Справа № 576/2558/18
Провадження № 2/576/15/19
14 січня 2019 року м. Глухів
Суддя Глухівського міськрайонного суду Сумської області Мазур С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані» про визнання недійсним договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані» (далі - ТОВ «Сімпл Мані» або відповідач) про визнання недійсним договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2018 між ним та відповідачем було укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №SM-00010381 на загальну суму кредиту 48600 грн., пунктом 4.5 якого передбачалось, що загальна вартість кредиту за весь строк користування становитиме 95139,99 грн., що відповідатиме річній ставці 49,12%, і протягом двох років позивач мав би сплачувати 3964,18 грн., що не відповідало його реальним можливостям та законним інтересам, адже загальний розмір доходів позивача (пенсія) станом на 01.02.2018 складав 3092 грн.. Проте, представником відповідача було наголошено, що умови договору є дуже привабливими, передбачають надання мінімального пакету документів, а тому позивач повинен швидко прийняти відповідне рішення, достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення йому надано не було. При цьому, з боку відповідача було проігноровано стан здоров'я позивача на момент обговорення питання можливості укладання оспорюваного договору, оскільки на той момент його поведінка не відповідала загальноприйнятим уявленням про адекватну людину: був озлоблений до всього, що оточувало, проявляв агресію до людей, висував безпідставні претензії, кричав під час спілкування, не реагував на зауваження, висловлював маячні ідеї впливу на події, що відбувалися у місті, лаявся, розмахував руками тощо. Також мотивує тим, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №152 від 19.03.2018 позивач на час вчинення суспільно-небезпечних діянь (22.01.2018, 15.02.2018, 16.02.2018, 19.02.2018) та на момент проведення експертизи страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу змішаного типу, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом, у зв'язку з чим на виконання ухвали Глухівського міськрайонного суду він був госпіталізований на примусове стаціонарне лікування до Третьої обласної спеціалізованої психіатричної лікарні, де і перебуває на даний час. Таким чином, позивач вважає, що оспорюваний договір був укладений в період часу, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року відкрито спрощене провадження у даній справі, сторонам по справі було направлено зазначену ухвалу суду, а відповідачу - копію позовної заяви разом з доданими до неї документами, які він отримав 04.12.2018.
18.12.2018 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, надуманими та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що підстава звернення до суду є лише намаганням позивача уникнути відповідальності за невиконання договору, адже до його підписання позивачу було надано інформацію про умови кредитування, ознайомившись з яким він підписав заяву про видачу кредиту. Також з метою встановлення можливості укладання таких договірних відносин з потенційним позичальником було проведено опитування і відповіді позивача були логічно пов'язані та об'єктивні, ознак повного або часткового нерозуміння значення своїх дій та (або) неможливості керувати ними виявлено не було, він спілкувався чемно, спокійно, без проявів агресії, надавши працівнику банківської установи документ, який посвідчує особу. Умови договору в частині щомісячної оплати позивачем виконуються вчасно, штрафи не нараховуються, оплати відбуваються відповідно до погодженого графіку, а вказані обставини свідчать про усвідомлення ним своїх дій та можливість ними керувати не тільки в момент укладення договору, а й в подальшому з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання позивача недієздатним та призначення опікуна.
26.12.2018 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив з додатками, в якій він зазначає, що з 12.03.2018 і по даний час лікується у Третій обласній спеціалізованій психіатричній лікарні, а належне виконання умов Договору є виключно заслугою його дружини та сина, про що свідчать квитанції про погашення кредиту дружиною ОСОБА_2 Також вказує на те, що дослідженням судово-психіатричних експертів охоплено період часу, починаючи з 22.01.2018 по 19.03.2018, а укладення спірного договору відбулося 01.02.2018, тобто в період часу, що досліджувався експертами. Відповідно до висновку експертизи позивач на час вчинення суспільно-небезпечних діянь та на момент проведення експертизи страждає хронічним психічним захворюванням, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Таким чином, у період з 22.01.2018 по 19.03.2018 він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Водночас, зазначає, що його правова позиція не суперечить висновку, зробленому Верховним Судом України при винесенні постанови від 29.02.2012 по справі №6-9цс12, а заперечення відповідача на позов базуються на довільному трактуванні фактичних обставин та не підтверджені належними доказами.
Від відповідача заперечень на відповідь на відзив не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 01.02.2018 між ТОВ «Сімпл Мані» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №SM-00010381, загальною сумою кредиту за договором 48600 грн., з яких: 40000 грн. - сума кредиту за договором, 1200 грн. - плата за оформлення договору, 7200 грн. - за укладеним договором Добровільного страхування життя, 200 грн. - за укладеним договором Добровільного страхування майна фізичних осіб. Термін повернення кредиту - 01.02.2020.
З платіжного доручення №10468 від 02.02.2018 та реєстру безготівкових переказів від суб'єктів господарювання №РОщ-000538 від 02.02.2018 вбачається, що ОСОБА_1 видано кредиту розмірі 40000 грн. (а.с.63,64).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №152 від 19.03.2018 встановлено, що ОСОБА_1, який є інвалідом другої групи (а.с.49) на час проведення експертизи страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді шизоафективного розладу змішаного типу F25/2. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому правопорушення (22.01.2018, 23.01.2018, 28.02.2018) ОСОБА_1 страждав на вказане психічне захворювання, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час він також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом (а.с.36-40).
Згідно ухвали Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2018 до ОСОБА_1 застосовані заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом (а.с.41-48).
Так, відповідно до частини першої статті 225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.
Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з положень постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 правила вказаної статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016 та № 6-9цс12 від 29.02.2012.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
В справі наявний висновок експертизи від 19.03.2018, з якого вбачається той факт, що у ОСОБА_1 в період інкримінованих йому правопорушень (22.01.2018, 23.01.2018, 28.02.2018) року були порушення його психічної діяльності, які істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а спірний договір укладено ним 01.02.2018.
Крім того, ухвалою суду від 13.06.2018 до ОСОБА_1 застосовані заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, а згідно повідомлення Третьої обласної спеціалізованої психіатричної лікарні №1817 від 14.12.2018 стосовно ОСОБА_1, 1955 р.н., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, були подані документи про зміну примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання (а.с.81).
Тому всі наведені докази свідчать про відсутність здатності усвідомлювати свої дії ОСОБА_1 на час укладення договору 01.02.2018, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.
Однак, як зазначено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до принципу диспозитивності передбаченого статтею 13 ЦПК.
Отже, визнаючи кредитний договір недійсним, суд вважає, що є підстави для застосування наслідків недійсності правочину, передбаченого статтею 216 ЦК України (у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування), тобто за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, укладеного 01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 і ТОВ „Сімпл Мані", позивач ОСОБА_1 повинен повернути ТОВ „Сімпл Мані" з урахуванням вже сплачених сум за тілом кредиту (а.с.65,66) заборгованість за тілом кредиту в сумі 28342,56 грн..
Крім того, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то в силу дії статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн..
Керуючись статтями 202, 216, 225 ЦК України, статтями 5,7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,-
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані», вул. Дорогожицька, буд.1, офіс 807, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 40117839, про визнання недійсним договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту- задовольнити.
Визнати недійсним договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №SM-00010381, укладений 01 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані» та ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані» 28342 (двадцять вісім тисяч триста сорок дві) гривні 56 коп., отриманих за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту №SM-00010381 від 01 лютого 2018 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Мані» в дохід держави 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Мазур