08 січня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/638/13-г/15
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О. розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" № 13-1/12 від 13.12.2018 на бездіяльність державного виконавця Заліщицького РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області у справі:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ
до відповідача: Приватного аграрно-промислового підприємства "Устечко", с.Устечко Заліщицького району Тернопільської області
про стягнення заборгованості, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу та інфляційних втрат за договором поставки на загальну суму 38 620,11 грн.
За участю представників сторін:
позивач: Грищенко Олександр Миколайович, адвокат, свідоцтво №3888
відповідача: не з'явився;
органу ДВС: не з'явився
Суть справи:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2013 року у справі №921/638/13-г/15 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного аграрно - промислового підприємства "Устечко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" - 8784 грн. 87 коп. основного боргу, 26 грн. 35 коп. - інфляційних витрат, 2071 грн.13 коп. - пені, 2 635 грн. 46 коп. - 30 % штрафу, 24992 грн. 96 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1715 грн. 63 коп. - судового збору.
20.09.2013 на примусове виконання даного судового рішення видано відповідний наказ.
19.12.2018 на адресу Господарського суду Тернопільської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла скарга № 13-1/12 від 13.12.2018 на бездіяльність державного виконавця Заліщицького РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області, у якій скаржник просить суд:
- визнати за період із 13.09.2018 по 13.12.2018 неправомірною бездіяльність державного виконавця Заліщицького РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області у виконавчому провадженні №51992631 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 по справі №921/638/13-г/15, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні 351992631 із врахуванням ст.ст. 10, 18, 26, 48 Закону України "Про виконавче провадження";
- стягнути із Заліщицького РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" витрати на правничу допомогу у розмірі 1 260,00 грн. згідно договору №16-10-2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.10.2018.
Ухвалою суду від 26.12.2018 вказану скаргу прийнято та призначено до розгляду на 08.01.2019.
В обґрунтування заявлених вимог господарське товариство посилається на те, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання судового наказу за період з 13.09.2018 по 13.12.2018. Відтак, бездіяльність державного виконавця щодо цього є неправомірною.
Скаржник у судовому засіданні 08.01.2018 скаргу підтримав у повному обсязі. Просить суд розглядати скаргу за відсутності представників боржника та органу ДВС.
Представники боржника, районного відділу ДВС у судове засідання не прибули, заперечень на скаргу не подали, хоча про час та місце розгляду останньої повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на те, що боржник та орган ДВС завчасно повідомлялись про судовий розгляд та зважаючи на встановлені ч. 1 ст. 342 ГПК України строки розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути її у засіданні без представників боржника та органу ДВС, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши представника скаржника, господарським судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2013 у справі №921/638/13-г/15 за позовом ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Приватного аграрно-промислового підприємства "Устечко", позов задоволено частково. Зокрема п. 2 резолютивної частини рішення стягнуто з відповідача на користь господарського товариства 8784 грн. 87 коп. основного боргу, 26 грн. 35 коп. - інфляційних витрат, 2071 грн.13 коп. - пені, 2 635 грн. 46 коп. - 30 % штрафу, 24992 грн. 96 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1715 грн. 63 коп. - судового збору, про що 20.09.2013р. Після набрання рішенням законної сили судом виданий відповідний наказ.
19.08.2016 державним виконавцем Заліщицького районного відділу ДВС, відповідно до поданої 18.08.2016 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" заяви, було винесено постанову ВП №51992631 про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику семиденний строк для його добровільного виконання.
23.08.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
06.12.2017 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №51992631.
Обставини виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 у справі №921/638/13-г/15 за період з моменту відновлення виконавчого провадження 06.12.2017 і до 12.02.2018, з 13.02.2018 по 12.09.2018 судом уже досліджувались, про що винесені ухвали Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2018 та 08.10.2018. Зі змісту даних ухвал суду слідує що скарги задовольнялись частково та повністю, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця за період із 06.12.2017 по 12.02.2018, а також за період з 13.02.2018 по 12.09.2018.
У скарзі №13-1/12 від 13.12.2018 товариство зазначає, що після відновлення виконавчого провадження, ним неодноразово направлялися на адресу органу виконання клопотання про вчинення виконавчих дій у ньому. Однак, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, жодних дій зі своєчасного та повного виконання наказу за період з 13.09.2018 по 13.12.2018 державним виконавцем здійснено не було, незважаючи на обізнаність останнього про визнання судом його бездіяльності неправомірною за попередній період із 06.12.2017 по 12.02.2018 та 13.02.2018 по 12.09.2018.
Як передбачено ч. 1 ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.
Згідно з п. а ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Враховуючи наведені у скарзі обставини суд приходить до висновку, що скарга подана з дотриманням встановлених строків.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі-Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.
Згідно ст.10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 4) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
В силу ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із ч.2 ст. 36 вказаного Закону, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Боржником, Органом ДВС жодних пояснень, заперечень по суті скарги не надано, наведені скаржником доводи не спростовано.
При цьому суд зважає, що за імперативними вказівками, що містяться у ст.74 ГПК України, саме на сторін та інших учасників справи покладено обов'язок надати суду докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Закріплений у ст.129 Конституції України, ст.13 ГПК України такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
В свою чергу, в силу ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з не вчиненням нею процесуальних дій.
У своїй скарзі стягувач зазначив, що державний виконавець жодних дій зі своєчасного та повного виконання наказу за період з 13.09.2018 по 13.12.2018 не вчинив.
Щодо цього, у ч.2 ст.74 ГПК України законодавець обумовив, що у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій встановленою.
З наведеного в сукупності суд визнає встановленою ту обставину, що за період з 13.02.2018 по 12.09.2018 державним виконавцем не вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду.
Як наслідок, скарга ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" №12-1/09 від 12.09.2018 що визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Заліщицького РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області у виконавчому провадженні №51992631 за період із 13.09.2018 по 13.12.2018 є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню частково.
В частині доводів скаржника про не направлення керівнику боржника вимоги щодо з'явлення у ВДВС та надання документів, котрі підтверджують та/або спростовують можливість виконання виконавчого документ, зокрема довідку про доходи, податковий звіт за формую 1-ДФ, бухгалтерські, податкові документи, тощо.
Також, у своїй скарзі скаржник просить стягнути з органу виконання 1260,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Грищенко О.М., що були сплачені скаржником в результаті звернення до суду зі скаргою.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 344 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Судом встановлено, що Грищенко О.М. є адвокатом та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009. Факт надання послуг підтверджується договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №16-10-2018 від 16.10.2018, актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 13.12.2018, квитанцією №0.0.1210297011.1 від 13.12.2018 про оплату 1260,00 грн. за надання правової допомоги від 16.10.2018 року №16-10-2018.
Ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
З огляду на наведене, суд вважає, що підписаний Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 16.10.2018, сплачені кошти в сумі 1260 грн. на виконання саме даного правочину, згідно наявних у матеріалах справи платіжної квитанції, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, участь адвоката Грищенко О.М. в судовому засіданні під час розгляду скарги по справі №921/638/13-г/15 є належними доказами понесених позивачем витрат на правову довомогу в сумі 1260 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.3, ч.4 ст.126 ГПК України).
За приписами ч.5 та ч.6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Орган ДВС будь-яких заперечень щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу не подано.
Таким чином, з огляду на результати судового розгляду, понесені скаржником судові витрати на професійну правничу допомогу, яка надана адвокатом Грищенко О.М., на суму 1260,00 грн. покладаються судом на орган державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" №13-1/12 від 13.12.2018 задовольнити частково.
2.Визнати за період із 13.09.2018 по 13.12.2018 неправомірною бездіяльність державного виконавця Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у виконавчому провадженні №51992631 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".
3.Стягнути із Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (вул. Гонти, 5, м. Заліщики, Тернопільська область, 48600, ідент. код 34852894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187, ідент. код 38039872) - 1260 (одну тисячу двісті шістдесят) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу. Видати наказ.
4.Ухвалу направити сторонам у справі та Заліщицькому районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи мають право оскаржити цю ухвалу протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Відповідно до ст. 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Дата підписання 11.01.2019.
Суддя Ю.О. Чопко