Справа № 219/12386/18
Провадження № 2/219/3442/2018
27 грудня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.,
при секретареві Волохіній Г.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Бахмуті в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
29.10.2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.09.2006 року вони з чоловіком є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, в якій на теперішній час проживають. Разом з ними у вказаній квартирі зареєстрований їх син ОСОБА_3. Однак, з червня 2007 року відповідач ОСОБА_3 фактично проживає в іншому місці, а саме: Російська Федерація, Кіровська область, Радянський район, д. Решетніково. Крім того, їм відомо, що на даний момент їх син отримав громадянство Російської Федерації та працює на ТОВ «АвтоТех». Відповідач надіслав електронною поштою лист від 04.10.2018 року про згоду на виселення з квартири, де він зареєстрований. Вони спілкуються дуже рідко по телефону, листи один одному не пишуть. Відповідач не цікавиться долею своїх батьків. Факт реєстрації відповідача порушує права позивачів та заважає отримати житлову субсидію. За відсутності добровільної згоди відповідача вони змушені звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 26.11.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у підготовче засідання не з'явився за невідомою суду причиною. Про дату, час і місце судового засідання його було повідомлено належним чином. 04.12.2018 року за № 40094 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява, в якій відповідач зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 та дає згоду ОСОБА_1 на зняття його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3, оскільки на теперішній час він є громадянином Російської Федерації, про що до вказаної заяви додав копію паспорту громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3, виданого УМВС Росії по Кіровській області 24.09.2018 року (а.с. 39-41).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, наслідки визнання позову йому зрозумілі, визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд відповідно до ч. 4 ст. 200, ст. 206 ЦПК України, ухвалює судове рішення в підготовчому засіданні.
Врахувавши думку учасників справи, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.09.2006 року, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_2 - ? частка та ОСОБА_1 - ? частка (а.с. 5-6).
Згідно постанови Верховної Ради України від 20.05.2015 року № 458-VIII «Про зміну і встановлення меж Артемівського району Донецької області», змінено межі Артемівського району Донецької області, збільшено територію Артемівського району на 1323 гектара земель за рахунок передачі до його складу 1111 гектарів земель, що знаходяться у віданні Миронівської селищної ради Дебальцевської міської ради (в тому числі територію селища міського типу Миронівський), 212 гектарів земель - Світлодарської міської ради Дебальцевської міської ради (в тому числі територію міста Світлодарськ), та затверджено територію Артемівського району загальною площею 187300 гектарів.
Постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Артемівський район перейменовано на Бахмутський район.
Рішенням Миронівської селищної ради від 03.12.2015 року № VI/100-6 вулицю Совєтську перейменовано на вулицю Заводську.
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої КП «Мирком» від 16.10.2018 року за № 2896, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Листом від 23.11.2018 року № 38831 Виконавчий комітет Миронівської селищної ради на запит суду повідомив суд, що ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Советськ Кіровської області, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дебальцівський МВ УМВС України в Донецькій області 22.01.2005 року) дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 25.01.2007 року по теперішній час (а.с. 33).
До теперішнього часу у спірній квартирі залишається зареєстрованим відповідач ОСОБА_3, який у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 з червня 2007 року не проживає, квартирою не цікавиться, оплату комунальних послуг не здійснює, його особистого майна та речей у квартирі немає, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів у справі, зокрема, актом обстеження квартири від 11.10.2018 року (а.с. 13).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом не встановлено жодної поважної причини не проживання у спірній квартирі відповідача ОСОБА_3, тому його слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_3.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 18, 42, 223, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 391, 405 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_3.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 08 січня 2019 року.
Суддя Н.М. Медінцева