Справа №667/1611/15-ц
н/п 6/766/144/19
14 січня 2019 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., з участю приватного виконавця ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні подання приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа,
Приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 340681135, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), до виконання зобов'язань по виконавчому провадженню №56781800.
Подання мотивовано тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області ОСОБА_1 перебуває зведене виконавче провадження №56794043, до складу якого входять:
- виконавче провадження №56781800 з примусового виконання виконавчого листа №667/1611/15-ц виданого 08.12.2015 р. Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 224368,26 грн. в рахунок повернення безпідставно отриманих грошових коштів;
- виконавче провадження №56781907 з примусового виконання виконавчого листа №667/1611/15-ц виданого 08.12.2015 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2273,66 грн. сплаченого судового збору.
Боржник добровільно рішення суду не виконує, від виконання рішення суду ухиляється.
В судовому засіданні державний виконавець підтримав подання в повному обсязі, доповнив, що після того, як отримав повідомлення про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження виїхав на адресу боржника та ним зі слів батька боржника ОСОБА_2 встановлено, що боржник одружився та виїхав проживати до дружини.
Суд, з'ясував обставини справи та дослідив докази, встановив наступне.
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області ОСОБА_1 перебуває зведене виконавче провадження №56794043, до складу якого входять:
- виконавче провадження №56781800 з примусового виконання виконавчого листа №667/1611/15-ц виданого 08.12.2015 р. Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 224368,26 грн. в рахунок повернення безпідставно отриманих грошових коштів;
- виконавче провадження №56781907 з примусового виконання виконавчого листа №667/1611/15-ц виданого 08.12.2015 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2273,66 грн. сплаченого судового збору.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області ОСОБА_1 17.07.2018 р. відкрито виконавче провадження №56781907 з примусового виконання виконавчого листа №667/1611/15-ц виданого 08.12.2015 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2273,66 грн. сплаченого судового збору.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області ОСОБА_1 17.07.2018 р. відкрито виконавче провадження №56781800 з примусового виконання виконавчого листа №667/1611/15-ц виданого 08.12.2015 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 224368,26 грн. в рахунок повернення безпідставно отриманих грошових коштів.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області ОСОБА_1 17.07.2018 р. об'єднані вищевказані виконавчі провадження у зведене виконавче провадження.
Копії вказаних постанов направлено стягувачу для відома, боржнику для виконання, та отримані особисто 21.07.2018 р. «Степановим», про що свідчить підпис на поштовому повідомленні.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області ОСОБА_1 17.07.2018 р. об'єднано виконавчі провадження №56781907 та №56781800 у зведене виконавче провадження №56794043.
Приватним виконавцем надіслані запити до ДФС, ПФУ.
Згідно отриманих приватним виконавцем відповідей на запит, боржник ОСОБА_4 доходів, пенсії не отримує, офіційно не працевлаштований, володіє на праві власності автомобілем SUBARU IMPREZA, на який постановою від 25.07.2018 р. накладено арешт та оголошено в розшук.
Відомостей про встановлення місця реєстрації боржника суду не надано.
Приватним виконавцем встановлено, що у 2015 році боржник уклав шлюб, зареєстрований у Кушницькій сільській раді Іршавського району Закарпатської області, встановлено місце реєстрації дружини боржника ОСОБА_5.
Приватним виконавцем ні ім'я ОСОБА_2 направлялись виклики, тричі за адресою реєстрації його дружини, двічі за адресою, вказаною у виконавчому документі. Однак відомостей щодо їх отримання боржником суду не надано. Приватний виконавець вказав, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачене надіслання документів боржникові з повідомленням про вручення, крім постанови про відкриття виконавчого провадження.
02.11.2018 р. Головним центром обробки спеціальної інформації повідомлено приватного виконавця про перетинання державного кордону ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 13.09.2017 р., останній виїзд з пункту пропуску Лужанка 17.10.2018 р.
Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, ЄСПЛ не погодився з владою Російської Федерації з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції. Більше того Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Слід зауважити, що словосполучення «невиконання боржником судового рішення» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку, про що вказує приватний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (висновки Верховного Суду України, узагальнення судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року).
Отже, право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
З матеріалів виконавчого провадження, що надані суду вбачається, що приватним виконавцем не встановлене зареєстроване місце проживання боржника, відсутні докази отримання боржником викликів до приватного виконавця.
При цьому відсутність в Законі України «Про виконавче провадження» обов'язку надсилати документи боржникові з повідомленням про вручення, не звільняють приватного виконавця від обов'язку доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Так, ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачене, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
У випадку, якщо боржник ухиляється від з'явлення за викликом до приватного виконавця, останній не позбавлений права звернення до суду з поданням про привід боржника за ст. 438 ЦПК України за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Оскільки приватним виконавцем не надано належні та об'єктивні докази на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для задоволення подання.
Звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є крайнім заходом, який застосовується до боржника, коли приватним виконавцем виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, тому що це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подання є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі, що не позбавляє приватного виконавця повторно звертатися до суду при наявності підстав, передбачених ст. 441 ЦПК України.
Повний текст ухвали виготовлено 14 січня 2019 року.
Керуючись ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 441 ЦПК України, суд,
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.
СуддяОСОБА_6