10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 753/17904/17
провадження № 61-46050ск18
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
1. У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з останнього майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 150 093 грн 50 коп. та 6 400 витрат на стоянку автомобіля.
2. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 150 093 грн 50 коп. майнової шкоди та 6 400 грн витрат на стоянку автомобіля. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
3. 16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року.
4. В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В.
6. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
9. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
11. Ціна позову в даній справі становить156 493 грн 50 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100=176 200 грн).
12. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
13. При цьому, ОСОБА_2 зазначає, що вказана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду.
14. Так, постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, на яку посилається ОСОБА_2 не свідчить про неоднакову практику застосування судами попередніх інстанцій норм права, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
15. Крім того, в резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначено, що вона не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
16. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
17. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
18. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. Frаnce» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «BruаІla Gomez de la Torre v. Spain» (Брулья Гомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
19. З урахуванням вказаного, оскільки ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,
Ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя: В. В. Пророк