Справа№592/19204/18
Провадження №2-а/592/42/19
11 січня 2019 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - Литовченка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Черей С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до інспектора роти №1 БУПП в Сумській області Ярмоленко Андрія Сергійовича (м. Суми вул. Білопільський шлях, 18/1) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
17.12.2018 позивач звернувся з вказаним позовом і свої вимоги мотивує тим, що згідно Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕАВ №750463 від 23.11.2018, винесену поліцейським роти № 1 батальйону УПП в Сумській області Ярмоленком А.С. встановлено, що 23.11.2018 о 21 год. 11 хв. В м. Суми по вул. Гагаріна, водій керуючи тз проїхав регульоване перехрестя вул. Харківська-вул. Гагаріна на заборонений сигнал світлофора, при перевірці документів на законну вимогу поліцейського категорично відмовився надавати документи, чим порушив п.п. 2.1, 2.4 ПДР України, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. 27.11.2018 він звернувся до УПП в Сумській області зі скаргою про скасування цієї постанови, але 10.12.2018 отримав від Управління патрульної поліції в Сумській області рішення щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги без задоволення. Висновок відповідача про винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є протиправним, необгрунтованим і таким, що невідповідає фактичним обставинам справи. При винесенні постанови не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є подія і ознаки проступку, за який законом встановлена адміністративна відповідальність. Вважає, що постанова ЕАВ №750463 від 23.11.2018 по справі про адміністративне право порушення відносно нього є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню. А також просить визнати дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці зупинки транспортного засобу.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.
10.01.2019 відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити, залишити без змін постанову ЕАВ №750463 від 23.11.2018.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень поліцейський роти № 1 батальойону УПП в Сумській області патрульної поліції Ярмоленко А.С. у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду, що не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч. 3 ст. 268 КАС України.
Заслухавши позивача, з'ясувавши обставини в адміністративній справі та дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено такі обставини.
Постановою поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Ярмоленко А.С. ЕАВ №750463 від 23.11.2018 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Цією постановою позивача визнано винним у тому, що 23.11.2018 о 21 год. 11 хв. В м. Суми по вул. Гагаріна, водій керуючи тз проїхав регульоване перехрестя вул. Харківська-вул. Гагаріна на заборонений сигнал світлофора, при перевірці документів на законну вимогу поліцейського категорично відмовився надавати документи, чим порушив п.п. 2.1, 2.4 ПДР України, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. (а.с. 10).
Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного нормативного акту зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2 ст. 258 КУпАП).
Згідно ч.4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч.5 ст. 258 КУпАП).
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Положеннями статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Надаючи оцінку оскарженому рішенню відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно дост. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього рухута іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи та зупинення транспортного засобу.
Частиною 2 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Згідно вимог п.2.1 (а, б, ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.2.4 а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
За приписами статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з аналізу наведеної норми на орган, що розглядає справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладається обов'язок встановити особу щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності та чи винна ця особа у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 283 КАС України постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Отже, постанова повинна містити, зокрема, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування.
За загальним правилом, відповідно до ст. 254 КУпАП, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП, протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
З аналізу наведених приписів Закону України "Про Національну поліцію" слідує, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, у оскаржуваній постанові ЕАВ №750463 від 23.11.2018 зазначено, що 23.11.2018 о 21 год. 11 хв. В м. Суми по вул. Гагаріна, водій керуючи тз проїхав регульоване перехрестя вул. Харківська-вул. Гагаріна на заборонений сигнал світлофора, при перевірці документів на законну вимогу поліцейського категорично відмовився надавати документи. Однак, відповідачем не складено протокол адміністративне правопорушення за проїзд на заборонений сиглан світлофора, а винесено постанову про категоричну відмову у наданні документи для перевірки.
Дані обставини також достовірно встановлено з відеозапису нагрудної камери полійцейського та відеореєстратора службового автомобіля поліції.
Також, з відеозапису чітко встанвлено, що відповідачем не дотримано процедуру оформлення адміністративних матеріалів у справі, а саме відсутній запис про складання постанови та вручення її особі, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Статтею 251 цього ж Кодексу передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставини скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЕСПЛ) як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному "право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Слід зазначити, що починаючи зі справ "Енгель та інші проти Нідерландів" ("Engel and Others v. the. Netherlands", 08.06.1976, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), "Озтюрк проти Німеччини" ("Ozturk v. Germany", 21.02.1984, no. 8544/79), "Лутц проти Німеччини" ("Lutz v. Germany", 25.08.1987, no. 9912/82) ЄСПЛ тлумачить поняття "кримінальний" автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо. У деяких справах проти України ЄСПЛ констатував порушення статей 6 і 7 Конвенції, а також ст. 2 Протоколу №7 до Конвенції у справах про адміністративні правопорушення, як наприклад, у справах Гурепка проти України" ("Gurepka v. Ukrain", 06.09.2005, no. 61406/00), "Гурепка проти України (№ 2)" "Gurepka v. Ukraine (no. 2)", 08.04.2010, no. 38789/04), "Лучанінова проти України" ("Luchaninova v. Ukraine", 09.06.2011, no. 16347/02), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", 11.04.2013, no. 20372/11) та інші.
Таким чином, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій, притаманних кримінальному провадженню.
Суд вказує, що для встановлення "обґрунтованість … висунутого … кримінального обвинувачення" у матеріалах справи про адміністративні правопорушення мають міститися достатня кількість об'єктивних доказів, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом".
Таким чином, відповідачем в підтвердження зазначених доводів не надано жодного належного доказу, передбаченого статтею 251 КУпАП.
Суд зазначає, що всі сумніви відносно доведеності вини слід тлумачити на користь особи, а не суб'єкта владних повноважень, оскільки вказаний конституційний принцип, поряд з іншими, є гарантією захисту від безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, в межах розгляду цієї справи встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАВ №750463 від 23.11.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги положення ч.3 ст.286 КАС України, суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляну на встановлені факти, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково - визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Ярмоленка Андрія Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №750463 від 23.11.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у адміністративній справі закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 251, 280, 288 і 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - задовольнити частково.
визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Ярмоленка Андрія Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №750463 від 23.11.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у адміністративній справі закрити.
В іншій частині позову відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Литовченко