проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"09" січня 2019 р. Справа №922/3388/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача (стягувача) - ОСОБА_1, за довіреністю №01-26/5605 від 09.10.2018 року, свідоцтво серія ЗП№001828 від 27.09.2018 року;
першого відповідача (боржника) - ОСОБА_2, за довіреністю №01-01-23/24-19 від 03.01.2019 року; ОСОБА_3, за довіреністю №01.01-14/7903-18 від 17.12.2018 року, свідоцтво серія ЧН№000398 від 20.07.2018 року;
другого відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства «Харківобленерго», м.Харків, (вх.№1287Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2018 року по справі №922/3388/15,
за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго», м.Харків,
до 1. Комунального підприємства «Харківводоканал», м.Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфербутик», м.Запоріжжя,
про стягнення 19838732,68 грн.,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2018 року у справі №922/3388/15 (повний текст складено 05.10.2018 року, суддя Добреля Н.С.) заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» про відстрочку виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 року по справі №922/3388/15 задоволено частково.
Відстрочено КП «Харківводоканал» виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 року по справі №922/3388/15 до 06.03.2019 року.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2018 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені заяви про надання відстрочки виконання рішення по справі №922/3388/15.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Господарський суд Харківської області надав відстрочку КП «Харківводоканал» виключно в його інтересах та без урахування права АТ «Харківобленерго» на своєчасне та повне виконання рішення суду, ухваленого на його користь. При цьому у справі не встановлена жодна з обставин, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, не застосована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практика Європейського суду з прав людини.
Скаржник вказує, що статус КП «Харківводоканал» як комунального підприємства не доводить факт його фінансування виключно з Державного бюджету України, та припинення його діяльності через відсутність такого фінансування, крім того боржник не надав суду доказів повної відсутності на усіх його рахунках коштів у 2018 році.
Апелянт наполягає на тому, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховане факту знаходження АТ «Харківобленерго» в критичних економічних умовах саме через невиконання КП «Харківводоканал» як своїх договірних обов'язків, так і судових рішень, які набрали законної сили. Так, саме КП «Харківводоканал» має заборгованість перед АТ «Харківобленерго» станом на 01.09.2018 року відповідно до договорів про постачання електричної енергії у розміри 1946678675,89 грн. (1269667213,71 за електричну енергію), через такий великий борг АТ «Харківобленерго» має податковий борг 310699,9 тис. грн., а майно компанії знаходиться в податковій заставі.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення Господарський суд Харківської області не взяв до уваги те, що КП «Харківводоканал» не надало суду доказів існування особливого, відмінного від загального порядку виконання рішень суду про стягнення коштів з комунального підприємства, та доказів встановлення судом порядку виконання рішення суду у справі №922/3388/15 виключно коштами Державного бюджету України, та доказів того, що неотримання субвенцій зробить неможливим виконання судового рішення в загальному порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
На думку апелянта, Господарський суд Харківської області, надавши КП «Харківводоканал» відстрочку виконання рішення до 06.03.2019 року, порушив баланс інтересів сторін, фактично враховував лише інтереси боржника, так як у період дії відстрочки, якою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, рішення суду не буде виконуватися боржником взагалі, що призведе до надмірного перебування рішення суду на стадії його виконання, але без фактичного виконання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Харківобленерго»; визначено для відповідачів строк на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; визначено строк на протязі якого учасники справи мають право надати до суду заяви, клопотання і документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.
20.12.2018 року представник апелянта надав через канцелярію суду заяву (вх.№2632), в якій зазначає, що кошти, які були вказані судом в якості джерела виконання рішення суду у справі №922/3388/15, були отримані КП «Харківводоканал» на погашення заборгованості зовсім в іншій справі: саме у справі №922/4928/15. У свою чергу, коштів на виконання рішення суду у справі №922/3388/15 за субвенцією КП «Харківводоканал» не виділено та отримано не було. Скаржник звертає увагу на те, що відповідно до ст. 14 Закону України від 23.11.2018 року №2629 «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році взагалі не передбачено надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Таким чином, на думку апелянта КП «Харківводоканал» повністю втратило можливість виконати судове рішення у справі №922/3388/15 за рахунок відповідної субвенції з Державного бюджету України, можливість отримання якої була умовою для відстрочення виконання рішення у даній справі.
Скаржник також зазначає, що другим джерелом погашення заборгованості КП «Харківводоканал» у цій справі суд вказував на збільшення тарифів на послуги підприємства, що є гарантією погашення заборгованості впродовж 2019 року. Але судом не було наведено економічного розрахунку розміру відповідних надходжень коштів від збільшення тарифів до КП «Харківводоканал».
Перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№2856 від 28.12.2018 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, представник позивача надав до суду заяву (вх.№2857 від 28.12.2018 року), в якій зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, її підписано представником АТ «Харківобленерго» - ОСОБА_1, яка на підтвердження своїх повноважень на представництво додала копію довіреності №01-26/5605 від 09.10.2018 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, але інформацію щодо неї не підтверджується. Так, дані про ОСОБА_1 відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України і вказане наводить на сумніви наявності статусу адвоката у особи підписанта. Таким чином, на думку першого відповідача, оскільки апеляційна скарга подана і підписана представником, дані про якого відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України, апеляційне провадження підлягає закриттю згідно приписів ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.
08.01.2019 року представник позивача надав заперечення на заяву першого відповідача, які колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.
Разом з тим, колегією суддів перевіркою Єдиного реєстру адвокатів України встановлено, що дані щодо адвоката ОСОБА_1 внесенні, а отже відомості вказані в заяві КП «Харківводоканал» не знайшли свого підтвердження у зв'язку з чим у задоволенні такої заяви слід відмовити за необґрунтованістю.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була направлена учасникам справи рекомендованим листом 10.12.2018 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана позивачем та першим відповідачем 13.12.2018 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.
Ухвала суду від 10.12.2018 року була направлена на адресу другого відповідача рекомендованим листом за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте ухвала повернулась до суду з позначкою поштового відділення - «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що другий відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а не отримання кореспонденції зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника другого відповідача
У судовому засіданні 09.01.2019 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
Представник першого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві, який міститься в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 року заяву Акціонерної компанії «Харківобленерго» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі №922/3388/15 задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року у справі №922/3388/15 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2015 року у справі №922/3388/15 в частині стягнення з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» вартості електричної енергії в розмірі 19625004,84 грн. та прийнято нове рішення, яким позов в цій частині задоволено.
25.09.2018 року на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду було видано відповідні накази.
19.09.2018 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулося до Господарського суду Харківської області з заявою про надання відстрочки виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 року в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування поданої заяви, боржник вказує на те, що КП «Харківводоканал» на даний час є збитковим підприємством та не має можливості виконати постанову по даній справі. На підтвердження збитковості підприємства, божником надано копію балансу та звіту про фінансові результати КП «Харківводоканал», копії довідок щодо фінансового стану підприємства, звіт аудитора та інші документи. З посиланням на зазначені обставини боржник вказує, що він фактично позбавлений можливості виконати судове рішення у даній справі, оскільки цілком залежить від законодавчо врегульованого механізму компенсації тарифної різниці шляхом взаєморозрахунків за електроенергію, і тільки після отримання відповідної субвенції він буде в змозі виконати судове рішення по даній справі.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Так, статутом Комунального підприємства «Харківводоканал» передбачено, що воно є підприємством комунальної форми власності і заснованим на майні територіальної громади м. Харкова, надає послуги з водопостачання та водовідведення споживачам Харківського регіону за попередньо встановленими для нього Державою тарифами.
Водночас, як тарифи, які діяли у квітні 2015 року (за який стягується заборгованість), так і поточні, не компенсують фактичних витрат виробництва таких житлово-комунальних послуг. Таким чином утворюється заборгованість перед КП «Харківводоканал» з компенсації різниці в тарифах. Наведене підтверджується, як діючим бюджетним законодавством, яким передбачається виділення коштів на погашення різниці в тарифах у вигляді субвенцій (п.27 ст.14 та ст.21 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік», Постановою КМУ №332 від 18.05.2017 року), а також доданими до заяви письмовими доказами: довідкою щодо заборгованості з різниці між фактичними витратами та тарифами на централізоване водопостачання та водовідведення, якою зафіксовано, що залишок невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах становить більш ніж 650 млн. грн. в тому числі 404,6 млн. грн. узгоджених протоколом №3 від 05.07.2018 року територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації (наявні у матеріалах справи).
Керуючись наведеними приписами, на виконання чинного бюджетного законодавства були укладені договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості за електричну енергію за субвенції з Державного бюджету від 27.06.2017 року №5/21-3 на суму 42520099,45 грн., від 27.06.2017 року №6/21-е на суму 8312056,09 грн. (наявні у матеріалах справи). Проте, розрахунки за наведеними договорами так і не були здійснені внаслідок наявності у законодавстві прогалин щодо алгоритму розподілу коштів.
Так, згідно з п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та п.12 Порядку та умов надання у 2017 році субвенції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), зобов'язана встановити алгоритм розподілу коштів, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання Державного підприємства «Енергоринок» та енергопостачальних компаній під час проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону. У свою чергу, до цього часу вказаний порядок розподілу коштів НКРЕКП не встановлено, а підприємство об'єктивно позбавлено впливати на діяльність/бездіяльність даного органу, який є в свою чергу регулятором першого відповідача.
У листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.10.2017 року №8/10-1758-17, Міністерством (яке є одним з учасників у проведенні взаєморозрахунків) було констатовано, що кошти субвенції, не можуть бути перераховані на рахунок наступного учасника розрахунків АТ «Харківобленерго» через відсутність алгоритму розподілу таких коштів.
Таким чином, з метою запобігання порушення бюджетного законодавства перший відповідач був змушений укласти договори про анулювання договорів про організацією взаєморозрахунків №5/21-з від 27.06.2017 року, №6/21-с та повернути кошти субвенції у порядку зворотному їх отримання, що підтверджується доданими до заяви платіжними дорученнями №11, №12 від 10.10.2017 року. (копії додаються).
Невиконання зобов'язань з компенсації різниці в тарифах призводить до суттєвої збитковості діяльності, а також до критичного матеріального становища КП «Харківводоканал». Підтвердженням цього є додані до заяви документи фінансової звітності підприємства: баланс, звіт про фінансові результати КП «Харківводоканал». Вказані докази фіксують понесення підприємством збитків за 1 півріччя 2018 року у розмірі більш ніж 114 млн. грн., наявність кола поточних зобов'язань (в т.ч. податкових) на суму більш ніж 1,8 млрд. грн., а також обсяг грошових коштів на розрахункових банківських рахунках на загальну суму менш ніж 850 тис. грн.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, надання відстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямоване на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.
Місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу прийняв до уваги обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на даний час - загроза банкрутства базового підприємства з централізованого водопостачання та водовідведення у Харківському регіоні і можливі у зв'язку з цим негативні наслідки, як для навколишнього природного середовища, так і для споживачів житлово-комунальних послуг. Важливо, що боржником були надіслані прохальні листи до уповноважених органів влади всіх рівнів щодо сприяння вирішенню проблеми з проведення розрахунків за електроенергію бюджетними коштами (копії листів наявні у матеріалах справи).
Обставини справи, а також надані до матеріалів справи докази свідчать не тільки про те, що підприємство-боржник здійснило зі свого боку всі залежні від нього заходи задля виконання постанови апеляційного суду від 06.09.2018 року, а й про відсутність вини КП «Харківводоканал», що є одним з необхідних елементів для надання відстрочки виконання рішення згідно положень ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції врахував, що навіть заходи з примусового виконання постанови від 06.09.2018 року не призведуть до його реального виконання в натурі, а лише погіршать і без того скрутне майнове становище підприємства та створять реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності першого відповідача з доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності КП «Харківводоканал» здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону у відповідності до Висновку судової будівельно-технічної та інженерно-екологічної експертизи №6780/16-43/6781/16-48 від 07.09.2016 року (наявна у матеріалах справи).
Також суд першої інстанції врахував факт того, що з 01.10.2018 року КП «Харківводоканал» були введені нові тарифи на послуги підприємства, затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.09.2018 року №1074 та №1075, платежі по яких почнуть надходити з кінця 2018 та впродовж 2019 року, що дозволить отримати додатковий дохід у сумі 85 млн. на рік (довідка наявна в матеріалах справи). Таким чином, збільшення тарифів є додатковим джерелом для стабілізації фінансового стану підприємства та гарантією погашення заборгованості за електроенергію.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що судом не було наведено економічного розрахунку розміру відповідних надходжень коштів від збільшення тарифів до КП «Харківводоканал», оскільки проведення розрахунку належить до повноважень сторін, а суд здійснює його перевірку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «ОСОБА_4 проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Колегія суддів вважає, що відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У цій справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року «Чижів проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання не тільки доводів боржника, а й заперечення кредитора.
При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки не тільки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, враховуючи фінансовий стан обох сторін, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви і надання відстрочки виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 року до 06.03.2019 року і це не порушує принципу збалансованості інтересів сторін.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Харківобленерго» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 04.10.2018 року по справі №922/3388/15 має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284, 331 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.10.2018 року по справі №922/3388/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 січня 2019 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя М.М. Слободін
Суддя О.І. Терещенко