Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3722/18
22 грудня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого-судді: Казидуб О.Г.
при секретарі: Зайцевій О.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів,-
Позивач ОСОБА_3 (18016, АДРЕСА_1) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (18021, АДРЕСА_2) про зміну розміру аліментів.Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2016 року з неї було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% встановленого законом мінімуму починаючи з жовтня 2016 року. Вказані обставини встановлені рішеннями Придніпровського районного суду м. Черкаси. На момент ухвалення рішення суду вона працювала листоношею відділення поштового зв'язку № 1 Поштампу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та мала постійний заробіток.
03 травня 2017 року вона була звільнена з роботи та з того часу постійної роботи не має. З 24.01.2018 року перебуває на обліку як безробітна в Черкаському міському центрі зайнятості, шукає роботу, однак роботи і досі не знайшла. Середня заробітна плата по Черкаській області за березень 2018 року склала 6957грн.Тобто, місячна сума аліментів, які вона має сплатити складає 1739,25 грн. така сума є для неї надмірною, так як вона доходів не має та перебуває на утриманні своїх батьків.
Також, зазначає, що разом з нею проживає та перебуває на її утриманні інша її неповнолітня дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який також потребує належного утримання.
Просить суд змінити розмір аліментів, стягнутих рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2016 року у справі № 711/8889/16-ц, встановивши аліменти з неї на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_5 в розмірі 10 % від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача за дорученням ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.
Представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін,вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% встановленого законом мінімуму, починаючи з 11 жовтня 2016р. та продовжувати до повноліття дитини. Даним рішенням також припинено стягнення з ОСОБА_4 аліментів за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.03.2016р. (справа №711/1044/16ц) на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5, починаючи з серпня 2016 року.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних спірних правовідносин визначені Сімейним Кодексом України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу чи групи доказів.
За нормами частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як зазначено у статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою ст. 12 вказаного Закону визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Також, відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру алвментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Під час розгляду справи встановлено, щовідповідно до Довідки № 167/03-19 Департаменту соціальної політики ЧМР ОСОБА_3 перебуває на обліку як безробітна в Черкаському МЦЗ з 24 січня 2018 року.
Також, відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_3 за період з 2 кварталу 2017 року по 4 квартал 2017 року отримувала доходи з таких джерел- Черкаська дирекція ПАТ «УКРО» в розмірі 4085,78 грн., із них 591,44 грн. утриманого податку.
Як вбачається з копії трудової книжки Серії АА № 636885, ОСОБА_3 була звільнена з роботи 03.05.2018 року за власним бажанням.
Суд вважає, що вказані позивачем обставини не дають підстав для зменшення розміру аліментів, які сплачуються нею на виконання судового рішення від 20 грудня 2016 р. на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки, на даний час, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачкою не доведено обставин щодо погіршення її матеріального стану. Факт того, що з нею проживає та перебуває на її утриманні інша її неповнолітня дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт того, що вона як безробітня перебуває на обліку в Черкаському МЦЗ не є тими обставинами, які свідчать про неможливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному попереднім рішенням суду. Крім того, позивачем не доведено обставин про перебування на його утриманні інших осіб.
На думку суду, той факт, що відповідач має статус безробітного і має малолітню дитину ОСОБА_6, не звільняє її від обов'язку забезпечувати належне утримання своєї іншой дитиниСергієнко С. С. та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом.
Таким чином, позовні вимоги про зміну розміру аліментів є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 51, 55 Конституції України, ст. ст. 150, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 76-80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352 - 354 ЦПК України, суд -
В позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 січня 2019 року
Головуючий: ОСОБА_7