09 січня 2019 року справа №805/694/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Т.Г. Арабей, Геращенка І.В., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю позивача особисто, представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_9, Калініченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. (у повному обсязі складена 26 жовтня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі № 805/694/18-а (головуючий І інстанції суддя Толстолуцька М.М.) за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності щодо неперерахунку пенсії протиправною, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію, та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення,
Позивач 31.07.2018 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати бездіяльність (дії) відповідача, яка полягає у неперерахунку та невиплаті пенсії з 01.01.2016 року з грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах визначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2017 року № 9074 протиправними; зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати йому з 01.01.2016 року пенсію з грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах визначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області про грошове забезпечення для перерахунку пенсії від 07.07.2017 року № 9074, з урахуванням всіх раніше призначених видів грошового забезпечення при обчисленні та виплаті пенсії йому, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1294 вказаних у грошовому атестаті та довідках грошового атестату. Здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.01.2016 року (а.с. 20-29).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті з 01.01.2016 року грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_4 від 07.07.2017 року № 9074.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) перерахунок пенсії та виплатити різницю у пенсії з 01 січня 2016 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 07.07.2017 року № 9074 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Вирішено питання судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Звернуто рішення до негайного виконання в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити здійснити ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) перерахунок пенсії та виплатити різницю у пенсії з 01 січня 2016 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 07.07.2017 року № 9074 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у межах суми стягнення за один місяць (т. 1 а.с. 116-121).
20.07.2018 року позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а саме: просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі № 805/694/18-а, що передбачене ч. 1 ст. 382 КАС України (т. 1 а.с. 143-145).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано відповідача подати у місячний строк з дня проголошення ухвали звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу різницю у пенсії з 01 січня 2016 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 07.07.2017 року № 9074 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с. 169-171).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 805/694/18-а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року без змін (т. 1 а.с. 216-218).
30.08.2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судового засідання для розгляду звіту, а саме: просив призначити судове засідання для розгляду звіту відповідача про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а (т. 1 а.с. 222).
22.10.2018 року позивач подав клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_9, як керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а протягом 15 днів, з дня проголошення ухвали (т. 1 а.с. 244-247).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/694/18-а клопотання позивача задоволено частково.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року по справі № 805/694/18-а, в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу різницю у пенсії з 01 січня 2016 року на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 07.07.2017 року № 9074 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії - протягом місяця, з дня проголошення даної ухвали.
Накладено на начальника головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_9 штраф у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 35 240 (тридцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.
Стягнуто з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_9 суму штрафу у розмірі 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок на користь позивача.
Стягнуто з начальника головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_9 суму штрафу у розмірі 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок до Державного бюджету України за наступними реквізитами: Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38004897, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31116106026007, Код класифікації доходів бюджету 21081100.
В іншій частині клопотання позивача - відмовлено.
Роз'яснено відповідачу, що повторне невиконання обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання тягне за собою накладення нового штрафу зі збільшенням на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою (т. 2 а.с. 34-38).
На рішення суду від 06 березня 2018 року відповідачем було подану апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі № 805/694/18-а закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, а саме: відповідач був позбавлений можливості надати до суду додаткові пояснення, оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після їх звільнення зі служби в поліції здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ. Постанова № 988 набрала чинності 02 грудня 2015 року. Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.
Разом з тим, після звернення позивача до суду з позовом, відбулась зміна правового регулювання спірних правовідносин шляхом прийняття Постанови № 103, якою встановлено новий порядок перерахування та виплати пенсій пенсіонерам внутрішніх справ.
Крім того, постановою № 103 внесені зміни до Порядку № 45. Апелянт зазначає, що вимоги постанови № 103 виконав, перерахунок пенсії позивача проведено з 01.01.2016 року відповідно до розпорядження від 20.03.2018 року та визначено щомісячні суми доплат до пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.
Також відповідач не погодився з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/694/18-а та просив скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви позивача про накладення штрафу на начальника головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_9, як керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року та встановлення нового строку для подання звіту - відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що при розгляді звіту не було взято до уваги, що перерахунок пенсії зроблено 20.03.208 року, що збільшило розмір пенсії з 2474, 55 грн. до 5253, 74 грн., тобто на 2779, 19 грн.; загальна доплата за період з січня по березень 2018 року зарахована 21.03.2018 року на картковий рахунок позивача у загальній сумі 5960, 22 грн.
Апелянт звертає увагу суду на те, що виділення коштів із державного бюджету не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Посилається на Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі від 22.12.2014 року № 28-2 та вказує на те, що проблема виплати перерахованих сум пенсій відповідно до Закону № 2262 не відноситься до особистої компетенції керівника Головного управління та носить загальнодержавний характер. Накладення штрафних санкцій на керівника та встановлення нового строку не тягне за собою автоматичне виконання судового рішення.
У відзивах на апеляційні скарги позивач просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу та рішення суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, відзиви, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії по інвалідності (пенсійна справа № 0503002696) відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ), що підтверджується повідомленням про призначення пенсії від 23.09.2008 року № 1595/16 (т. 1 а.с. 15).
Відповідно до довідки Головного Управління МВС України в Донецькій області № 9074 від 07.07.2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ОСОБА_6, з урахуванням частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988, наказу МВС України від 06.04.2016 року № 260, розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 січня 2016 року за посадою міліціонер-кінолог 2 взводу груп затримання роти міліції Артемівського МРВ ДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області/поліцейський поліції особливого призначення (молодший склад поліції) становить усього 5 389,52 грн. Зазначена довідка надійшла на адресу відповідача 26 липня 2017 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (т. 1 а.с. 16).
Листом головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.12.2017 року вих. № 2323-П-01 позивача було повідомлено, що його звернення з питання перерахунку пенсії було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян» та відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (надалі - Порядок № 45) перерахунок пенсії буде здійснено без участі пенсіонерів та надання заяв. Одночасно, позивача було поінформовано, що фінансове забезпечення перерахунків пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України здійснюватиметься після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України (т. 1 а.с. 17).
Таким чином, спірним питанням у справі є не право позивача на здійснення перерахунку його пенсії, а своєчасність здійснення такого перерахунку.
Нормами статті 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно вимог статті 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Відповідно до положень частини третьої зазначеної статті, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Згідно з нормами пунктом 1 Порядку № 45 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), перерахунок раніш призначених пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (надалі - Постанова № 988) встановлено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно положень пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» пункту 9 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань - капітан міліції - капітан поліції. Таким чином Законом України «Про Національну поліцію» визначено відповідність посад та спеціальних звань працівників міліції та працівників поліції.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також за членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно до вимог статті 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється також в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року № 900-VIII, статтю 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено новою частиною такого змісту: «перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюються з урахування видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».
Конституційний суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формування та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у ЗС України, органах СБУ, міліції, прокуратури, охорони Державного кордону України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У своїх рішеннях Конституційний Суд України вказав, про необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у ЗС України, інших військових формувань та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя та здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивачу, як колишньому працівнику міліції на підставі Постанови № 988.
За унормуванням пункту 2 Порядку № 45 на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, нормами Порядку № 45 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено наступний порядок дій для здійснення перерахунку пенсій:
Міністерство внутрішніх справ України повідомляє Пенсійний фонду України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення (пункт 2 Порядку № 45).
Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України (абзац 2 пункту 2 Порядку № 45).
Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком (абзац 3 пункту 2, абзац 1, 2 пункту 3 Порядку № 45).
Норами абзацу 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Зазначене не суперечить вимогам пункту 2 Порядку № 45.
Як зазначає сам відповідач у своєму листі від 21.12.2017 року вих. № 2323-П-01, посилаючись на норми Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, перерахунок пенсії буде здійснено без участі пенсіонерів та надання заяв.
Судом встановлено раніше, що відповідна довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, була надіслана до Головного управління. Про наявність у відповідача необхідної довідки представник відповідача також не заперечував у відзиві на позов.
Статтею 10 Закону № 2262-ХІІ, обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.
Відповідно до вимог частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Оскільки постанова № 988, якою встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, набрала чинності 02 грудня 2015 року, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, з 01 січня 2016 року.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, як на підставу для відмови у задоволенні його позовних вимог, суд вважає таку позицію необґрунтованою з огляду на наступне.
За приписами частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 2262.
Так, норами частини третьою статті 51 зазначеного Закону (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) передбачено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як встановлено судом під час розгляду справи, перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності Постановою № 988 та Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», яким внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262, не проведений з 01.01.2016 року саме з вини органу Пенсійного фонду, на який покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України № 2262.
Суд також критично ставиться до позиції апелянта щодо відсутності коштів Державного бюджету на фінансування перерахунку пенсії за Постановою № 988.
Суд зауважує, що зазначені доводи відповідача суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні в справі «Кечко проти України», згідно з якою реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.
Понад усе, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 15 лютого 2018 року у зразковій справі № 820/6514/17 (провадження Пз/9901/8/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.
Щодо доводів апелянта стосовно перерахунку та виплати пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Порядок перерахунку пенсій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 103, регулює питання відносно виплат, визначених станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704.
Пункт 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 103 містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262 до 1 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 1 березня 2018 р. За унормуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України № 103 визначений порядок, яким виплата сум підвищення перерахованої пенсії, фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), що порушує право позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була розрахована та виплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 прямо визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262.
Частиною 4 ст. 63 Закону № 2262 визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частиною 4 ст. 63 Закону № 2262 зовсім не визначене та не передбачене право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок "виплати" перерахованих пенсій, як це вказано в постанові від 21.02.2018 № 103.
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону № 2262, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
В свою чергу, частиною другою статті 55 Закону № 2262 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Статтею 92 Конституції України унормовано, що виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Норми Закону № 2262 (а саме: ч. 3 ст. 52, ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України (а саме - постанова від 21 лютого 2018 р. № 103), які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.
Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 відносно умов, порядку та розмірів саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин не повинні застосовуватися, оскільки відповідно до змісту ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 зовсім не визначені такі повноваження Кабінету Міністрів України.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів № 103 не скасовувалась та не визнавалась нечинною постанова Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року.
За таких обставин необхідним є відновлення права позивача на отримання у повному обсязі належних йому сум за період з 01 січня 2016 року, які повинні бути розраховані та виплачені відповідно до чинних у зазначений період нормативно-правових актів без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Ураховуючи те, що право позивача на перерахунок пенсії встановлено чинним законодавством України, дотримано всі вимоги, передбачені Порядком № 45 для проведення такого перерахунку, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії та її виплату з 01.01.2016 року, з урахуванням довідки ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області № 9074 від 07.07.2017 року, є обґрунтованою.
Щодо доводів апелянта щодо порушення норм процесуального права, а саме: позбавлення відповідача надати до суду додаткові пояснення, оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 року у справі № 805/694/18 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).
Відповідно до ч. 4 ст. 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Проте, відповідно до ч. 7 ст. 260 КАС України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, норми статті 263 КАС України мають імперативний характер та визначають особливості розгляду окремих категорій справ незначної складеності.
Порядок розгляду даної справи безпосередньо визначений нормами законодавства та зазначеними нормами не передбачено право відповідача на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок пенсії та виплатити різницю у пенсії з 01 січня 2016 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 07.07.2017 року № 9074 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Як вже зазначалось раніше, 30.08.2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судового засідання для розгляду звіту, а саме: просив призначити судове засідання для розгляду звіту відповідача про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а та 22.10.2018 року, подав клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_9, як керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а протягом 15 днів, з дня проголошення ухвали.
Суд, частково задовольняючи клопотання позивача, виходив з того, що доказів виплати різниці перерахованої пенсії позивачу з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року як нас час розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, так і на час судового розгляду звіту Головного управління про виконання судового рішення відповідачем суду не надано.
27.07.2018 року Донецький окружний адміністративний суд постановив ухвалу про встановлення судового контролю у справі № 805/694/18-а, якою, зокрема, зобов'язав відповідача подати у місячний строк, з дня проголошення ухвали звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а.
Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Зі змісту резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а (яке набрало законної сили 11 червня 2018 року) вбачається, що на відповідача у цій справі було покладено обов'язок як щодо перерахунку пенсії позивача за період з 01 січня 2016 року, так і щодо її виплати.
Відповідачем до суду першої інстанції надано звіт про виконання рішення суду, у якому зазначено, що перерахований на виконання рішення суду розмір пенсії за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 54 889,59 грн. буде виплачений у відповідності до вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (Порядок № 649).
Позивачу у березні 2018 року було виплачено пенсію у розмірі 3 267,00 грн. (основна виплата) та додатково - 5 960,22 грн., з яких: доплата за січень 2018 року - 1986,74 грн., доплата за лютий 2018 року - 1986,74 грн. та 1986,74 грн. - доплата за березень 2018 року (т. 1 а.с. 229-240).
Таким чином, частково рішення суду відповідачем було виконано.
За приписами пп. 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Вже зазначалось раніше, що перерахований на виконання рішення суду розмір пенсії за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року у сумі 54 889,59 грн. буде виплачений у відповідності до вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (Порядок № 649) після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Головним управлінням систематично спрямовувались до розпорядника коштів (Пенсійного фонду України) інформації про необхідність виділення коштів на виконання рішень судів з виплати різниці між новим та старим розміром пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року по перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262 (т. 2 а.с. 92-141).
Таким чином, відповідачем в особі керівника Головного управління вжито конкретні заходи з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду.
Аналізуючи доводи апелянта, суд приходить до переконання, що невиконання судового рішення в частині виплат грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 року у справі № 404/3663/13-а (К/9901/1598/18).
Дійсно, у даній справі спостерігаються серйозні розбіжності між законом і правом. Тому верховенство права може бути практично реалізоване тільки тоді, коли правові закони поєднуються з певною формою організації державної влади. Ця взаємообумовленість пояснюється тим, що навіть найкращі і найдосконаліші закони мають, по-перше, реалізуватись, а по-друге, повинні існувати такі внутрішні юридичні механізми, які були б запобіжним чинником щодо можливості прийняття «неправових законів» (підзаконних нормативно-правових актів). Законотворення часто оминає професійних розробників-юристів, і тому нерідко закони стають утіленням політичної волі. Враховуючи це, слід зазначити, що досить часто визнають суперечності між «духом» та «буквою» закону. Якщо ж закон є відображенням, віддзеркаленням певного рівня наукової, доктринальної правосвідомості, то таких розбіжностей не виникатиме на практиці.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що встановлення нового строку для подання звіту та накладення на керівника відповідача штрафу не потягне за собою виконання судового рішення за відсутності належного фінансування коштів на його виконання.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, але судові рішення ухвалено з частковим додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги на рішення не спростовують висновків суду першої інстанції, а аргументи апеляційної скарги на ухвалу суду заслуговують на увагу, тому є підстави для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. у справі № 805/694/18-а - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. у справі № 805/694/18-а - скасувати.
У задоволенні клопотання про накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в Донецькій області та встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення відмовити.
Прийняти звіт ГУ ПФУ в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 805/694/18-а.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 січня 2019 року.
Колегія суддів Г.М.Міронова
Т.Г.Арабей
І.В.Геращенко