від 26.08.2016 відповідачу було передано в господарське відання об'єкти житлового та нежитлового фонду відповідно до додатків до рішення. Окремого переліку об'єктів нежитлового фонду комунальної власності на час передачі не існувало. Окрім того, більшість нежитлових приміщень взагалі не було виділено в окрему одиницю, а перебували у складі житлових будинків. Враховуючи необхідність утримання об'єктів житлового та нежитлового фонду в належному стані, в тому числі щодо отримання послуги з забезпечення приміщень опаленням, між відповідачем та позивачем було укладено договори про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді в нежитлові приміщення, що перебувають в господарському віданні відповідача. Оскільки актуального переліку об'єктів нежитлового фонду комунальної власності, що є вільними на час передачі не існувало, додатки до договорів були запропоновані саме Концерном "МТМ". Впродовж 2017-2018 років відповідачем на виконання розпорядження міського голови № 69р від 03.03.2017 для забезпечення контролю, управління та ефективністю використання майна комунальної власності та захисту права власності здійснювалося технічне обстеження (інвентаризація) об'єктів нежитлового фонду міста. В процесі технічного обстеження приміщень постала необхідність в приведенні у відповідність додатків до укладених з Концерном "МТМ" договорів на теплозабезпечення нежитлових приміщень. Зважаючи на те, що нежитлові приміщення, що перебувають в господарському віданні відповідача є об'єктами права комунальної власності, оплату за опалення здійснює Запорізька міська рада, шляхом надання фінансової підтримки комунальному підприємству "Наше місто" з місцевого бюджету. Відповідно до укладеного договору про надання фінансової підтримки Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради повинні виділятися кошти на поповнення обігових коштів комунальних підприємств для відшкодування витрат за опалення в рамках виконання заходів Програми розвитку та утримання житлово-комунального господарства м.Запоріжжя на 2017 - 2019 роки, затвердженої рішенням міської ради №5 від 21.12.2016 (зі змінами та доповненнями, внесеними відповідно до рішення міської ради від 30.08.201 7р №46). Також звертав увагу суду, що в актах, які додані до матеріалів справи не зазначено про відмову у підписанні актів споживачем або про заперечення в їх підписанні. У зв'язку з чим їх не можна вважати погодженими і, що вони є підставою для проведення остаточних розрахунків. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.
В судовому засіданні 10.01.2019 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та комунальне підприємство "Наше місто" Запорізької міської ради (споживач, відповідач у справі) 17.03.2017 уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 505000 з наступними доповненнями (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно з п. 5.4 - 5.5 договору межа балансової належності та/або експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу, (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифів (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору).
Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.
Пунктом 6.5 договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються на підставі показів приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.
Згідно з п. 6.6 договору при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.
Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Парамонова, буд. 15-В, документи за розрахунковий період: рахунок; акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (п. 6.7 договору)
Пунктом 6.7.1 договору встановлено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийняті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді (п. 6.7.2 договору).
Пунктом 10.1 договору передбачено, то договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однієї із сторін.
На момент подання позовної заяви жодних заяв про розірвання дії договору від відповідача не надходило, відповідне рішення судомне приймалося та припинення юридичних осіб не відбувалося.
Таким чином, договір є діючим та таким, що підлягає виконанню сторонами.
Додатками 1А, 1Б, 1В до договору № 505000 від 17.03.2017 визначені об'єкти, на які Теплопостачальна організація відпускає Споживачу в поточному році теплову енергію в гарячій воді.
Додатковою угодою №1 від 30.01.2018 до договору були внесені зміни щодо переліку об'єкти, на які Теплопостачальна організація відпускає Споживачу в поточному році теплову енергію в гарячій воді, про що сторонами узгоджені нові Додатки 1А, 1Б, 1В до договору № 505000 від 17.03.2017
Пунктом 2 додатку № 1А до договору № 505000 від 17.03.2017 сторонами визначено, що орієнтована вартість теплової енергії на опалення, що відпускається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить - 174177,83 грн. ПДВ 34835,57 грн., усього з ПДВ 209013,39 грн.
Пунктом 2 додатку № 1Б до договору № 505000 від 17.03.2017 сторонами визначено, що орієнтована вартість теплової енергії на опалення, що відпускається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить - 286838,87 грн. ПДВ 57367,77 грн., усього з ПДВ 344206,64 грн.
Пунктом 2 додатку № 1В до договору № 505000 від 17.03.2017 сторонами визначено, що орієнтована вартість теплової енергії на опалення, що відпускається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить - 821328,14 грн. ПДВ 164265,63 грн., усього з ПДВ 985593,76 грн
Пунктами 1.4.2 вказаних додатків до договору № 505000 від 17.03.2017 узгоджено, що споживачів з приладами обліку теплової енергії обсяг фактично спожитої теплової енергії визначається на підставі показів вузла обліку. Дата зняття споживачем показань приладів обліку теплової енергії Теплопостачальній організації - не пізніше 28 числа поточного місяця.
На виконання умов договору № 505000 від 17.03.2017 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді позивач в періоди з жовтня 2017 по квітень 2018 відпустив теплову енергію споживачу за вказаними в додатках до договору адресами.
Відповідач будь-яких заперечень щодо переліку об'єктів, на які відпускалась теплова енергія в гарячій воді в рамках договору № 505000 від 17.03.2017, суду не надав.
Про факт надання позивачем послуг в рамках договору № 505000 від 17.03.2017 свідчать складені акти приймання-передачі теплової енергії та виставлені рахунки на оплату наданих послуг.
Матеріали справи містять реєстри вручення актів та рахунків, відповідно до яких, представник відповідач отримував зазначені документи для подальшої оплати наданих послуг.
Також в подальшому, оскільки відповідач до теплопостачальної організації для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором не з'явився. Тому Концерн "МТМ" направив розрахункові документи за спірний період на адресу споживача поштовою кореспонденцією, про що свідчать реєстри вручення рахунків та актів та реєстри відправлення листів.
Акти приймання-передачі за період з жовтня 2017 по квітень 2018 споживачем не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У зв'язку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі, оформлені у відповідності до вимог п. 6.7.1 договору та у відповідності до п. 6.2 договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого заборгованість склала 1.038.177,26 грн.
У зв'язку з тим, що об'єкт споживання теплової енергії відповідача має спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2017-2018 відповідно до яких Концерном "Міські теплові мережі" було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Опалювальний сезон 2017-2018 років у м. Запоріжжя:
- розпочався з 24 жовтня 2017 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 617 від 20.10.2017 року;
- закінчився 05 квітня 2018 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 151 від 04.04.2018 року.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 505000 від 17.03.2017 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом при розгляді доводів позивача надана правова оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а саме: умовам договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №505000 від 17.03.2017, актам приймання-передачі теплової енергії та рахункам на оплату спожитої теплової енергії за спірний період. Також судом було враховано, що у вересні 2018 року позивачем здійснений перерахунок суми боргу КП "Наше місто" в розмірі 197.854,31 грн. за період з жовтня 2016 по квітень 2018 включно, на підставі наданих КП "Наше місто документів, щодо передачі в оренду приміщень, вилучених з господарського відання.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії та гарячої води на суму 1.038.177,26 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 1.038.177,26 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.
Стосовно наявного в матеріалах акту звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого відповідач визнає заборгованість у розмірі 1.017.817,33 грн., суд зазначає наступне:
Відповідач жодним належним до допустимим доказом не спростував позицію позивач, не надав доказів часткової сплати наданих послуг за вказаний у позові період або невірного нарахування теплопостачальною організацією вартості послуг тощо, тобто в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність боргу саме в розмірі 1.017.817,33 грн.
За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивач, враховуючи положення п. 7.2.10 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 194.250,81 грн. за період прострочення з 20.11.2017 по 10.09.2018.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.10 договору встановлено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, через наявність математичних помилок, а саме: позивачем невірно визначена кількість прострочених днів.
Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме - в розмірі 188.777,59 грн. за період з 20.11.2017 по 10.09.2018, в частині стягнення 5.473,22 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16.735,83 грн. за період з 20.11.2017 по 10.09.2018 та 13.050,92 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2017 по липень 2018 року (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 16.753,83 грн. 3% річних за період прострочення з 20.11.2017 по 10.09.2018 та інфляційних втрат в розмірі 13.050,92 грн. за період прострочення з грудня 2017 по липень 2018, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказів виконання зобов'язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав.
Надані суду заперечення відповідача не обґрунтовані та не доведенні належними і допустимими доказами, ґрунтуються на власних припущеннях та домислах. Посилання відповідача на те, що лише власник майна, в даному випадку Запорізька міська рада, повинна сплачувати вартість наданих послуг з теплопостачання та постачання гарячої води є безпідставними, оскільки укладаючи правочин №505000 від 17.03.2017 кожна зі сторін прийняла на себе ряд прав та обов'язків, тобто відповідач надав згоду на оплату послуг, які будуть надані теплопостачальною організацією на об'єкти, які передані та знаходяться у нього в господарському віданні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 18.851,12 грн. (1.256.741,605 грн. (задоволена сума) х 1,5% (від ціни позову) = 18.851,12 грн.). Решта судових витрат залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір" суд, -
1. Позов концерну "Міські теплові мережі" до комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради" про стягнення заборгованості за надані за період з жовтня 2017 по квітень 2018 в розмірі 1.262.214,82 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 40545596) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 1.038.177,26 грн. (один мільйон тридцять вісім тисяч сто сімдесят сім грн. 26 коп.) основного боргу. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. Стягнути з комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, ідентифікаційний код 40545596) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 188.777,59 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят сім грн. 26 коп.) пені, 16.735,83 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять грн. 83 коп.) 3% річних, 13.050,92 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят грн. 92 коп.) інфляційних втрат, 18.851,12 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одну грн. 12 коп.) судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В частині стягнення пені в розмірі 5.473,22 грн. відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15 січня 2019 року.
Суддя О.В. Федорова