Справа № 168/343/18
Провадження № 2/168/154/18
05 грудня 2018 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого-судді Назарука О.В.,
секретар судових засідань - Островерха Т.С.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Токарської В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь військової частини суму 28 297, 40 гривень в рахунок відшкодування матеріальних збитків, заподіяної з його вини державі в особі військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до проведеної аудиторської перевірки фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансового господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01 жовтня 2015 року по 01 жовтня 2017 року, було виявлено порушення фінансово-бюджетної дисципліни.
Аудитом дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення і інших виплат, а також проведеним під час аудиту дослідженням встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину або місце служби на строк понад 10 діб, своєчасно не призупинялася, з дня самовільного залишення військової частини, виплата грошового забезпечення. Про призупинення виплати в окремих випадках оголошувалося наказом в період від 1-го до 3-х місяців після самовільного залишення військовослужбовцем військової частини. Ці порушення, в тому числі, призвели до переплат та незаконних виплат грошового забезпечення в кінці 2015 на початку 2016 років військовослужбовцю ОСОБА_3 на суму 28 297,40 грн. За результатами дослідження (звіту від 14 грудня 2017 року № 234/3/2/105), командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення на проведення службового розслідування з приводу переплат та незаконних нарахувань грошового забезпечення військовослужбовцям (по факту порушення фінансово-бюджетної дисципліни) у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Під час проведення службового розслідування було встановлено вину військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26 травня 2015 року по 27 квітня 2016 року на посаді командира ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), а саме:
відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 28 листопада 2015 року № 802 командиру ремонтної роти капітану ОСОБА_2 було доручено провести службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини польова пошта НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_3 .
За результатами проведення службового розслідування від 29 грудня 2015 року (наказ про призначення № 959), було встановлено вину сержанта ОСОБА_3 , який самовільно залишив військову частину 27 листопада 2015 року.
Проект наказу про результати службового розслідування готував (складав) капітан ОСОБА_2 , який неналежним чином ознайомив з наказом відповідних посадових осіб в частині, що їх стосується в листі погодження одразу після закінчення службового розслідування та складання наказу. Тобто не забезпечив вчасне ознайомлення з наказом відповідних посадових осіб та реалізацію наказу № 959 від 29 грудня 2015 року. Ознайомлення відбулось тільки 21 березня 2016 року, що спричинило переплату грошового забезпечення сержанту ОСОБА_3 на суму 28 297,40 грн. в період з листопада 2015 року по березень 2016 року (чотири місяці).
Отже капітан ОСОБА_2 , сприяв порушення вимог пункту 34.4 наказу (військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військові частини) наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та як наслідок завдав збитків державі з листопада 2015 по березень 2016 року (чотири місяці) на суму 28 297,40 грн.
На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) сума 28297,40 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, заподіяної з його вини державі в особі військової частини НОМЕР_1 та 1762,00 грн. судових витрат.
Від відповідача у строк, встановлений судом, було отримано, відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти заявленого позову, мотивуючи тим, що у військовій частині НОМЕР_1 він ніколи не перебував і не проходив військову службу, а проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
З наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 № 802 від 28 листопада 2015 року «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини польова пошта НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_3 командиром відділення зарядки та обслуговування балонів високого тиску взводу спеціальних робіт ремонтної роти» відповідача не було ознайомлено і на цьому наказі про ознайомлення стоїть підпис, який виконаний не ним, а іншою особою і, крім того, перед словом командир ремонтної роти є позначка /, яка підтверджує, що невідома особа поставила свій підпис за його. (аркуш справи 11-12). Цей наказ він бачить вперше.
З наказом командира військові частини польова пошта НОМЕР_2 № 959 від 29 грудня 2015 року «Про результати проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини польова пошта НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_3 його не було ознайомлено і на цьому наказі про ознайомлення стоїть підпис, який виконаний не ним, а іншою особою і крім того перед словом командир ремонтної роти є позначка /, яка підтверджує, що невідома особа поставила свій підпис за нього (аркуш справи 13-15). Цей наказ він бачить вперше.
Проект наказу про результати службового розслідування він не готував і не складав, оскільки з 02 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року він не приймав участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що стверджується витягом з наказу командира військові частини польова пошта НОМЕР_2 № 118 від 27 квітня 2016 року (аркуш справи 8) та копією військового квитка ВЧ № НОМЕР_3 .
В період з 02 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року він перебував у відпустці в с.Буцинь Старовижівського району Волинської області. По приїзду в с.Буцинь відразу поїхав у Старовижівський райвійськомат, де черговий працівник РВК здійснив відповідну відмітку у посвідченні про відпустку про його прибуття. По закінченню відпустки він в черговий раз прибув у військкомат і йому здійснили відмітку в цьому є посвідченні і йому здійснили відмітку в цьому ж посвідченні, що він відбув з відпустки у військову частину. Посвідчення про відпустку він здав у штаб військові частини НОМЕР_2 .
Після повернення з відпустки ніхто йому зі службових осіб військової частини документів стосовно сержанта ОСОБА_3 не надав. Він рахувався як особа, яка незаконного залишила військову частину.
На наказах № 802 від 28 листопада 2015 року та № 959 від 29 грудня 2015 року відсутні дати погоджень посадових осіб. А в наказі № 959 від 29 грудня 2015 року дата погодження помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника служби ОСОБА_4 , дата року виправлена з 2015 року на 2016 рік. Крім того ставить до відома про те, що в березні - квітні 2018 року по мобільному телефону представник військової частини НОМЕР_2 вимагав від нього добровільно сплатити на рахунок частини 90000 гривень, в іншому випадку порушить кримінальне провадження. Однак він відмовився сплачувати дану суму.
Чому працівники штабу військової частини НОМЕР_2 не передали наказ командира № 959 від 29 грудня 2015 року у фінансову частину йому не відомо.
Позивач надіслав відповідь на відзив, в якому вказав, що військова частина польова пошта НОМЕР_2 в зв'язку з проведенням організаційних заходів, згідно спільної директиви МОУ та ГШ ЗСУ від 26 квітня 2017 року № 322/1/5 диск КВОК «Південь» від 28 квітня 2017 року № 6 дск перейменована у військову частину НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військові частини польова пошта НОМЕР_2 .
Працівник штабу в/ч п.п НОМЕР_2 передав наказ командира № 959 від 29 грудня 2015 року у фінансову частину лише у березні 2016 року у зв'язку з тим, що не мав такого наказу раніше. Проект наказу про результати службового розслідування подається до стройової частини безпосередньо виконавцем наказу.
Не зрозумілими є дії командира ремонтної роти капітана ОСОБА_2 , який отримав наказ командира в/ч п.п. НОМЕР_2 № 802 від 28 листопада 2015 року на проведення службового розслідування, але з 02 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року убув у відпустку.
В наказі № 959 від 29 грудня 2015 року дата погодження помічника з фінансово - економічної роботи - начальника служби ОСОБА_4 виправлена з 2015 на 2016 рік у зв'язку з тим, що даний наказ ОСОБА_4 отримав лише в березні 2016 року, та призупинив виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_3 внаслідок чого, переплата грошового забезпечення за чотири місяці з кінця 2015 року на початку 2016 року військовослужбовцю ОСОБА_3 становить 28 297,40 грн.
Крім того факт вимагання в березні-квітні 2018 року з ОСОБА_2 сплати на рахунок частини 90000 грн. є необґрунтованим звинуваченням, яке не підтверджено та не відповідає дійсності як таке.
У зв'язку із виконанням службових обов'язків пов'язаних із представництвом інтересів військової частини НОМЕР_1 у судах, а також прийнятті участі військової частини у навчаннях з питань бойового залагодження, строки подання відповіді на відзив зазначені в ухвалі Старовижівського районного суду Волинської області від 218 серпня 2018 року були пропущені. У зв'язку з цим просить взяти до розгляду відповідь на відзив відповідача у судовій справі.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених вище підстав, просив задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, з підстав, які зазначили у відзиві. Просили відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши надані суду докази, дійшов до такого висновку.
Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому ЦПК України, може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статті 12, 81 ЦПК України регламентують, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та встановлюють обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За вимогами статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В обґрунтування підстав позовних вимог позивач фактично покликається лише на накази № 802 від 28 листопада 2015 року та № 959 від 29 грудня 2015 року та результати службової перевірки щодо ОСОБА_2 , та зазначає, що з вини відповідача наказ №959 від 29 грудня 2015 року не був доведений до фінансового відділу військової частини, внаслідок чого не було призупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_3 , що в свою чергу призвело до переплати грошового забезпечення за чотири місяці.
Судом з наданих суду доказів встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 з 26 травня 2015 року по 27 квітня 2016 року на посаді командира ремонтної роти. Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 24 червня 2017 року «В зв'язку з проведенням організаційних заходів, згідно спільної директиви МОУ та ГШ ЗСУ від 26 квітня 2017 року № 322/1/5 диск КВОК «Південь» від 28 квітня 2017 року № 6 дск» військова частина польова пошта НОМЕР_2 перейменована у військову частину НОМЕР_1 з 30 червня 2017 року (аркуш справи 9, 10, 86-87).
Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 № 802 від 28 листопада 2015 року (аркуш справи 13-14) командиру ремонтної роти капітану ОСОБА_2 було доручено провести службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини польова пошта НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_3 . Згідно з наказом № 959 від 29 грудня 2015 року «Про результати проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини польова пошта НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_3 » (аркуш справи 15-17), було встановлено вину сержанта ОСОБА_3 , який самовільно залишив військову частину 27 листопада 2015 року.
В судовому засіданні представником позивача не заперечувалась та обставина, що у вказаних наказах у графі «Проект наказу підготував: командир ремонтної роти капітан ОСОБА_5 » стоїть підпис не відповідача ОСОБА_2 .
Судом з пояснень сторін встановлено, що підрозділи військової частини польова пошта НОМЕР_2 , зокрема ремонтна рота, у якій проходив службу капітан ОСОБА_2 , знаходилась на значній відстані (біля 100 км) від штабу військової частини. Крім цього встановлено, що призначення відповідальної за службове розслідування особи та прийняття відповідного рішення за результатами службового розслідування у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 оформлювалось наказами, які погоджували посадові особи штабу та підписував командир частини.
Також судом встановлено, що в період з 02 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року капітан ОСОБА_2 перебував у відпустці в с.Буцинь Старовижівського району Волинської області (аркуш справи 9, 59).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України регламентувався відповідною інструкцією, яка була затверджена наказом Міністра оборони України № 82 від 15.03.2004 року (чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктами 1.3. ,4.1., 4.2., 4.3., 5.1. інструкції визначено, що рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування. За результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити. акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування. Посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.
З правового аналізу даної інструкції можна зробити висновок про те, що повноваженнями щодо прийняття рішення по результатам розслідування наділені посадові особи військової частини, до яких відповідач ОСОБА_2 не відноситься, а тому останній мав повноваження виключно щодо оформлення матеріалів службового розслідування.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що станом на 2015-2016 роки працював помічником командира з фінансово-економічної роботи - начальником служби військової частини польова пошта НОМЕР_2 , місце розташування його відділу знаходилось у місті Кропивницькому, відстань до штабу військової частини була значною, близько 400 км, приїжджав періодично до штабу і ознайомлювався з наказами, погоджував накази тощо. Вказав, що погано пам'ятає події щодо службового розслідування по ОСОБА_3 , оскільки пройшло багато часу, однак зазначив, що у наказах № 802 від 28.11.2015 року та № 959 від 29.12.2015 року навпроти прізвища « ОСОБА_4 » стоїть не його підпис, вказав, що дату найімовірніше ставив він особисто або його заступник, в момент отримання копії наказу, на той час підписи уже стояли. Також вказав, що підставою для припинення виплат є відповідний наказ.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що наприкінці 2015 року він займав посаду начальника стройової частини військової частини польова пошта НОМЕР_2 . Свідок зазначив, що не пам'ятає події щодо службового розслідування по ОСОБА_3 , оскільки в рік проводилось близько 600-800 службових розслідувань щодо військовослужбовців. Свідок зазначив, що у всіх випадках, коли він особисто ставив підпис, то зазначав дату. Також ОСОБА_6 після візуального ознайомлення із копіями листів погодження у наказах № 802 від 28.11.2015 року та № 959 від 29.12.2015 року ствердив, що підписи навпроти прізвищ « ОСОБА_6 », « ОСОБА_4 » зроблені не ним, хто міг поставити підписи не знає. Також пояснив, що у випадку неможливості підписати наказ у командира частини (з причин відсутності командира тощо), такий наказ, після погодження з усіма службовими особами, міг залишитись у стройовій частині або іншому відділі штабу військової частини.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що наприкінці 2015 року та на початку 2016 року він проходив службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 на посаді начальника відділу персоналу штабу військової частини. Капітана ОСОБА_2 знає як відповідального командира. Повідомив, що не пам'ятає події щодо службового розслідування по ОСОБА_3 , однак зазначив, що сам особисто проводив службові розслідування, порядок проведення яких визначався інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України. Також свідок ствердив, що військовій частині польова пошта НОМЕР_2 склалася практика, відповідно до якої проекти наказів (про призначення службової перевірки та про результати перевірки) готував та погоджував військовослужбовець, на якого було покладено обов'язок таку перевірку проводити, при цьому погодження, як правило, зажди датувались. Крім того свідок зазначив, що після погодження наказів у відповідальних посадових осіб військової частини, за практикою, яка склалась у військовій частині, обов'язки із доведення наказів до фінікового відділу, зокрема щодо призупинення виплат, на виконавця службової перевірки покладені не були.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що в кінці 2015 року на початку 2016 року проходив службу на посаді заступника командира ремонтної роти військової частини польова пошта НОМЕР_2 . Свідок ствердив, що капітан ОСОБА_2 службового розслідування по сержанту ОСОБА_3 не проводив, при цьому свідок припустив, що підписи на наказах можуть належати йому, зокрема зазначив, що якби йому дали підписати замість ОСОБА_2 накази, то він би підписав. Також свідок зазначив, що проекти наказів у них в роті готував сержант ОСОБА_9 , який виконував обов'язки замполіта роти, оскільки мав юридичну освіту. Також свідок припустив, що матеріали службового розслідування міг готувати ОСОБА_9 .
Таким чином з досліджених матеріалів, пояснень сторін та свідків судом встановлено, що капітан ОСОБА_2 проекти наказів № 802 від 28 листопада 2015 року та № 959 від 29 грудня 2015 року не готував і службове розслідування по сержанту ОСОБА_3 не проводив, оскільки на момент проведення перевірки (грудень 2015 року) перебував у відпустці за місцем проживання.
Суд критично відноситься до витягу з акту про проведення службового розслідування від 21 лютого 2018 року, складеного старшим оперативним черговим відділення управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 , оскільки він не містить жодної інформації про те, чи був доведений і яким чином до капітана ОСОБА_2 наказ № 802 від 28 листопада 2015 року, хто готував проекти наказів № 802 від 28 листопада 2015 року та № 959 від 29 грудня 2015 року, хто підписав ці накази в графі «Проект наказу підготував: командир ремонтної роти капітан ОСОБА_5 », чи готувались ці проекти наказів за дорученням ОСОБА_2 , хто проводив таке службове розслідування у відсутності ОСОБА_2 . Вказаний витяг містить лише інформацію про факти проведення аудиту у військовій частині та посилання на спірні накази, а також рекомендацію звернутись з позовом до ОСОБА_2 .
Будь яких інших доказів, які б вказували на вину ОСОБА_2 суду не надано, зокрема матеріалів службового розслідування по сержанту ОСОБА_3 , матеріалів службового розслідування по капітану ОСОБА_2 тощо.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР визначено, що (пункт 3) військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні не знайшли підтвердження ті обставини, що саме з вини ОСОБА_2 не було призупинено виплату грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_3 , що в свою чергу призвело до переплати грошового забезпечення за чотири місяці, тому підстав, визначених чинним законодавством, для стягнення з ОСОБА_2 зазначених коштів немає, що в свою чергу є підставою для відмови в позові.
Керуючись статтями 16, 1166 ЦК України, 12, 13, 81, 95, 176, 258, 265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2018 року.
Суддя О.В. Назарук