Справа № 464/7198/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.
Провадження № 22-ц/811/56/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія: 27
20 грудня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Фейір К.О.
з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника «Нью Файненс Сервіс» - Жовтонецького В.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року у справі за позовом Твариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк») до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-
У серпні 2015 року позивач ПАТ «Ідея Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 липня 2014 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Р20.907.76998 згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 52721 грн., зі сплатою 7,9% річних.
Виконання зобов»язань за кредитним договором №Р20.907.76998 від 11 липня 2014 року забезпечено порукою ОСОБА_5 на суму 50 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 кредит не повертає, останній платіж здійснено боржником 16 жовтня 2014 року, у зв»язку з цим виникла заборгованість.
З урахуванням зазначених обставин позивач просив:
стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Ідея Банк» 50 гривень заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 78741,13 гривень із яких:
основний борг - 43770,83 гривень;
прострочений борг - 6736,5 гривень;
прострочені проценти - 13170,32 гривень;
строкові проценти - 328,28 гривень;
пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань - 13601,7 гривень.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 рокупозовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором - задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором Ле Р20.907.76998 від 11.07.2014 року в розмірі 78 741 (сімдесять вісім тисяч сімсот сорок одну) гривню 13 копійок.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором № Р20.907.76998 від 11.07.2014 року в розмірі 50 п'ятдесяти) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 787 (сімсот вісімдесять сім) гривні 41 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 50 копійок.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі посилається на те, що він не був повідомлений про розгляд справи, внаслідок чого його права було порушено.
Також зазначає, що кредитний договір №Р20.907,76998 від 11.07.2014 року є укладений під впливом обману з боку Банку, що у відповідності до правила ст.1,9 Закону України «Про захист прав споживачів», розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є заборонено Законом, відтак, укладений за таких умов спірний кредитний правочин є недійсним в силу ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вказує, що оскільки він не приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції в цій справі, відповідно не міг скористатися п.5 статті 216 ЦК та просити суд застосувати наслідки недійсності пункту договору № Р20.907.76998.82 від 07.11.2014 року щодо комісії за правилами недійсності нікчемною правочину, а також суд з власної ініціативи не застосував наслідків недійсності нікчемного правочину (2 абзац п.5 статті 216 ЦК), що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Просить заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року скасувати.
Згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року прийнято відмову АК «Ідея Банк» від позову в частині стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 гривень та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 50 коп.
Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 гривень та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 50 коп визнано не чинним, провадження у справі в цій частині закрито.
Згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» процесуальним правонаступником Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» у даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника «Нью Файненс Сервіс» - Жовтонецького В.М. на її заперечення,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення Сихівського З районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови.
Задовольняючи позов ПАТ «Ідея Банк», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач умови кредитного договору кредитного договору №Р20.907.76998 від 11 липня 2014 року не виконує в результаті чого у нього станом на 10 серпня 2015 року виникла заборгованість в сумі 78791,13 гривень.
З таким висновком суду повністю погодитися не можна виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
За вимогами, передбаченими в ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та впорядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами, а з вимогами ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом та матеріалами справи установлено, що 11 липня 2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Р20.907.76998 згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 52721 грн., зі сплатою 7,9% річних з терміном користування кредитом на 60 місяців. Відповідач ОСОБА_2 кредит своєчасно не повертав в результаті чого у нього станом на 10 серпня 2015 року виникла заборгованість.
30 жовтня 2015 року ПАТ «Ідея Банк» згідно укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Раньтьє» Договору Фактрингу №310-1 відступило (передало у власність) з 30 жовтня 2015 року, а ТОВ «ФК «Раньтьє» набуло (прийняло у власність) від Банку право вимоги за Кредитним договором №Р20.907.76998 від 11 липня 2014 року на суму 68342,78 гривень.
Також, 28 лютого 2017 року ТОВ «ФК «Рантьє» згідно укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Серет», у подальшому назву змінено на ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» Договору факторингу №28/02-1 відступило (передало у власність) ТОВ «НФС» з 28 лютого 2017 року право вимоги, а ТОВ «НФС» набуло (прийняло у власність) від ТОВ «ФК «Рантьє» з 28 лютого 2017 року право вимоги за вищевказаним Кредитним договором, на загальну суму 68342,78 гривень.
Після відступлення права вимоги за згадуваним кредитним договором ОСОБА_2 сплачено 402,65 гривень на виконання умов кредитного договору №Р20.907.76998 від 11 липня 2014 року.
Згідно розрахунків ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» загальна заборгованість ОСОБА_2 станом на 31 жовтня 2018 року становила 67940,13 гривень, з яких:
50557,33 грн.- заборгованість за тілом кредиту;
17382,8 гривень - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями (т.2 а.с.93).
Однак такі розрахунки є суперечливими і не беруться до уваги з наступних підстав.
Як убачається із розрахунку заборгованості наданого ПАТ «Ідея Банк» заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту станом на 10 серпня 2015 року становила 43770,83 гривень.
Як зазначено у пункті 1.4 умов кредитного договору №Р20.907.76998 від 11 липня 2014 року за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,15% від початкової суми кредиту, що дорівнює 1133,50 гривень/місяць, при цьому в договорі не зазначено які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. Така плата за дії відповідача не є послугою з надання споживчого кредиту в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому такі умови кредитного договору в силу абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними.
Отже, необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 1133,50 грн. заборгованості за обслуговування кредиту.
У той же час, ПАТ «Ідея Банк» у період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року зараховував по 1133,50 грн. (разом 3419,81 грн.) як плату ОСОБА_2 за обслуговування кредиту.
Таке зарахування сум коштів є невірним, а тому суму 3419,81 гривень слід зарахувати в рахунок сплати тіла кредиту зменшивши заборгованість з 43770,83 грн. до 40350 гривень (43770,83 -3419,81).
За рішенням Тернопільського міського суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним пункт 3.3.1. кредитного договору №Р20.907.76998 від 11 липня 2014 року щодо встановлення відповідальності у вигляді пені у розмірі 0,65 % від простроченої суми за кожен день прострочення оскільки такі умови є несправедливими та суперечать принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов»язків споживача послуг банку.
Тому слід застосувати наслідки нікчемності правочину щодо п.1.4 кредитного договору №Р20.907.76998 від 11 липня 2014 року та недійсності п.3.3.1 даного Договору та відмовити у задоволенні вимог ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» щодо стягнення пені на загальну суму 17002,50 гривень ( 13582,69 +3419,81).
Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк») буде становити 50933 гривень: з яких 40350 гривень заборгованість за тілом кредиту та 10583 гривень заборгованість по відсотках.
Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.
З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк») задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» заборгованість за кредитним договором №20.907.76998 від 11 липня 2014 року в сумі 50 933 ( п'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні.
В решті вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 січня 2019 року.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.