ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
11.01.2019Справа № 910/17632/18
Суддя Господарського суду міста Києва Гулевець О.В., розглянувши
позовну заяву Київської міської ради
до державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва до державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича індексний номер: 43840127 від 02.11.2018.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, "посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Предметом позовних вимог є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича індексний номер: 43840127 від 02.11.2018.
Водночас, в силу приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, приймаючи вказане оскаржуване рішення, порушив вимоги законодавства, зокрема Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме п. 3 ч. 3 ст. 10 вказаного Закону. Згідно із наведеною нормою під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Отже, державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.
З урахуванням наведеного, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень та повинне прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що втручання в права позивача (органу уповноваженого на розпорядження землями комунальної власності) було здійснено державним реєстратором шляхом прийняття оскаржуваного рішення без дотримання встановленої законом процедури.
Саме лише зазначення про порушення рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прав позивача на розпорядження землями комунальної власності не свідчить про те, що спір має приватноправовий характер.
Із суті позову випливає, що предметом спору у цій справі є лише правомірність рішень державного реєстратора та відповідність вказаного рішення вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому спір пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Питання правомірності чи неправомірності набуття ТОВ "Інтерхліб" права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Радистів, 73 (оспорення державного акту на право власності на земельну ділянку серії та номер ЯЖ №879240, виданого 15.02.2005 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перед судом не порушено.
У даному випадку спір стосується виключно проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право, що виключає розгляд цих позовних вимог у порядку господарського судочинства.
Вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу), якщо такі вимоги є похідними (задоволення яких залежить від задоволення іншої - основної позовної вимоги) від спору щодо такого майна або майнових прав у зв'язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні № 6-зп від 25 листопада 1997 року сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю й обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.
Враховуючи наведене, заявлена позивачем вимога підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник унаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер.
Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 815/5592/17 за висновками суду є необґрунтованим оскільки, у справі № 815/5592/17 оспорюючи рішення державного реєстратора у вказаній справі наявний спір про право та позивачем адміністративній справі не зазначалось про протиправність дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію обтяження прав. Крім того, щодо посилань позивача постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, то суд зазначає, що у правовідносини у вказаних справах та даному позові не є аналогічними, а тому не підлягають застосуванню у даному спорі.
З урахуванням наведеного вище, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви Київської міської ради до державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах України.
Враховуючи зазначене, суд роз'яснює заявнику, що даний спір підлягає вирішенню в адміністративному суді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
З урахуванням наведеного позивач має право на повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого за подання до суду даної позовної заяви, у випадку звернення із відповідним клопотанням про повернення судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Київській міській раді у відкритті провадження у справі.
2. Позовні матеріали повернути заявнику.
Додаток: позовна заява від 27.12.2018 з доданими до неї документами.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали: 11.01.2019.
Суддя О.В. Гулевець