Справа № 627/1205/18
іменем України
10.01.2019 року смт. Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області В.А.Каліберда, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту патрульної поліції в харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серія БД №180921, 29.09.2018 року о 06 год. 03 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем, в м. Харків, вул. Буковая, буд. 40 із ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора "Drager «Alcotest" та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином (судовими повістками), однак в судове засідання не з'явився, надав заяву про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою та в підтвердження цього надав довідку від лікаря хірурга Краснокутської ЦРЛ.
В подальшому, судом вживалися заходи щодо виклику правопорушника в судове засідання для розгляду відносно нього справи , однак повістки повернулися до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання», а тому відомостей про належне повідомлення правопорушника про розгляд відносно нього адміністративного матеріалу в справі відсутні.
Вказане твердження суду щодо відсутності доказів належного повідомлення правопорушника про час та місце розгляду справи також кореспондується з постановою апеляційного суду Харківської області від 14.04.2017 року, прийнятої за результатом перегляду постанови Краснокутського районного суду Харківської області 06.02.2017 року у справі №627/24/17, якою скасовано вказану постанову суду в зв'язку з розглядом справи у відсутність правопорушника та за відсутності відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки повернення судових повісток до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання» не є доказом про належне повідомлення правопорушника про слухання справи.
Також, розглядаючи справу у відсутність ОСОБА_1 суду необхідно дотримуватися гарантії справедливості судового процесу.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст.6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25, ЄСПЛ 2002-II, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю виходячи з наступного:
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Днем вчинення адміністративних правопорушень згідно до протоколу про адміністративне правопорушення є 29.09.2018 року. На час постановлення судового рішення, тримісячний термін накладення адміністративного стягнення, визначений КУпАП сплинув.
Відповідно, суд не має правових підстав встановлювати винність або невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у протоколі правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «ОСОБА_2 проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV).
Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Враховуючи вищевикладене, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.38, 247, 279, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, суддя, -
На підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днівз дня винесення постанови
до Харківського апеляційного суду шляхом подачі скарги через Краснокутський районний суд.
Суддя : В. А. Каліберда