Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "15" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 14/325"б"
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенерго"
До боржника: Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод"
про визнання банкрутом.
Суддя Гнисюк С.Д.
В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №14/325"б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" (далі - ВАТ "Коровинецький цукровий завод", боржник, банкрут), в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).
Постановою Господарського суду Житомирської області від 18.07.2013, зокрема, визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Коровинецький цукровий завод".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.06.2018 зупинено провадження у справі №14/325"б" до повернення матеріалів справи до Господарського суду Житомирської області; матеріали справи №14/325"б" направлено до Верховного Суду.
03.10.2018 до Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільма Вельдіж" до Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" про визнання права власності від 03.10.2018, з додатками.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.10.2018 відкладено вирішення питання відносно прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільма Вельдіж" до Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" про визнання права власності від 03.10.2018 до повернення матеріалів справи №14/325"б" до Господарського суду Житомирської області та поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.01.2019 поновлено провадження у справі.
Дослідивши вищезазначену заяву, Господарський суд Житомирської області вважає за необхідне зазначити про наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону про банкрутство, передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частини 4 статті 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Окремими положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Доказом сплати судового збору є оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення (Інформаційний лист Державної судової адміністрації України №12-6621/11 від 10.11.2011).
Приписами п.2 ч.2 ст.163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.
У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю цього майна. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Дійсна вартість майна підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
Не зазначення ціни позову або невірне визначення ціни позову, що призвело до недоплати судового збору, є недоліком позовної заяви, а тому до неї повинні застосовуватися вимоги, передбачені ст. 174 ГПК, щодо залишення позовної заяви без руху.
Так, звернувшись до суду з заявою про визнання права власності на майно заявник не вказав ціну позову, зазначив, що спір немайновий.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Отже, питання визнання права власності є майновий спір.
Згідно пп. 1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Виходячи з ціни заяви, яка зазначена (1494435,00грн.), заявником при зверненні до суду мало бути сплачено судовий збір в сумі 22416,52 грн. (1,5% від ціни заяви).
Натомість, до матеріалів заяви заявником надано суду платіжне доручення №125 від 26.09.2018 про сплату судового збору у розмірі 1762,00грн.
За таких обставин, суд вважає, що заявником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Крім того, положеннями статті 164 ГПК України, визначено, що до позовної заяви додаються документи, які зокрема, підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно частини 1 статті 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається до суду з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Заявником не додано доказів надіслання заяви усім учасникам провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи викладене, Господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільма Вельдіж" до Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" про визнання права власності від 03.10.2018 подана з порушенням вимог чинного законодавства, якими необхідно керуватись при поданні до суду відповідної заяви.
Частиною 1 статті 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строки їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстав несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст. 174 ГПК України).
Враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільма Вельдіж" до Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" про визнання права власності від 03.10.2018 подана з порушенням зазначених вимог законодавства, Господарський суд Житомирської області дійшов висновку повідомити заявника щодо необхідності усунення недоліків, допущених при поданні вказаної заяви та залишити її без руху.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 91, 162-164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 10, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарський суд Житомирської області, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільма Вельдіж" до Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод" про визнання права власності від 03.10.2018З залишити без руху.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Ільма Вельдіж" протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали суду усунути недоліки заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків з доказами:
- сплати судового збору у розмірі 22416,52 грн.;
- надіслання усім учасникам провадження у справі про банкрутство копії заяви (фіскальний чек і опис вкладення).
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ільма Вельдіж", що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою на підставі ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду підписана: 15.01.2019.
Суддя Гнисюк С.Д.