Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3207/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна", м. Балаклія
про стягнення 27470,00 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача - Федоряк О.О.
відповідача - Плісак С.В.,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна", в якому просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 27470,00 грн. На підтвердження своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач при оформленні залізничної накладної №43131408 невірно вказав адресу одержувача вантажу, а тому згідно статей 118, 122 Статуту залізниць України має сплатити штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Крім того, у позовній заяві, позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 26.11.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2018 о 11:00.
17.12.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми штрафу, в якому він, зважаючи на важке фінансове становище відповідача, яке склалося внаслідок повної зупинки виробничої діяльності по виготовленню цементу, а також приймаючи до уваги той факт, що сума нарахованого штрафу є надмірно великою, а також ту обставину, що провізні документи заповнювалися на підставі письмової заявки вантажоодержувача (що підтверджує відсутність вини відповідача) та те, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення (повідомлення позивача про зміну адреси вантажоодержувача), а саме: порушення відповідачем вимог п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644), щодо належного оформлення перевізного документа, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагон не простоював на під'їзних коліях, а був виданий та отриманий вантажоодержувачем протягом однієї доби на тій же станції призначення, яка зазначена у перевізних документах, що не суперечить вимогам Статуту залізниць, в результаті чого позивачем не понесено додаткових витрат і не було необхідності за власні кошти здійснювати перевезення вагонів на інші станції, у відповідності до вимог ст. 233 Господарського Кодексу України, ст. 551 Цивільного Кодексу України, пункту 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", просить суд зменшити суму штрафу, який є предметом позову, визначивши його в однократному розмірі провізної плати.
Ухвалою суду від 17.12.2018 було задоволено клопотання позивача про зміну найменування позивача та замінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця". Цією ж ухвалою підготовче провадження у справі №922/3207/18 було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 11.01.2019 о 10:40.
04.01.2018 до суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, в яких позивач вказує на те, що вказане клопотання відповідача є необґрунтованим.
У судовому засіданні 11.01.2019 представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 11.01.2019 представник відповідача визнав факт допущення помилки у залізничній накладній, просив суд врахувати клопотання про зменшення штрафу та задовольнити позов з його урахуванням.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
У червні 2018 року на станцію Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці по залізничній накладній № 43131408 зі станції Шебелинка Південної залізниці у вагоні № 24627507 надійшов вантаж - цемент всякий марки до М-400 в таре, вивантаження. Вантажовідправник Приватне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" (скорочене найменування ПрАТ "Євроцемент-Україна").
В залізничній накладній №43131408 вантажовідправником зазначено вантажоодержувача - ООО "Покровская усадьба" за адресою: г. Харьков, ул. Плехановская, 114. Однак такий вантажоодержувач по станції Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці відсутній.
В зв'язку з вищенаведеним, вагон було затримано до з'ясування вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми № 5010 від 14.06.2018 та надано телеграму № 219 від 14.06.2018 на станцію відправлення.
15.06.2018 після отримання телеграми № 153 зі станції відправлення Шебелинка Південної залізниці, вагон було видано належному одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Покровська садиба" (ООО "Покровская усадьба"), адреса м. Харків, вул. Молодої Гвардії, 15/17. Підтвердженням адреси одержувача є Договір №101ІЗ/ПЗ-2018 від 14.02.2018 про надання послуг, укладений між ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "Покровська садиба". Про вищезазначене було складено акт загальної форми № 5012 від 15.06.2018.
Вказане стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду, в якому останній просить стягнути з відповідача 27470,00 грн. штрафу, нарахованого в порядку статті 118 Статуту залізниць України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Так, предметом спору у даній справі є стягнення штрафу за порушення правил залізничного перевезення.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України) відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У пункті 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У статті 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
За пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладення договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.
Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.
Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до пункту 6.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" при розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
У статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню повністю.
При цьому, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 925/1025/17 від 20.03.2018.
Дослідивши докази та обставини, якими обґрунтовує відповідач своє клопотання, суд не вбачає їх винятковими та такими, що є підставою для зменшення штрафних санкцій. Лише той факт, що відповідачем не було завдано збитків позивачу, не є підставою для зменшення судом з власної ініціативи розміру штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, оскільки такий штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків. Теж саме стосується і посилання відповідача на його тяжке матеріальне та фінансове становище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафу - відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Цемзаводське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00293060, р/р 260070100312 АТ "Сбербанк" у м. Київ, МФО 320627) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237, р/р 26002301527468 в філії Дніпропетровське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 305482) - штраф у розмірі 27470,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237, р/р 26002301527468 в філії Дніпропетровське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 305482).
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Цемзаводське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00293060, р/р 260070100312 АТ "Сбербанк" у м. Київ, МФО 320627).
Повне рішення складено 11 січня 2019 року.
Суддя О.В. Погорелова