Справа № 199/7236/18
(2/199/2877/18)
Іменем України
04 грудня 2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що є єдиним власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу ? частки домоволодіння від 02.06.2015 року за реєстровим номером № 11410 та договором купівлі-продажу від 12.06.2015 року за реєстровим номером № 11411.
За час володіння зазначеним домоволодінням попередні власники, зареєстрували в ньому свою онуку - відповідача по справі., яка була зареєстрована за адресою місця знаходження домоволодіння та проживала до моменту продажу будинку. На теперішній час домоволодіння у власності позивача. У липні 2015 року відповідач виїхала із зазначеного домоволодіння, добровільно визначила собі інше місце проживання. Попередні власники добровільно знялися у липні 2015 року, а зняти з реєстрації онуку, відповідача по справі не має можливості в зв'язку з тим, що на теперішній час місце її проживання невідоме і позивач не має можливості провести зняття з реєстрації в добровільному порядку, тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Позивач не проживає в даному домоволодінні, не сплачує комунальні платежі, не отримає кореспонденцію за даною адресою, особистих речей відповідача в домоволодінні не має.
Факт не проживання відповідача у домоволодінні АДРЕСА_1, засвідчено актом про не проживання відповідача у зазначеному домоволодінні.
Позивач просив суд визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням - домоволодінням № 26, розташованим по вул. Петриківська у м. Дніпрі.
Позивач в судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та слухати справу у його відсутність про що надав письмову заяву.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, про дату та час слухання справи повідомлена належним чином, отже зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є єдиним власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу ? частки домоволодіння від 02.06.2015 року за реєстровим номером № 11410 та договором купівлі-продажу від 12.06.2015 року за реєстровим номером № 11411.
За час володіння зазначеним домоволодінням попередні власники, зареєстрували в ньому відповідача., яка була зареєстрована за адресою місця знаходження домоволодіння та проживала до моменту продажу будинку. Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; на виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла,які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення,яке вони мають право займати,визначається його власником.
Відповідно до ст 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,
користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку
(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок
користування цим приміщенням.
Таким чином , право користування житловим приміщенням члена сімї власника втрачається останнім при переході права власності на житлове приміщення до іншої особи.
Відповідач була вселена та зареєстрована у спірному житловому приміщення як член сімї попереднього власника, та втратила право користування житловим приміщенням при переході права власності на житлове приміщення до позивача. Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими.
Згідно зіст.141ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст.405 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1) такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя