233 № 233/2025/16-ц
27 грудня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
відповідача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із вказаним позовом звернулось АТ КБ «Приватбанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.12.2012 року станом на 31 січня 2016 року в загальному розмірі 11198,61 грн., яка включає заборгованість за кредитом - 789,87 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 6699,28 грн., заборгованість за пенею та комісією - 2700,00 грн., а також штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 509,46 грн., а також судові витрати у розмірі 1378,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.12.2012 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та, запропонованих «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті. Відповідач отримав кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте кредитні зобов'язання відповідач не виконує, у зв'язку з чим станом на 31.01.2016 р. утворилась вказана заборгованість.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки кредитний договір ним не підписувався, розрахунок процентів за користування кредитом є необґрунтованим, оскільки банком було підвищено процентну ставку в односторонньому порядку. Також вважає незаконним нарахування позивачем комісії, пені та штрафів, посилаючись на те, що вони нараховані в порушення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також позивач просив застосувати строк позовної давності.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав, що згідно виписки з карткового рахунку відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається. що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, частково сплачував заборгованість за договором. Нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість здійснювалось до 04.2014 року за формулою:
- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;
- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;
З 04.2014 року нарахування процентів здійснюється за формулою:
- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1 - застосовується у разі належного виконання зобов'язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів;
- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*2*Y=Z, де N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця), M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.
Зміна процентної ставки відбувалась відповідно до умов договору, які закріплені в п.1.1.3.2.3, п.1.1.3.7.9 Умов та правил надавання банківських послуг, та змінена процента ставка застосовується лише до витрат, які були здійсненні після її підвищення. Вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог немає, оскільки порушення триває. Щодо нарахуванних штрафів та пені позивач запевнив, що після отримання банком достовірної інформації про місце проживання відповідача виконає вимоги, передбачені ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, до відповіді на відзив додано фотографію відповідача під час отримання кредитної картки.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 10.12.2012 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої долучена до матеріалів справи, відповідно до якої відповідач за рахунок кредитного ліміту, користуючись платіжною карткою, строк дії останньої - 09/16, здійснював витрати та платежі на погашення заборгованості, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 789 грн. 87 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1
З 21 травня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк») змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк»).
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснював платежі на погашення заборгованості.
Проте в порушення умов кредитного договору, ст.ст.509,526,1054 ЦК України відповідач кредитні зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.01.2016 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 11198,61 грн., яка складається з:
- 789,87 грн. - заборгованість за кредитом,
- 6699,28 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом,
- 2700,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією,
а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і Правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - фіксована частина, - 509,46 грн. - процентна складова.
Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, виходить з того, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту в сумі 789,87 грн.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 19.07.2013 року в нього була відсутня заборгованість за кредитним договором та був наявний позитивний залишок на кредитному рахунку в розмірі 40 грн. 90 коп. Проте 21.07.2013 року ним була здійснена банківська операція щодо зняття готівки в розмірі 800 грн., яка була вчинена здебільшого за рахунок кредитного ліміту. Внаслідок вказаної операції у відповідача виникла заборгованість в розмірі 789 грн. 87 коп., на погашення якої в подальшому відповідачем не вчинялися будь-які платежі.
Оскільки позивач із вказаним позовом звернувся 26 квітня 2016 року, ним не пропущено загальний строк позовної давності щодо заборгованості, яка виникла у відповідача 21 липня 2013 року. А отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Проте суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З розрахунку кредитної заборгованості, наданої позивачем вбачається, що позивачем змінювався розмір процентної ставки за кредитним договором. Проте позивачем не надані докази щодо погодження з відповідачем таких змін умов кредитного договору.
Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки вони не підписані відповідачем, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року, відповідно до якої Умови надання банківських послуг застосовуються при наявності підпису позичальника, який відсутній на «Умовах та Правилах надання банківських послуг», наданих позивачем як частину кредитного договору, укладеного з відповідачем.
З наведеного випливає, що розмір процентної ставки, який має бути застосований до спірних правовідносин дорівнює 30,00 % річних, оскільки саме за таким розміром процентної ставки позивачем нараховувались проценти, а відповідачем здійснювалось погашення заборгованості, а отже вказаний розмір процентної ставки визнавався сторонами, що підтверджується випискою з рахунку відповідача, наданої позивачем.
Крім того, судом встановлено, що з 04.2014 року банком запроваджена формула нарахування процентів, яка суперечить умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.
Також позивачем залишилось не доведеним факт повідомлення та узгодження з відповідачем запровадження іншого порядку (формули) нарахування поточних та прострочених процентів.
Вищевказане відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.
В зв'язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули, яка діяла на час укладання договору та до квітня 2014 року, виходячи з наступного.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом до 31.03.2014 року заборгованість за процентами складала 181,83 грн. У період з 01 квітня 2014 року по 31 січня 2016 року (671 день) заборгованість за тілом кредиту, на яку нараховувались проценти складала 789,87 грн.
Застосовуючи формулу N*M/365*Y=Z, яку запроваджено банком для розрахунку процентів поточної та простроченої заборгованості, та яка діяла до 04.2014 року, де N - тіло кредиту (в грн.), M - процентна ставка, 365 - кількість днів у році, Y - кількість днів за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів (в грн.), отримуємо наступний розрахунок заборгованості за процентами: 789,87*30,00% / 365*671=435,62 (грн.).
А отже, сума заборгованості за процентами складає 616 грн. 95 коп., що утворена шляхом додавання вищевказаних доданків (процентів за період з 01.04.2014 року по 31.01.2016 року та процентів, нарахованих станом на 31.03.2014 року), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позовні вимоги щодо наявності заборгованості за комісією, пенею та штрафом суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо можливості нарахування банком комісії, крім того, в своїх розрахунках позивач не відокремлює суми заборгованості за пенею та комісією, ототожнюючи їх з неустойкою (пенею).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру неустойки. Посилання позивача про те, що вказаний розмір передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду, оскільки вони не беруться до уваги судом з підстав, що зазначені вище.
Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 -УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».
Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є м. Костянтинівка Донецької області.
Місто Костянтинівка Донецької області відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги стягнення пені та комісії, а також штрафів є необґрунтованими. А отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 станом на 31.01.2016 р. має заборгованість за кредитним договором в розмірі 1406,82 грн.:
- 789,87 грн. - заборгованість за кредитом,
- 616,95 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.12.2012 року станом на 31 січня 2016 року, яка включає: заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 6082 грн. 33 коп., заборгованість за комісією та пенею 2700 грн. 00 коп., заборгованість за штрафом в розмірі 1009 грн. 46 коп., в всього в сумі 9791 гривні 79 копійок задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 173,11 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 273, 354-355, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-
Позов акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.12.2012 року станом на 31 січня 2016 року, яка включає: 789 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом; 616 грн. 95 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а всього 1406 (одну тисячу чотириста шість) гривень 82 копійки.
В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.12.2012 року станом на 31 січня 2016 року, яка включає: заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 6082 грн. 33 коп., заборгованість за комісією та пенею 2700 грн. 00 коп., заборгованість за штрафом в розмірі 1009 грн. 46 коп., в всього в сумі 9791 (дев'яти тисяч семисот дев'яноста однієї) гривні 79 копійок - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 173 (ста сімдесяти трьох) гривень 11 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення - 29 грудня 2018 року.
Позивач: акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження:м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, ЄРДПОУ 14360570. Відповідач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Суддя