Справа № 380/1516/18 Суддя першої інстанції: Косович Т.П.
14 січня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошене о 11 годині 26 хвилин рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Тетіївський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору , -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач, Тетіївський відділ поліції), третя особа - Тетіївський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Третя особа, Тетіївський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- визнати незаконними дій працівника поліції - старшого сержанта Возного Василя Петровича, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тетіївського відділу поліції (далі - Інспектор поліції);
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень від 20.10.2018 року, винесену на ОСОБА_1;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57755902 Тетіївського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 22.11.2018 року, винесену при примусовому виконанні постанови №ДП18075145 від 20.10.2018 року, видану Тетіївським відділом поліції;
- скасувати постанову ВП №57755902 Тетіївського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 22.11.2018 року, винесену при примусовому виконанні постанови №ДП18075145 від 20.10.2018 року, видану Тетіївським відділом поліції.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 13.12.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що на час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не мала при собі посвідчення водія та реєстраційних документів на автомобіль, оскільки документи передані Позивачеві іншою особою приблизно через пів години після зупинки транспортного засобу. Крім того, подальше пред'явлення ОСОБА_1 документів не може спростовувати факт їх відсутності при зупинці транспортного засобу. Поряд з цим, відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення свідчить про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити у повному обсязі адміністративний позов. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в Інспектора поліції, який не представився як посадова особа та не вказав причину зупинки, а також допустив некоректну поведінку щодо ОСОБА_1, не було правових підстав для зупинення транспортного засобу. Стверджує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було роз'яснено права Позивача, а також не враховано пояснення останнього. Наголошує, що зі змісту відеозапису вбачається, що необхідні документи були надані через невеликий проміжок часу, що свідчить про відсутність складу правопорушення. Звертає увагу, що розгляд справи безпідставно здійснений на місці вчинення правопорушення.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.01.2019 року.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
У судовому засіданні Позивач доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Інспектором поліції 20.10.2018 року було складено постанову серії ДП18 №075145 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 40; далі - оскаржувана постанова), якою до Позивача за порушення ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовано передбачене вказаним же приписом стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що 20.10.2018 року о 12:10 ОСОБА_1, керуючи автомобілем Деу Ланос, днз. «НОМЕР_1», не мала при собі та не пред'явила Інспектору поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим порушила вимоги пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України.
Крім того, матеріали справи свідчать, що постановою головного державного виконавця Тетіївського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 22.11.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №57755902 з примусового виконання постанови №ДП18 075145 від 20.10.2018 року про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в сумі 425,00 грн. (а.с. 38). Також постановою головного державного виконавця Тетіївського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 22.11.2018 року приписано стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 42,50 грн. (а.с. 37).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 126, 222, 254, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана постанова прийнята Інспектором поліції у порядку та спосіб, визначенні чинним законодавством України, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а позовні вимоги про скасування постанов у виконавчому провадженні №57755902 також не підлягають задоволенню як похідні.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КпАП України керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обов'язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії закріплений також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та у пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Разом з тим, зі змісту відеозапису №0000000_00000020181020090640_0051, розміщеного на СД диску (а.с. 25), вбачається, що документи, необхідність пред'явлення яких водієм для перевірки передбачено ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.1 ПДР України, були передані ОСОБА_1 іншою особою у пакеті. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що проміжок часу між зупинкою автомобіля, вимогою Інспектора поліції пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також фактичним наданням таких документів для перевірки, склав близько тридцяти хвилин, що об'єктивно дає підстави стверджувати про порушення Позивачем розумного строку для пред'явлення їх працівникам поліції. Викладене, у свою чергу, свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, наявний у матеріалах справи запис № 20181020_121735, розміщений на наданому Позивачем СД диску (а.с. 8), позицію суду першої інстанції щодо ненадання ОСОБА_1 на вимогу Інспектора поліції протягом розумного строку посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб, не спростовує, оскільки такий запис не містить відомостей щодо проміжку часу між зупинкою автомобіля, вимогою Інспектора поліції пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також фактичним наданням таких документів для перевірки.
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4цього Кодексу.
Відповідно до ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України.
Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у частинах 4, 5 ст. 258 КпАП України закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Відтак посилання Позивача на неможливість розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення є безпідставним та не відповідає нормам процесуального права. Крім того, твердження Апелянта про те, що місце складання оскаржуваної постанови та, відповідно, розгляду справи про адміністративне правопорушення (вул. Соборна), відрізняється від місця зупинки транспортного засобу (вул. Володимирська), судова колегія оцінює критично, оскільки жодними належними та допустимими доказами не обґрунтовано.
Доводи ОСОБА_1 про порушення Інспектором поліції приписів ст. 268 КпАП України при складанні постанови від 20.10.2018 року, відсутності правових підстав для зупинки транспортного засобу, а також непредставлення останнім як суб'єктом владних повноважень, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, з наявного у матеріалах справи відеозапису №20181020_115801 (а.с. 8) вбачається факт пред'явлення Інспектором поліції свого службового посвідчення ОСОБА_1, по-друге, як було встановлено раніше, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт вчинення Апелянтом адміністративного правопорушення. Крім того, Позивач не заявляв жодних клопотань під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на некоректну поведінку Інспектора поліції по відношенні до неї, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки Позивачем не зазначено, у чому саме проявилася така поведінка.
Щодо іншої частини позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що процесуальний статус Тетіївського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області як третьої особи, а не відповідача, унеможливлює задоволення заявлених позовних вимог до такої особи.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Тетіївського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено «14» січня 2019 року.