Справа № 158/2968/18
Провадження № 4-с/0158/2/19
11 січня 2019 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Корецької В.В.
при секретарі - Процик Л.В.
за представника скаржника - ОСОБА_1
боржника - ОСОБА_2
державного виконавця - Коренги А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, -
Заявник ОСОБА_3 звернулася до суду з даною скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
Заявлені вимоги мотивує тим, що у провадженні головного державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Коренги А.А. знаходиться виконавчий лист № 2-154, виданий Ківерцівським районним судом Волинської області 10.08.2011 року (ВП № 39353500), на підставі рішення суду від 05.07.2011 року.
На виконання зазначеного рішення суду від 05.07.2011 року про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дітей у розмірі 33% щомісячно, 14.08.2013 року було відкрито виконавче провадження та цього ж дня винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника направлено бухгалтеру ТзОВ «Єврохолдінг», зобов'язавши вивести заборгованість ОСОБА_2 з 01.08.2013 року та щоквартально письмово інформувати державного виконавця про утримані та перераховані суми.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.03.2014 року визнано бездіяльність державного виконавця Коренги А.А. неправомірною та зобовязано останню проводити стягнення аліментів у розмірі 33%, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначає, що 05.11.2018 року вона звернулась із заявою до державного виконавця про зобов'язання головного бухгалтера ТзОВ «Єврохолдинг» провести перерахунок заборгованості та виплат ОСОБА_2 із врахуванням положень ст. 182 СК України - тобто розмір стягуваних аліментів не може бути меншим ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, проте державний виконавець дав відповідь, що стягнення проводиться відповідно до рішення суду, а для подальшого його збільшення слід звернутись до суду.
З врахуванням наведеного просить суд визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Коренги А.А. неправомірною та зобов'язати останню або іншу посадову особу вказаного відділу ДВС усунути допущені порушення чинного законодавства шляхом обчислення розміру заборгованості ОСОБА_2 по аліментах, з врахуванням ч. 2 ст. 182 СК України, починаючи з 08.07.2017 року.
Представник скаржника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав з підстав у ній наведених та просив їх задовольнити.
Головний державний виконавець Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Коренга А.А. в судовому засіданні заявлені вимоги скарги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.
Боржник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені у скарзі вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.07.2011 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 33% всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи від дня подачі позовної заяви - 20.06.2011 року до досягнення кожною дитиною повноліття. Вказане рішення суду набрало законної сили 18.07.2011 року /а.с.10/.
У судовому засіданні також встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду від 05.07.2011 року про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дітей у розмірі 33% щомісячно, судом було видано виконавчий лист та 14.08.2013 року відкрито виконавче провадження та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника направлено бухгалтеру ТзОВ «Єврохолдінг» /а.с.5/.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Законом України №2017-VIII від 17.05.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» у ч. 2 ст. 182 СК України внесені зміни, згідно з якими мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказана норма Закону в новій редакції діє з 08.07.2017 року.
Також встановлено, що 05.11.2018 року стягувач ОСОБА_3 звернулася до начальника Першого відділу ДВС із клопотанням, в якому просила зобов'язати головного державного виконавця Коренгу А.А. забезпечити обчислення головним бухгалтером ТзОВ «Єврохолдінг» заборгованості ОСОБА_2 по аліментах із врахуванням положень ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 182 СК України /а.с.6/.
Головний державний виконавець Першого відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області Коренга А.А. листом № 59235 від 28.11.2018 року відмовила у проведенні перерахунку, оскільки рішенням суду визначено спосіб та порядок його примусового виконання, а також зазначила, що стягувачу необхідно звертатися до суду з позовною заявою про збільшення розміру аліментів /а.с.8-9/.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок стягнення аліментів.
Зокрема, згідно ч. 1, 3 вищевказаної статті порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Частина 2 ст. 182 СК України в редакції, яка діє з 08.07.2017 року, передбачає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Разом з тим, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, внесення змін до Сімейного кодексу України в частині визначення мінімального розміру аліментів, не є підставою для зміни розміру аліментів в судовому порядку в розумінні ст. 192 СК України, оскільки зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитини не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. В таких випадках питання визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватись з боржника, віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилось їх стягнення.
Відповідно ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Оскільки предметом розгляду скарги, поданої заявником у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, є саме неправомірна бездіяльність державного виконавця щодо відмови в проведенні перерахунку стягуваних аліментів, то суд виходить із того, що проведення такого розрахунку по аліментах є обов'язком державного виконавця, оскільки саме в останнього знаходиться виконавчий лист на виконані.
Варто також зазначити, що зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів не є підставою для збільшення розміру аліментів передбачених статтею 192 СК України та ухвалення нового судового рішення, оскільки цей розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням.
Зокрема, не передбачено перегляду судом визначеного рішенням суду розміру аліментів в зв'язку з такими змінами і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд: постанова від 04 липня 2018 року в справі № 536/1557/17, провадження № 61-7584св18, постанова від 12 вересня 2018 року в справі № 459/2181/17, провадження № 61-37114св18.
Разом з тим, у разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру аліментів є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням такого збільшення з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, тобто з 08.07.2017 року за відповідною постановою державного виконавця. Таке збільшення має відбуватись в автоматичному порядку, без жодних звернень стягувача аліментів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Коренги А.А. є обґрунтованою.
Відповідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірним і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати головного державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Коренгу А.А. здійснити перерахунок розміру аліментів, визначених у рішенні Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.07.2011 року з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 СК України, починаючи з 08 липня 2017 року, тобто з дня набуття стягувачем ОСОБА_3 права на такий перерахунок.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області - задовольнити.
Визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Коренги Альони Андріївни - неправомірною.
Зобов'язати головного державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області Коренгу Альону Андріївну або іншу посадову особу вказаного відділу ДВС усунути допущені порушення чинного законодавства шляхом обчислення розміру заборгованості ОСОБА_2 по аліментах, з врахуванням ч. 2 ст. 182 СК України, починаючи з 08.07.2017 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька