ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
11.01.2019Справа № 910/17585/18
Суддя Господарського суду міста Києва Гулевець О.В., розглянувши
позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. (юридична адреса: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1)
до Адвокатського об'єднання "Бріарей" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 10, оф. 2, ідентифікаційний код 35649674)
про стягнення 301 600 000,00 грн.
Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об'єднання "Бріарей" про стягнення 301 600 000,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, ст. 164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, позивачем в порушення приписів п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Отже, позивачу слід надати підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом встановлено, що позивачем не подано суду документів, які б підтверджували сплату позивачем судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, позивач подав клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, посилаючись на важке фінансове становище та відсутність можливості сплатити судовий збір у зв'язку з віднесенням АТ "Родовід Банк" до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік осіб, яким може бути відстрочено, розстрочено чи звільнено від сплати судового збору (тільки фізичні особи).
Заявник є юридичною особою, а юридичні особи не віднесені до такого переліку.
Слід зазначити, що заявником не подано суду жодного документального підтвердження відсутності грошових коштів для сплати судового збору.
Отже, суд дослідивши клопотання позивача про звільнення позивача від сплати судового збору, визнав вказане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведено та не підтверджено наявність умов для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічна правова позиція викладена у судовому рішенні Верховного Суду від 09.02.2018 № 914/1171/16.
Що ж до посилань заявника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо судового збору, то слід вказати таке.
П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом .
Дане положення кореспондується зі ст. 55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.
Дійсно позиція ЄСПЛ стосовно сплати судового збору полягає у тому, що судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути "розумним". Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є по суті обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Водночас, у пункті 53 Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) було зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом.
Законодавством України чітко врегульовано порядок і підстави звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.
Разом з тим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" законодавець пов'язав із поняттям "майнового стану сторони" та обмежив коло заявників лише фізичними особами.
З метою дотримання прав всіх осіб як фізичних так і юридичних, уникаючи порушення ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Заборона дискримінації", суд має право звільнити, відстрочити чи розстрочити сплату судового збору і для юридичної особи, проте лише у випадку надання відповідних доказів в підтвердження майнового стану сторони.
Водночас, суд наголошує, що доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 762 грн.
Таким чином, за подання даної позовної заяви про стягнення 301 600 000,00 грн. позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 616 700,00 грн. (оскільки ставка судового збору не може перевищувати 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та в підтвердження сплати судового збору у зазначеній сумі - надати докази сплати судового збору.
Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене та керуючись п. 10 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд -
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. до Адвокатського об'єднання "Бріарей" про стягнення 301 600 000,00 грн. залишити без руху.
3. Встановити Публічному акціонерному товариству "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.В. Гулевець