09 січня 2019 року справа №1240/2510/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача - адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року про повернення позовної заяви у справі № 1240/2510/18 (головуючий суддя І інстанції - Борзаниця С.В.), складену в повному обсязі 24 жовтня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
20 серпня 2018 року ОСОБА_2, в інтересах якого звернувся представник позивача - адвокат ОСОБА_1, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Марківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про:
- визнання дій відповідача по не нарахуванню і не виплаті пенсії за період з 01 травня 1999 року по 07 вересня 2009 року неправомірними;
- зобов'язання управління нарахувати з 01 травня 1999 року по 07 вересня 2009 року та виплатити позивачу пенсію за віком;
- стягнення з відповідача на користь позивача усі судові витрати, у томі числі послуги довіреної особи - адвоката (а.с. 6-10).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду 24 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2, в інтересах якого звернувся представник позивача - адвокат ОСОБА_1, про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу у зв'язку із пропуском строків звернення до адміністративного суду (а.с. 40-42).
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, представник позивача - адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що строк має бути поновленим та обчислюватись з того моменту, коли адвокат, ознайомившись з обставинами його справи, вивчивши національне законодавство та практику Європейського Суду з прав людини, надав позивачу юридичну інформацію. Після цього позивач усвідомив, що має право на отримання пенсійних виплат за період з 1999 по 2009 роки.
При цьому, право позивача на отримання пенсійних виплат порушено з моменту припинення їх нарахування, тобто з 01 травня 1999 року (а.с. 46-51).
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити та скасувати спірну ухвалу суду першої інстанції.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2, в інтересах якого звернувся представник позивача - адвокат ОСОБА_1, про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_2 до Марківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу у зв'язку з пропуском строку звернення до суду на підставі ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 40-42).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Представником позивача ОСОБА_1 в самій заяві про поновлення строку (а.с. 13-15) та в апеляційній скарзі (а.с. 46-51), зазначено, що позивач у 2009 році дізнався про те, що йому не виплачується пенсія за віком. Його довірена особа на території України - адвокат ОСОБА_3, звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про зобов'язання нарахувати з 07 жовтня 2009 року й виплатити за рахунок коштів державного бюджету України в користь позивача пенсію за віком з подальшою безстроковою її виплатою згідно законодавства. Позов суд задовольнив.
Зі змісту постанови Свердловського міського суду Луганської області від 13 червня 2013 року у справі № 2-а-204/12 за позовом ОСОБА_2 до Управляння Пенсійного фонду України в м. Свердловську про визнання дій неправомірними, слідує, що згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року по справі № 2а-15857/08 позивач звертався до суду у липні 2007 року з позовом до Пенсійного органу, в якому просив зобов'язати відповідача здійснювати щомісячно законодавчо передбачені пенсійні виплати з урахуванням їх корегування, починаючи з дати припинення. Судом, з посиланням на ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року зазначена постанова окружного суду залишена без змін.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач ще у липні 2007 року звертався до Луганського окружного адміністративного суду з вимогами про виплату пенсії з дати припинення, тобто з 1999 року, відтак, він був обізнаний про те, що його права на отримання пенсійних виплат є порушеними.
Таким чином, позивач ще в липні 2007 року достовірно знав про порушене право щодо не нарахування та невиплати пенсії з травня 1999 року, що підтверджується фактом звернення з цього приводу до Луганського окружного адміністративного суду в 2007 році.
У зв'язку з чим початок строку звернення до суду з вимогами по даній справі - липень 2007 року.
При цьому, з постанови Свердловського міського суду Луганської області від 13 червня 2013 року у справі № 2-а-204/12 слідує, що суддею надано аналіз рішенню Конституційний суд по справі № 1-32/2009 від 07 жовтня 2009 року, згідно якому визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак, суд апеляційної інстанції не вважає посилання на це рішення, як на підставу поновлення строку подання позовної заяви, обґрунтованими.
При цьому договір із представником (адвокатом) підписано 30 вересня 2016 року, а з позовом він звернувся 22 жовтня 2018 року (більше ніж два роки).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного суду України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
На думку суду, у позивача (та його представника) було достатньо часу для надання оцінки змісту національного законодавства щодо спірних правовідносин та прийняття рішення щодо захисту своїх прав у встановлений шестимісячний строк звернення до суду .
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 310, 316, 325, 328, 329, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 1240/2510/187 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 1240/2510/187 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 09 січня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 січня 2019 року.
Судді Т.Г.Арабей
Г.М. Міронова
Е.Г. Казначеєв