Справа № 369/555/19
Провадження №1-кс/369/223/19
14.01.2019 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110200000205, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , -
Слідчий СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що 12.01.2019, близько 11 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом зняття навісного замка вхідних дверей проник до кімнати охорони, звідки таємно викрав ноутбук марки «LG-E50» та електродриль.
Утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене на свою користь, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди.
12.01.2019 року слідчим за погодженням із прокурором ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 ;протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 12.01.2019; протоколом огляду місця події від 12.01.2019; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність у застосуванні щодо підозрюваного
ОСОБА_6 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, який за ступенем тяжкості є тяжким злочином, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявок до органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик у контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний не проживає за місцем реєстрації;
- підозрюваний не має офіційного постійного місця роботи;
- підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків, зокрема не одружений, не має на утриманні дітей та похилих батьків;
- підозрюваний схильний до ухилення від органів досудового розслідування та суду;
- підозрюваний вчинив умисний тяжкий злочин з корисливих мотивів, що свідчить про внутрішню етику особи та її відношення до вимог зовнішньої поведінки індивіда (моральності).
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчинених ним злочинів, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_6 може впливати на потерпілого, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілого, свідків, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Крім того, на даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_6 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що останній, як вище зазначалося, вчинив умисний тяжкий злочин з корисливих мотивів, при цьому не має постійногоджерела доходів, про що свідчить відсутність офіційного місця роботи, а також те, що вже раніше вчиняв тяжкий корисливий злочин, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення з корисливих мотивів.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш, більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі обвинуваченого можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому слідчий просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі “Київський слідчий ізолятор”.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник просив обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши пояснення підозрюваного, захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Суд оцінює вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
При цьому суд, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; його репутацію; міцність соціальних зав'язків.
Суд враховує те що підозрюваний ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків не має, таким чином останній може переховуватися від слідства та суду.
Відповідно до довідки з «АРМОР», ОСОБА_6 схильний до переховування від органів досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_6 перебуває у розшуку за Шевченківським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області як такий, що засуджений до кримінального покарання не пов'язаному з обмеженням волі, за ч. 2 ст. 186 КК України, відсутній по невідомим причинам по місцю проживання. На останнього від 01.02.2018 заведено розшукову справу, якій присвоєно реєстраційний номер №50081804.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи що, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від слідства та суду, тим самим може перешкоджати кримінальному провадженню, суд приходить до висновку що вказані обставини виключають об'єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, або іншого більш м'якого запобіжного заходу.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, соціальні зв'язки, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, а також те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які віднесено до категорії тяжких злочинів.
Крім того, суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_6 як альтернативу застосованому щодо нього запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою - заставу, розмір якої становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає (1921*20) 38 420 грн., оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього такі обов'язки: не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110200000205, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Сургут, Тюменської області, Російської Федерації, маючого середню освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого зі слів за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі - арештному домі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, тобто до 12 березня 2019 року (включно).
Одночасно визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступні банківські реквізити:
Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області
Код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119
р/р 37312095018661
Банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ
Код банку: 820172
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.
За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу, слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського аплеяційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1