154/99/19
2/154/183/19
про залишення позовної заяви без руху
11 січня 2019 року м. Володимир-Волинський
Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Вітер І.Р., ознайомившись з позовною заявою адвоката ОСОБА_1 в інтересах Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1 (далі - ЖЕК) до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Дана позовна заява надійшла до суду 09 січня 2019 року.
Статтями 175-177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, з наступних підстав.
Так, в порушення ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява не містить повного та чіткого змісту позовних вимог, способу (способів) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Зокрема, за назвою та змістом позовної заяви можна припустити, що предметом позову є визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а фактично представник позивача у прохальній частині заяви просить виселити відповідача з житлової кімнати, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Чинне житлове законодавство України передбачає кілька випадків можливості виселення осіб із зайнятих ними житлових приміщень, зокрема: виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення; виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення; виселення з наданням громадянам іншого благоустроєного жилого приміщення; виселення громадян у разі визнання ордера недійсним; виселення з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення; виселення з гуртожитків; виселення з будинку житлово-будівельного кооперативу; виселення членів сім'ї власника жилого будинку (квартири); виселення наймача на час капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові; виселення наймача в разі припинення договору найму жилого приміщення, тощо.
У позовній заяві відсутні будь-які посилання на необхідність виселення та підстави для виселення. До позовної заяви не долучено жодних доказів, якими позивач повинен обґрунтувати необхідність та підстави для виселення.
Разом з тим по тексту позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_2, а у позовних вимогах позивач просить виселити відповідача із кімнати АДРЕСА_1, що знаходиться на цій же вулиці.
Аналіз змісту позовної заяви не дає можливості визначити також і правовий статус житлового приміщення. У заяві позивач зазначає, що Володимир-Волинська ЖЕК №1 є власником будинку АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою № 1-03/500 від 20 грудня 2018 року, хоч за змістом цієї ж довідки, копія якої долучена до матеріалів позову, вказаний будинок перебуває на балансі ЖЕК №1.
Поняття власник та балансоутримувач не є тотожніми, а відтак при зверненні до суду позивачу слід конкретно визначити у чиїй власності знаходиться кімната, з якої він просить виселити відповідача та надати до суду відповідні підтверджуючі документи.
Визначення власника вказаного нерухомого майна є необхідним також для правильного встановлення належного позивача у справі та третіх осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення у справі. Зокрема, якщо вказаний будинок перебуває у комунальній власності, належним позивачем у справі буде відповідний орган місцевого самоврядування.
Встановлення правового статусу нерухомого майна надасть можливість позивачу правильно обрати спосіб захисту його прав та інтересів, в разі якщо такі дійсно порушені.
У позовній заяві позивач не визначив суть порушеного права, не встановив правовідносин, які виникли між сторонами та норми, якими вони регулюються, а відповідно не обрав правильного способу захисту.
Позовна заява ОСОБА_1 місить посилання на норми Конституції України якими забезпечується право приватної власності, хоч є абсурдним твердження про те, що кімната у будинку може належати житлово-експлуатаційній конторі на праві приватної власності.
Аналогічно позивач у своїй заяві ствердив про те, що діями відповідача порушуються його право з приводу мирного володіння своїм майном, закріплене ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, хоч не дивлячись на те, що не подав жодного належного доказу з приводу правового статусу та ознак власності нерухомого майна, також не навів жодної ознаки будь-якого втручання з боку відповідача чи інших осіб у його право.
Крім того, позивачем у позовній заяві перераховано кілька норм житлового, сімейного та цивільного законодавства України, які регулюють за своєю суттю зовсім різні правовідносини, що також стосуються приватної власності, найму, а також спільного проживання осіб, що пов'язані спільним побутом.
Аналіз вказаних норм окремо та у їх сукупності не дає можливості суду визначити реальний характер правовідносин між сторонами, адже позивач не зазначив правових підстав проживання відповідача у спірному житлі.
У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 більше 10 років не проживає у кімнаті, з якої просить його виселити. В той же час вказані відомості у позовній заяві повністю не відповідають документам долученим до неї. Так, позивачем до позовної заяви долучено копію довідки ЖЕК № 1 за № 528, із змісту якої вбачається, що вказаний документ було видано позивачем 20 грудня 2018 року відповідачу ОСОБА_2 про те, що він проживає у кімнаті АДРЕСА_1.
Позивачем додано до матеріалів позову копію особового рахунку НОМЕР_1, однак не визначено, яке відношення до даної справи він може мати та який факт даним документом стверджується, зокрема по відношенню до спірної кімнати чи відповідача ОСОБА_2
Відтак у позовній заяві відсутні також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, що також є обов'язковим при поданні позовної заяви у відповідності до ч.3 ст.175 ЦПК України.
Таке формулювання позовної заяви суперечить ч.1 ст.175 ЦПК України, згідно якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Вказаних вимог ЦПК України ОСОБА_1 при поданні позовної заяви та доданих до неї документів дотримано також не було.
Зазначені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Окремо суд звертає увагу позивача та його представника на невідповідність вимогам Закону довіреності № 001-031433 від 25 жовтня 2018 року, виданої позивачем адвокату ОСОБА_1, адже за змістом вказаного документа останнього уповноважено представляти інтереси не лише Володимир-Волинську ЖЕК №1, а й відповідача, третіх осіб та потерпілого у справі за позовом «про особу, що втратила право на проживання ОСОБА_3», що також не відповідає нормам матеріального права та є неприпустимим у цивільному процесі, оскільки ЖЕК №1 не вправі уповноважувати особу на представництво в суді інтересів інших осіб. В той же час за змістом даної довіреності, вона видана позивачем адвокату для участі у справі ОСОБА_3, а не ОСОБА_2.
Відповідно до ч.2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вважаю, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч.1 ст.185 ЦПК України та залишити її без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву адвоката ОСОБА_1 в інтересах Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без руху.
Надати Володимир-Волинській житлово-експлуатаційної контори № 1 строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання позовної заяви з усуненими недоліками, її копії для відповідача.
У випадку, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер