Єдиний унікальний номер 235/6576/18
Провадження №2/235/131/19
(заочне)
08 січня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Бородавки К.П.
за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 (далі - відповідач), такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначено, що вказаний будинок належить позивачу на праві приватної власності, в ній, окрім позивача, зареєстрована відповідач, яка є дочкою позивачки та яка не проживає в зазначеному будинку з липня 2014 року.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, на позовних вимогах наполягає, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, а саме, шляхом направлення за адресою її місця реєстрації повістки про виклик, відповідно до відмітки на повістці відповідач за відповідним місцем проживання відсутня з липня 2014 року.
В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи приписи ст.280 ЦПК України у справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Спірне житлове приміщення - житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого Державним нотаріусом Першої Красноармійської державної нотаріальної контори від 11.08.1979, реєстраційний №3595, про що Красноармійським бюро технічної інвентаризації проведена реєстрація за №3352 (а.с.7-8).
За Довідкою ЦНАП м.Покровська від 20.12.2018 за вказаною адресою, окрім позивача, зареєстрована її дочка ОСОБА_2 - з 23.06.1999 по теперішній час (а.с.27).
Відповідно до Акту від 22.10.2018 за підписом інспектора Покровського ККСН, голови квартального комітету та двох свідків-сусідів відповідач не проживає в зазначеній квартирі з липня 2014 року (а.с.10).
Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ч.2 ст.405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника втрачає право користування жилим приміщенням, в разі відсутності члена сім'ї без поважної причини понад один рік.
Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 передбачено, що відповідно до положень ст.391 та ст.396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
При цьому усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме, від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення, про позбавлення права користування жилим приміщенням, про визнання особи безвісно відсутньою, про оголошення фізичної особи померлою.
Положеннями ч.1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
За змістом абз.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження поважності причини, за якою відповідач не проживає в спірному житловому приміщенні понад один рік, позов підлягає задоволенню.
Питання розподілу судових витрат позивачем не порушувалось.
Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.П.Бородавка