Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
03 січня 2019 рокуСправа № 912/2514/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судових засідань Кравченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/2514/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6
до відповідача Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської , буд. 2А
про стягнення 884 263,24 грн
за участю представників:
від позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-66 від 14.04.17;
від відповідача - участі не брали;
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" про стягнення боргу у загальній сумі 884 263,24 грн, у тому числі пеня у розмірі 475 479,25 грн, три проценти річних у розмірі 106 536,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 302 247,10 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу №1901/1617-ТЕ-18 від 17.11.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою від 25.09.18 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10:00 год. 25.10.2018.
16.10.2018 від Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.10.2018 №1006, відповідно до якого відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.
У відзиві відповідач зауважує, що підписавши Спільні протокольні рішення сторони узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору постачання природного газу від 17.11.16 № 1901/1617-ТЕ-18.
Таким чином, відповідач саме на виконання умов спільних протокольних рішень повністю розрахувався за поставлений природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з нього заявлених штрафних санкцій.
Ухвалою від 25.10.2018 господарський суд відклав підготовче засідання у справі №912/2514/18 до 07.11.2018 до 09:00 год.
В підготовчому засіданні 07.11.2018 приймали участь представники позивача та відповідача.
30.10.2018 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано відповідь на відзив від 26.10.2018, відповідно до якої позивач вважає доводи відповідача, викладенні у відзиві такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Крім того, позивачем у відповіді на відзив заявлено клопотання про поновлення терміну для надання відповіді на відзив.
В підготовчому засіданні 07.11.2018 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення терміну для надання відповіді на відзив, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Подана позивачем відповідь на відзив подана до суду 30.10.2018, тобто поза межами строку, встановленого судом для подання відповіді на відзив.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 113 Господарсько процесуального кодексу України строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд враховує, що за твердженням позивача, відзив на позовну заяву отриманий ним лише 17.10.2018, при цьому 20-21 жовтня 2018 року були вихідними днями. А отже з метою забезпечення реалізації права позивача на подання відповіді на відзив у розумний строк, суд продовжив строк для подання відповіді на відзив та відповідно прийняти його до розгляду та врахувати при розгляді справи по суті.
Враховуючи поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов, з метою забезпечення дотримання рівності прав сторін, господарський суд поновлює також позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.
У відповіді на відзив відповідачем зазначається, що посилання відповідача на укладення ряду Спільних протокольних рішень як на підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам Договору.
Відповідач наголошує, що стаття 654 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає і звичаїв ділового обороту. Відтак, оскільки Спільні протокольні рішення за своєю суттю не є формою зміни Договору, висновок Відповідача щодо впливу СПР на порядок та строк розрахунків є помилковим.
У запереченні на відповідь на відзив позивач наголошує, що спільні протокольні рішення та платіжні доручення про перерахування позивачу отриманих коштів як вартість пільг та субсидій населенню є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в межах договору № 1901/1617-ТЕ-18 від 17.11.16 та є процедурою погашення зобов'язань СП ТОВ "Світловодськпобут" по оплаті за природний газ у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг.
Ухвалою господарського суду від 07.11.18, окрім іншого, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/2514/18, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.18 об 11:00 год.
16.11.18 позивачем подано до матеріалів справи пояснення, з зазначенням що несвоєчасність розрахунків відповідача з позивачем виникла з вини відповідача, також відповідач посилається на судову практику та наголошує на наявності правових підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
У судових засіданнях 04.12.18 та 19.12.18 оголошувалась перерва в порядку норм ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.01.19 приймав участь представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач правом на участь свого представника у засіданні суду 03.0.19 не скористався, хоча є належно повідомленим про час та місце розгляду справи ( факт отримання відповідачем ухвали-повідомлення про час та місце проведення засідання суду підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта").
Згідно з частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 03.01.2019 за відсутності представника відповідача.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд, -
17.11.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (Покупець) укладено договір № 1901/16/7-ТЕ-18 від 17.11.2016 на купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір), згідно якого Продавець зобов'язався передати Покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах Договору (а.с. 11-19).
Строк дії Договору до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1. Договору).
Згідно пункту 1.2. Договору, природний газ, що передається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Період поставки газу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно.
В пункті 2.1. Договору сторонами погоджено помісячні обсяги природного газу які змінювались в додаткових угодах № 1 від 19.12.16 та № 2 від 23.01.17 (а.с. 20-22).
Як зазначає позивач за первісним позовом та що не заперечує відповідач за первісним позовом, на виконання Договору було поставлено природний газ на загальну суму 65 892 532,07 грн. , а саме:
- за листопад 2016 року на суму 11 886 514,21 грн.;
- за грудень 2016 року на суму 15 185 394,10 грн.;
- за січень 2017 року на суму 17 542 585,78 грн.;
- за лютий 2017 року на суму 13 582 982,23 грн.;
- за березень 2017 року на суму 7 695 055,75 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с. 34-38).
Відповідач за поставлений позивачем газ розрахувався, що підтверджується операціями по підприємству ТОВ СП "Світловодськпобут" за період з 01.01.2016 по 31.05.2018, а також за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 № 20, наявними в матеріалах справи, проте оплата вартості отриманого товару здійснювалася несвоєчасно та не у повному розмірі придбаного товару, що також не заперечувалось сторонами.
Згідно розрахунку позивача, СП ТОВ "Світловодськпобут" допустило прострочення договірних строків оплати вартості природного газу, поставленого в грудні 2016 року та січні-березні 2017 року, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних на загальну суму 884 263,24 грн та звернення до суду з позовом про їх стягнення (а.с. 23-33).
Натомість СП ТОВ "Світловодськпобут" заперечило підстави для вказаних нарахувань, зазначаючи про укладення між сторонами Договору спільних протокольних рішень, внаслідок чого змінено порядок і строки проведення розрахунків за частину природного газу, що не враховано позивачем за первісним позовом під час нарахувань відповідних санкцій.
Господарський суд зазначає, що згідно Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч. 1 ст.12 Закону).
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону).
Відповідно до загальних положень про купівлю-продаж, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 662, 663, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити повну ціну переданого товару.
За загальним правилом, наведеним в частині 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Умовами Договору № 1901/16/7-ТЕ-18 на купівлю-продаж природного газу від 17.11.2016, сторонами погоджено наступний порядок та умови проведення розрахунків.
Згідно з пунктом 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Як встановлено частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з вищенаведеного, визначені Договором купівлі-продажу умови та строки розрахунку є обов'язковими для сторін Договору.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою, згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, є у тому числі пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір пені, відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 547 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлюється, зокрема за згодою сторін в договорі, та згідно наведеного Закону не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім того, за частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, порушення СП ТОВ "Світловодськпобут" визначених договором строків оплати природного газу є підставою для застосування до останнього пені, яка передбачена Договором, а також 3% річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, СП ТОВ "Світловодськпобут" не погодився з визначеним в Договорі порядком розрахунків, зазначивши, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі та, як наслідок, відсутність правових підстав для стягнення з нього пені та 3% річних.
Господарським судом встановлено, що дійсно в даному випадку вартість придбаного газу сплачувалася відповідачем двома способами - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
В силу приписів статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, видані в межах його компетенції, є обов'язковими до виконання.
11.01.2005 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (надалі - Порядок № 20).
Вказаний Порядок втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 N 951, однак враховуючи положення частини 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, які визначають момент недійсності правочину, господарський суд застосовує Порядок № 20 в редакції, яка діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин.
Порядок № 20 визначав механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, у тому числі на оплату природного газу, послуг теплопостачання (пункт 1).
Розрахунки за Порядком № 20 проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків, що передбачено пунктом 7 Порядку.
З вказаного Порядку слідує, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).
Господарський суд враховує, що і у самому Договорі сторонами узгоджено, що нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (п. 8.2 Договору).
Вказані положення враховані позивачем при здійсненні розрахунку пені, з якого вбачається, що на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 пеня не нарахована.
Господарський суд, перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, дійшов висновку, що він є математично вірним, періоди нарахування визначені з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в загальній сумі 475 479,25 грн., нарахованої за зобов'язаннями листопада-грудня 2016 року та січня-березня 2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 106 536,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 302 247,10 грн. господарський суд виходить з наступного.
З розрахунку позивача вбачається, що ним при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат враховано укладені між сторонами Спільні протокольні рішення та здійснено без нарахування на суми оплат, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.05 № 20.
За таких обставин, господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, дійшов висновку, що він є математично вірним, періоди нарахування визначені з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в загальній сумі 106 536,89 грн. за зобов'язаннями листопада-грудня 2016 року та січня-березня 2017 року та інфляційні втрати у розмірі 302 247,10 грн. за зобов'язаннями лютого-березня 2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (м. Світловодськ, вул. Крупської , буд. 2А, код ЄДРПОУ 31678853) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 , код ЄДРПОУ 20077720) борг у загальній сумі 884 263,24 грн, у тому числі пеню у розмірі 475 479,25 грн, три проценти річних у розмірі 106 536,89 грн, інфляційні втрати у розмірі 302 247,10 грн, а також судовий збір в сумі 13 263,95 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 та Спільному підприємству товариствауз обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" м. Світловодськ, вул. Крупської , буд. 2А.
Повне рішення складено 11.01.2019.
Суддя Т. В. Макаренко