"14" січня 2019 р. Справа № 363/4307/18
Іменем України
14 січня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши заяву про відвід судді ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 12018110150000802 щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК України,
встановив:
захисник обвинуваченого звернувся до суду із заявою про відвід головуючої судді ОСОБА_6 , посилаючись на участь судді у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування, яка 13.09.2018 року та 18.09.2018 року приймала ухвали про відмову в задоволені скарг ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_7 щодо невнесення Вишгородським ВП їхніх заяв про вчинений щодо ОСОБА_4 злочин - перевищення службових повноважень при затриманні й заподіяння тілесних ушкоджень.
Заслухавши захисника та обвинуваченого на підтримання клопотання, прокурора, яка проти заяви заперечила, дослідивши наявні матеріали, суд дійшов наступного.
За змістом вимог п. 1 ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді першої та інших інстанціях.
Встановлено, що кримінальне провадження № 12018110150000802 щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК України на даний час перебуває в провадженні судді ОСОБА_6 .
Водночас остання участі у вказаному провадженні на досудовому розслідуванні як слідчий суддя в розумінні вимог п. 18 ст. 3, ст.. 214 КПК України не брала.
Постановлення нею згаданих вище ухвал в порядку ст. 214, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України стосується оскарження бездіяльності Вишгородського ВП щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення вчиненого співробітниками поліції повідомлених ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_7 .
Вказані провадження хоча і взаємопов'язані, проте є різними і стосуються різних кримінальних правопорушень, а тому за таких умов повторної участі судді в кримінальному провадженні на досудовому слідстві та в судовому провадженні згідно вимог ч. 1 ст. 76 КПК України не вбачається.
Що стосується твердження заяви про те, що суддя ОСОБА_6 буде здійснювати судовий розгляд у вказаному провадженні з обвинувальним ухилом, то воно ґрунтується на припущеннях, коли сам тільки факт скасування в апеляційному порядку судових рішень ухвалених цією суддею підставою її упередженості або зацікавленості у вирішенні справи бути не може.
Достатніх даних про те, що згадані ухвали постановленні слідчим суддею ОСОБА_6 за своєю суттю та змістом є упередженими, суду не надано.
Беручи до уваги викладене, з мотивів висловлених у заяві, підстав для задоволення відводу судді ОСОБА_6 згідно вимог п.п. 3 і 4 ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 76 КК України не встановлено, а тому в задоволенні заяви про це слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 75-81, 372 КПК України,
ухвалив:
у задоволенні заявленого відводу судді ОСОБА_6 відмовити.
Ухвала згідно вимог ч. 2 ст. 392 і ч. 5 ст. 532 КПК України не може бути оскарженою і набирає законної сили з моменту її проголошення.
Суддя