№ провадження 2/646/897/2019
Справа № 646/8766/18
08.01.19 року м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжов В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним,
В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться зазначена позовна зава, зі змісту якої убачається, що предметом спору є заповіт від 22.06.2018, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 293.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити приватному нотаріусу ОСОБА_3 видавати відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 до винесення судом рішення по справі.
В обґрунтування заяви зазначила, що з 05 січня 2019 року відповідач має право вимагати видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 На підставі отриманого свідоцтва, відповідач зможе продати отриману нерухомість, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема п.п.1, 2, 7 зазначеної статті встановлені таки види забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, заборона вчиняти певні дії, а також передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням цих заходів.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідальності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі шляхом забороною вчиняти певні дії.
Проаналізувавши фактичні обставини по справі, характер спірних правовідносин, оцінивши надані докази, суддя дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову до винесення рішення по справі є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 151, 152 і 153 Цивільного процесуального кодексу України,
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4, померлої 05 липня 2018 року, до винесення судом рішення по справі.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову набирає чинності з моменту її підписання суддею, строк пред'явлення до примусового виконання ухвали становить три роки та обчислюється з наступного дня після її прийняття.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складання.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суддя: В.А. Єжов