Ухвала
08 січня 2019 року
м. Київ
справа № 711/11518/14-ц
провадження № 61-45204 ск 18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 30 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором .
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 137 887, 40 дол. США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1 969 грн 35 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту; 9 871 грн 10 коп. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів, а всього 11 840 грн. 45 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» штраф за порушення умов договору іпотеки в сумі 33 950 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 654 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2015 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати в рівних частинах, а саме по 1827 грн з кожної. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 30 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав того, що заявник не проживала за місцем реєстрації, тому не отримувала судові повістки та не мала змоги з'являтися в судові засідання до м. Черкас.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року причину пропуску строку на касаційне оскарження, наведену у клопотанні ОСОБА_1, визнано неповажною. Відмовлено заявнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме: сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження, у якому навести поважні підстави для поновлення такого строку та надати докази для їх підтвердження та уточнити клопотання щодо оскаржуваних судових рішень, які відповідають повноваженням суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги (стаття 409 ЦПК України), надіславши до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги.
У листопаді 2018 року, на виконання ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 В надіслала квитанцію про сплату судового збору, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнила клопотання щодо оскаржуваних судових рішень.
Однак вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки наведені підстави по суті є тими самими, що вже були визнані неповажними. Крім того, заявник не позбавлений можливості вільного та безоплатного доступу до Єдиного реєстру судових рішень, знайомитись з ними на офіційному веб-порталі судова влада України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 328 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 325 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна норма міститься у статті 393 ЦПК України.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryovv. Ukraine).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року вказані заявником підстави було визнано неповажними, а знову наведені причини для поновлення строку на касаційне оскарження аналогічні, тому є недостатніми для поновлення строку на касаційне оскарження.
Отже, клопотанняОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтоване.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Керуючись статтями 393, 394 ЦПК України, частиною третьою
статті 328 ЦПК України 2004 року, пунктом 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147 - VIII,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 30 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта