1-кп/381/59/19
357/13904/17
09 січня 2019 року м. Фастів
Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
провівши в приміщенні суду в залі судового засідання в режимі відеоконференції судове засідання в кримінальному провадженні № 12017110030001373 від 14.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України, -
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке просив з огляду на закінчення строків тримання під вартою розглянути у даному судовому засіданні.
Клопотання обґрунтував тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігти ризикам переховування обвинуваченого від суду, відсутність постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків та вчинення іншого кримінального правопорушення, вчинення тиску на свідків та потерпілого, також основного свідка - ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні з метою зміни його показів, перешкоджання кримінальному провадженню шляхом затягування розгляду справи в суді. Також зазначив, що на даний час у кримінальному провадженні не встановлено місця знаходження майна, яким незаконно заволодів обвинувачений, а тому у випадку його перебування на свободі, існує реальна загроза знищення, псування та можливість приховування такого майна, що має значення для встановлення обставин кримінального провадження. Просив суд клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 , якого підтримали обвинувачений ОСОБА_7 ,захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_11 проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував в зв'язку з необґрунтованістю заявлених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 висловили думку на розсуд суду.
Потерпілий підтримав думку прокурора.
Заслухавши думку учасників судового засідання з приводу клопотання прокурора про продовження обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід належить продовжити на максимальний строк з таких підстав.
Продовжує залишатися достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 опинившись на волі, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра у вчиненні тяжкого злочину. Також приймаючи до уваги стан його здоров'я щодо якого відсутні об'єктивні медичні застереження та вік, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, ОСОБА_7 зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування); підозри у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 51 1-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» судам слід вважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
З огляду на викладені фактичні обставини більш м'які запобіжні заходи, визначені ст.176 КПК України як:
1)особисте зобов'язання;
2)особиста порука;
3)застава;
4)домашній арешт;
не можуть бути обрані у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , як альтернативні за наступних підстав.
Усі перелічені запобіжні заходи є занадто м'якими у конкретному кримінальному провадженні, враховуючи обставини вчинення злочину, - насильницького нападу на потерпілого ОСОБА_13 , вчиненого групою осіб та поєднаного із застосуванням фізичного насилля до останнього і погрозами застосування зброї, що є небезпечною для життя та здоров'я потерпілого, кваліфікацію діянь обвинувачених - ч. 3 ст. 187 КК України - особливо тяжкого злочину, а також враховуючи міру покарання у разі визнання обвинувачених винними у вчиненні інкримінованого їм злочину - до 12 років позбавлення волі, а тому відповідно не забезпечують виконання мети запобіжного заходу - виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання виникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених вище по змісту клопотання.
Крім того, ні обвинуваченим, ні його захисником не надано даних щодо особи (осіб) поручителя (-ів), які заслуговують на довіру, та письмово зобов'язується про те, що він поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до с гатті 194 цього Кодексу і зобов'язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Тому такий запобіжний захід не є альтернативним у вказаному провадженні.
Щодо міри запобіжного заходу як то застава, то відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Крім того, відповідно до названого Листа ВСУ слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Враховуючи викладене та те, що стороною захисту не надано даних щодо майнового стану обвинуваченого та можливість реального виконання ним запобіжного заходу у виді застави - вказаний запобіжний захід не є альтернативним у вказаному провадження.
Щодо запобіжного заходу у виді домашнього арешту, то він є надто м'яким у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, стороною захисту не надано даних щодо власників житла, у якому можливо реалізувати вказаний запобіжний захід та не з'ясовано їхньої думки з даного приводу.
Оскільки, згідно названого вище Листа ВСУ правильною слід вважати практику тих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з'ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду тощо.
Враховуючи викладене, запобіжний захід як домашній арешт не є альтернативним запобіжним заходом у вказаному провадженні.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з складністю провадження завершити судовий розгляд до 09.01.2019 року об'єктивно неможливо, зважаючи на те, що ризики, вказані у клопотанні, передбачені ст. 177 КПК України не відпали та не зменшились, тому за сукупністю цих ознак, колегія суддів вважає необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Дане кримінальне провадження стосується обвинувачення в тяжкому злочині, а тому суд, вважаючи необхідним продовжити тримання під вартою ОСОБА_7 , керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення при цьому розміру застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 197, 331, 350, 372 КПК України, ст.ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - задовольнити, а в клопотанні захисту-відмовити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , строком на 60 діб, а саме до 09 березня 2019 року.
Копію ухвали надіслати для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3