28 грудня 2018 року Справа № 915/756/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: адвоката Бессчастної А.В. - ордер серія МК №30067 від 15.06.2018;
представника відповідача: Іванковської Ю.В. - дов.№21 від 03.09.2018;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гречаної Ганни Андріївни (АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1),
до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27, корп.1; ідент.код 22440366),
про: визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016 №54-ріш, -
18.07.2018р. Фізична особа-підприємець Гречана Ганна Андріївна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. №18/07-18 від 18.07.2018р., в якій просить визнати недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2016р. №54-ріш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким дії ФОП Гречаної Г.А. щодо неподання інформації були визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накладено штраф у загальній сумі 102000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54-ріш від 15.12.2016р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» є на його думку незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, оскільки, по-перше, відповідачем, в порушення норм Закону України «Про захист економічної конкуренції», не було належним чином повідомлено позивача про наявність вимоги №2-292/80-1066 про надання інформації, тому, відповідно, позивач не був належним чином обізнаний про обов'язок надання необхідної інформації і, як наслідок, відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем будь-яких правил здійснення господарської діяльності (відсутній склад правопорушення); та по-друге, позивач зазначає, що відповідач направляв на його адресу одну вимогу про надання інформації (№2-292/80-1066 від 01.08.2016р.) у якій містилися 27 питань, стосовно яких необхідно надати інформацію, однак за ненадання інформації відповідач наклав три штрафи (по 34000,0 грн. кожний) - за ненадання інформації на питання з 1 по 7 пунктів; за ненадання інформації на питання з 8 по 14 пункти; за ненадання інформації на питання з 15 по 26 пункти, що є грубим порушенням вимог статті 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Ухвалою суду від 23.07.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.08.2018р.
07.08.2018р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з вимогами позивача, оскільки: по-перше, позивач був належним чином повідомлений про наявність вимоги про надання інформації відповідно до приписів п. 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.06.1994р. за №90/299 (із змінами та доповненнями); а по-друге, з огляду на встановлення у вимозі про надання інформації від 01.08.2016р. №2-292/80-1066 різних строків на надання різних відомостей та копій документів, за змістом пункту 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», акт неподання інформації органу Антимонопольного комітету України обумовлюється дотриманням строків, встановлених відповідним територіальним органом Антимонопольного комітету України. Тому, у разі неподання суб'єктом господарювання інформації у встановлений головою територіального відділення строк або подання інформації у неповному обсязі у встановлений головою територіального відділення строк, кожний такий факт є окремим правопорушенням, оскільки кожна група питань має окремий склад, зміст та обсяг запитуваної інформації та різний строк для її надання до територіального органу.
13.08.2018р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що з доводами, викладеними у відзиві не погоджується з огляду на наступне: 1) позивач фактично не отримував вимогу відповідача про надання інформації, а отже, про необхідність надання інформації не знав і не міг знати, у нього не виникло обов'язку надати відповідну інформацію, а отже, склад правопорушення за таких обставин відсутній, що виключає притягнення позивача до юридичної відповідальності. Посилання відповідача на пункт 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.06.1994р. за №90/299 (із змінами та доповненнями) є безпідставними, оскільки надані відповідачем докази (довідка поштового відділення від 03.09.2016р. у якій зазначено «Возв ОС1 ист ср хран 3.09 з/п» не підтверджують факту неможливості вручення вимогу про надання інформації позивачу. Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.238 Господарського кодексу України умова щодо того, що вимога вважається такою, що вручена адресату, через 10 днів з дня опублікування, як необхідна умова застосування штрафних санкцій за неподання інформації Антимонопольного комітету України, може бути встановлена виключно законодавчим актом, в той час, як вона встановлена пунктом 23 Тимчасових правил, які не є законодавчим актом; 2) позивач вважає, що посилання відповідача пропуск строку на оскарження рішення з огляду на норми ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є безпідставними, оскільки вручення рішення органів Антимонопольного комітету через 10 днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача) передбачено лише у разі, якщо вручити рішення, розпорядження немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місця реєстрації). Лист, яким позивачу направлялось оскаржуване рішення відповідача не було вручене та повернулось відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання. Вказане не підтверджує факту відсутності позивача за місцем проживання (місцем реєстрації). Тому, позбавлення позивача права на судовий захист та судове оскарження рішення від 15.12.2016р. №54-ріш у двомісячний строк з дня фактичного одержання рішення за умови, що позивач оскаржуване рішення не отримував, є на думку позивача порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 3) позивач наполягає, що між ним та відповідачем склались правовідносини щодо виконання однієї вимоги про надання інформації з приводу однієї процедури закупівлі, яка складається з 26 питань, а не з приводу 26 вимог про надання інформації, тому накладення трьох штрафів за ненадання інформації, яка була запитана у одному запиті суперечить нормам ст.61 Конституції України, якими встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
21.09.2018р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що відповідач не мав права для прийняття оскаржуваного рішення з огляду на: 1) відсутності у діях позивача складу правопорушення, оскільки ненадання інформації було спричинено не бездіяльністю позивача (не його протиправним діянням), а неотриманням позивачем вимоги відповідача внаслідок обставин, настання яких не залежало від позивача; 2) Тимчасові правила, на які посилається відповідач, не є законодавчим актом, а отже визначені вказаними Тимчасовими правилами умови не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій; 3) оприлюднення інформації у газеті «Рідне Прибужжя» не може бути підтвердженням отримання позивачем вимоги, а отже і не тягне за собою виникнення у позивача обов'язку надати інформацію відповідачу, оскільки на думку позивача, повернення органом поштового зв'язку поштового відправлення «закінчення терміну зберігання» не є доказом неможливості вручення поштового відправлення; 4) невручення листа позивачу відбулось через не зазначення відповідачем у поштовій адресі номеру телефону адресата, за яким його мало бути повідомлено про надходження адресованого йому реєстрованого поштового відправлення (листа відповідача з вимогою про надання інформації), хоча номер телефону відповідачу був відомий, оскільки його було зазначено у тендерній документації, яку відповідач досліджував. Тому мало місце порушення вимог п.101 Правил надання послуг поштового зв'язку, що унеможливило повідомлення позивача про надходження поштового відправлення та вручення вказаного поштового відправлення.
Ухвалою суду від 21.09.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено.
24.09.2018р. від ПАТ «Укрпошта» до суду надійшов лист-пояснення щодо неможливості надання витребуваних судом документів з доставки рекомендованих листів №5400128353808 від 02.08.2016р. та №5400129507655 від 26.12.2016р. на адресу ФОП Гречаної Г.А. та повернення вказаних листів на адресу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку зі знищенням виробничих документів поштового зв'язку про приймання та вручення реєстрованих поштових відправлень за закінченням терміну їх зберігання.
11.10.2018р. від відповідача до суду надійшли пояснення, в яких він наполягає на тому, що усі дії, вчинені Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України повністю відповідають нормам законодавства про захист економічної конкуренції, позиція позивача, натомість є хибною та суперечить нормам законодавства про захист економічної конкуренції.
19.10.2018р. від позивача надійшли заперечення на пояснення позивача із зазначенням підстав заперечень, викладених у попередніх документах.
Ухвалою суду від 23.10.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2018р.
В судових засіданнях 19.11.2018р., 29.11.2018р., 18.12.2018р. та 27.12.2018р., у відповідності до норм ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерви.
В ході розгляду справи, представники позивача та відповідача підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
Судом у судовому засіданні 28.12.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступні обставини.
Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 01 серпня 2016 року за №2-292/80-1066 на адресу фізичної особи-підприємця Гречаної Ганни Андріївни було направлено вимогу про надання інформації, в якій зазначено, що Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснюється контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері державних закупівель та проводиться дослідження ринку постачання продуктів харчування замовником яких виступав Миколаївський обласний госпіталь ветеранів війни Миколаївської обласної ради. За наявною у Відділення інформацією, фізична особа-підприємець Гречана Г.А. брала участь у наступній процедурі - закупівлі м'яса свійської птиці, свіже чи охолоджене (ніжка куряча бройлерів охолоджена, філе куряче охолоджене з датою оприлюднення та номером оголошення про проведення процедури закупівлі - 04.05.2016р. №112433. У зв'язку з цим Відділення у вимозі пропонувало надати визначену інформацію (а.с.13-16) із зазначенням строків надання такої інформації - протягом 20 календарних днів з дня отримання вимоги надати відомості, зазначені в п.п.1-7 вимоги (відомості щодо чинності державної реєстрації ФОП, стосовно майна, належного ФОП на праві власності у період 2014/2015р.р. та поточний період, стосовно наявності/відсутності випадків крадіжок, втрат або несанкціонованого використання печатки ФОП, відомості щодо штатної чисельної працівників та стосовно підготовки документів у складі конкурсних пропозицій); протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати відомості, зазначені в п.п.8-14 вимоги (відомості щодо контактів із замовником під час підготовки та проведення торгів, інформацію про джерела, з яких ФОП Гречана Г.А. дізналась про інших учасників торгів із деталізацією тощо); протягом 20 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати відомості, зазначені в п.п.15-26 вимоги (відомості щодо інших замовників ФОП аз аналогічними послугами впродовж 2014-2015 років щодо участі ФОП у інших аналогічних процедурах закупівель тощо).
Вказана вимога була направлена відповідачем на адресу ФОП Гречаної Г.А. рекомендованим листом з повідомленням №5400128353808, однак вручена не була та повернулась до відповідача 03.09.2016р. з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з цим, відповідно до пункту 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5, відповідачем було опубліковано вказану вимогу 06 вересня 2019 року на офіційному суб-сайті територіального відділення Комітету за посиланням http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=84332&sch5">=myk. Повідомлення про розміщення вимоги на суб-сайті територіального відділення було опубліковано в газеті Миколаївської обласної ради «Рідне Прибужжя» від 08.09.2016р. №36 (3428).
Відповідач у відповідності до приписів вказаних Правил відлік строку на надання витребуваної у вимозі інформації розпочав з 19.09.2016р.
ФОП Гречана Г.А. вимогу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не виконала, витребувані відомості не надала.
Враховуючи значимість витребуваної інформації, на адресу позивача відповідачем був направлений лист - повідомлення від 07.09.2016р. №2-292/80-1273 про розміщення вимоги на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України (а.с.34), який також не був вручений адресату та повернутий органом поштового зв'язку з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
В подальшому, 23.11.2016р. за №2-292/80-1704 (ідентифікатор №5400129209107) відповідач направив позивачу листа з доданою копією подання про попередні висновки у справі та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до акту відстеження поштових відправлень від 15.12.2016р. з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта», вказаний лист (ідентифікатор №5400129209107) не був вручений під час доставки станом на 25.11.2016р.
В силу норм п.26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5 відповідач розмістив подання з попередніми висновками від 22.11.2016р. №2-06/291-пв у справі №2-26.250/74-2016 та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на офіційному суб-сайті територіального відділення Комітету 06 грудня 2016 року за посиланням http://www.amc.gov.ua/amku/control/myk/uk/publish/article/84951.
15.12.2016р. на засіданні адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було розглянуто матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №2-26.250/74-2016 та прийнято рішення №54-ріш, яким дії ФОП Гречаної Г.А., які полягають у неподанні інформації на вимогу голови територіального відділення визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладено штрафи за вчинені порушення відповідно до норм ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Вказане рішення із супровідним листом від 26.12.2016р. за вих. №2-292/80-1896 було надіслане на адресу позивача (а.с.93), однак вручено не було, а було повернуто органом поштового зв'язку у зв'язку із закінченням строку зберігання про що свідчить копія конверту з відповідною відміткою та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.94).
У зв'язку з цим, в силу приписів ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідачем була оприлюднена інформація про прийняте рішення в офіційному друкованому виданні Миколаївської обласної ради (газета «Рідне Прибужжя» випуск №7 (3451) від 16.02.2017р.
За твердженням позивача, про існування вказаного рішення та вимоги він дізнався 12.06.2018р., коли отримав копію позовної заяви та доданих до неї документів Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. До цього часу про існування вимоги, а отже, і обов'язку надати витребувані відомості, а також оскаржуваного рішення позивач не був обізнаний.
Таким чином за твердженням позивача в даному випадку відсутній факт порушення здійснення господарської діяльності, а тому, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судових засіданнях в ході розгляду справи, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
В силу приписів ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.3 вказаного Закону, законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Виходячи з положень Закону України "Про Антимонопольний комітет України", відповідач у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у позивача відповідну інформацію (необхідну для проведення дослідженням ринків продуктів харчування, продовольчих товарів, лікарських засобів, продуктів хімічних різноманітних та виробів медичного призначення та здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель), а відповідач, у свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 зі справи N 5023/598/12).
Відповідно ж до пункту 13 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Позивач, заперечуючи факт отримання вимоги відповідача про надання інформації та посилаючись на неправомірність оскаржуваного рішення про накладення на позивача штрафу за інкриміноване порушення - неподання інформації на вимогу голови Відділення у встановлені ним строки, звернувся з суду з позовом про скасування (визнання недійсним) Рішення АМК.
Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України є присічними та відновленню не підлягають. Закінчення присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було направлено відповідачем на адресу позивача із супровідним листом від 26.12.2016р. за №2-292/80-1896, однак отримане не було. Рекомендований лист, яким було направлено вказане рішення, був повернутий відповідачу з відміткою органу поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до норм ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Позивач вважає, що строк на оскарження рішення від 15.12.2016р. №54-ріш ним не пропущений. Також позивач зазначає, що надані відповідачем докази не підтверджують факту відсутності позивача за місцем проживання (реєстрації), отже, посилання відповідача на норму статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої рішення вважається врученим після його оприлюднення в газеті «Рідне Прибужжя» є безпідставними.
Суд не приймає до уваги вказані твердження позивача з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, нормами частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачений порядок вручення рішення шляхом його оприлюднення інформації про нього у офіційному друкованому органі згідно з переліком.
Такий порядок передбачений у випадку відсутності можливості вручити рішення або розпорядження, зокрема внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації).
Вказаний перелік випадків відсутності можливості вручення рішення або розпорядження органів Антимонопольного комітету України не є вичерпним, отже здійснення оприлюднення інформації про прийняте рішення або розпорядження органу Антимонопольного комітету України має здійснюватись не тільки у випадку відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації), а і з інших причин неможливості вручення вказаних рішення або розпорядження.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було надіслано відповідачем на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням за допомогою органів поштового зв'язку.
Відповідно до п.98 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009р. №270, прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.
Пунктом 99 вказаних Правил (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Згідно з п.102 вказаних Правил, в об'єкті поштового зв'язку вручаються, зокрема, прості поштові відправлення, які неможливо вкласти до поштової скриньки; рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, не вручені адресатам під час доставки додому.
Відповідно до п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані (п. 117 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Отже, підстави невручення поштового відправлення та повернення його відправнику містяться у Правилах надання послуг поштового зв'язку, зокрема, і у зв'язку із неврученням поштового відправлення адресату особисто або на органі поштового зв'язку та закінченням строку зберігання такого відправлення.
За таких обставин, відповідач правомірно застосував порядок оприлюднення інформації про прийняте 15.12.2016р. за №54-ріш рішення у справі №2-26.250/74-2016 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу», передбачений нормами ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та оприлюднив інформацію про це рішення у газеті Миколаївської обласної ради №7 (3451) від 16.02.2017р.
Виходячи з викладеного, оскаржуване рішення вважається врученим позивачу з 26.02.2017р. (по закінченню 10-ти денного строку після оприлюднення).
Отже, позивач пропустив визначений ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк на оскарження рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, який є присічним та поновленню не підлягає.
Вказані обставини є підставою для відмови у позові.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Позивач наполягає на відсутності факту порушення правил здійснення господарської діяльності та відсутності вини позивача при ненаданні витребуваної відповідачем інформації.
Посилання позивача на відсутність встановленого факту порушення правил здійснення господарської діяльності відповідно до умов ст.238 Господарського кодексу України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки оскаржуваним рішенням на позивача були накладені штрафи не за порушення правил здійснення господарської діяльності, а за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Таке накладення штрафу в даному випадку не пов'язане з порушенням правил здійснення господарської діяльності.
При цьому, відповідно до положень п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.
Твердження позивача щодо невручення йому вимоги про надання інформації та неналежним застосуванням порядку оприлюднення інформації щодо вимоги про надання інформації відповідно до порядку, визначеному п.23 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України також не можуть бути до уваги, враховуючи наступне.
Відповідно до п.23 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. №5, у разі, якщо вимогу про надання інформації неможливо вручити за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим місцем проживання фізичної особи, вона вважається такою, що вручена адресату, через десять днів з дня опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" або в друкованому виданні відповідної обласної ради (за місцезнаходженням юридичної особи, останнім відомим місцем проживання фізичної особи) повідомлення про розміщення такої вимоги на офіційному веб-сайті Комітету (http://www.amc.gov.ua). У разі відсутності друкованого видання відповідної обласної ради, а також у випадках, коли місцезнаходженням (місцем проживанням) особи є Автономна Республіка Крим, міста Київ та Севастополь, зазначене повідомлення публікується у відповідному друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження, визначеному Кабінетом Міністрів України, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме.
Матеріалами справи підтверджено та позивачем не оспорюється, що вимога про надання інформації, яка була надіслана відповідачем на адресу позивача, не була вручена останньому та повернулась з відміткою органу поштового зв'язку «За закінченням строку зберігання».
Твердження позивача про недоведеність факту неможливості вручення вимоги спростовуються матеріалами справи та обставинами вручення рекомендованих поштових відправлень органами поштового зв'язку, дослідженими судом при з'ясуванні обставин невручення позивачу оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 08 січня 2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва