Справа № 373/1770/18
(заочне)
14 січня 2019 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Опанасюка І.О.,
при секретарі Ткалі І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Переяслав-Хмельницький цивільну справу №373/1770/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 його на користь 156240 гривень
Посилається на те, що 28.04.2017 року він позичив кошти відповідачу в сумі 4500 доларів США з відсотками при простроченні віддачі боргу. Однак кошти відповідач не повернув до даного часу.
В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву в якій просить справу слухати за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, своїх заперечень на позовні вимоги суду не надав, про місце і час слухання справи повідомлений шляхом направлення судових повісток та оголошення на інтернет сайті.
Судове засідання було відкладено. Явку позивача визнано обов'язковою, та додатково повідомлено відповідача шляхом оголошення на сайті «Судова влада України».
Справа слухалась в порядку статті 280 ЦПК України (заочний розгляд справи).
Судом встановлено наступне.
З копії розписки від 28 квітня 2017 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі (4500 доларів США) 121500 (сто двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп. Зобов'язувався повернути їх не пізніше 01 грудня 2017 року.
Відповідальність за прострочення повернення позики встановлена в договорі в розмірі 0.1 відсотка за кожен день прострочення.
У зазначений строк ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконав, грошові кошти у повному обсязі не повернув.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.
Згідно з вимогами ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України № 6-1672цс16 від 21.12.2016.
Відповідно до ч.2 ст.360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд не вбачає підстав відступати від вищевикладеної правової позиції.
Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення боргу в сумі 4500 доларів США 121500 (сто двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп., за зазначеною розпискою підлягає задоволенню, оскільки розмір боргу підтверджується виданими позивачем розпискою, визначений розпискою строк для повернення позики закінчився, а наявність в позивача боргової розписки свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Така вимога позивачем в позовній заяві не ставиться.
Частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, однак в розписці вказана сума заборгаваності в доларах США та її еквівалент в гривні.
В позовній заяві позивач зазначає, що відсотки за прострочення виконання зобов'язання складають 27% від суми боргу, що становить 1080 доларів США, при цьому не надав суду розрахунок заборгованості з урахуванням курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу в розмірі 0.1%, тобто за кожен день прострочення, за яким ОСОБА_1 нараховано відсотки. До суду ползивач не з'явився та вказану суму в заявленому розмірі не обгрунтував та не підтвердив належнмим та допустимими доказами.
В даному випадку суд приходить до переконання про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення суми заборгованості за розпискою в розмірі 4500 доларів США за офіційним курсом НБУ в еквіваленті національної валюти - гривні, на день прийняття судом рішення, що становить 126675 (сто двадцять шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень 00 коп.
При визначенні суми, що підлягає стягненню суд керувався валютним курсом НБУ станом на 14.01.2019, згідно якого, один долар США = 28,15 грн.
Таким чином сума заборгованості складає 28,15х4500=126675 грн.00коп.
В частині нарахованих позикодавцем відсотків в сумі 1080 доларів США, суд вважає, що виходячи із змісту ст. 81 ЦПК України, ця вимога задоволенню не підлягає в зв'язку із її недоведеністю.
Питання стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 10, 12, 76, 81, 141, 280, 281 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126675 (сто двадцять шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) гривня 20 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1, проживаючий АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_2, проживає: АДРЕСА_2.
Суддя І. О. Опанасюк