06 грудня 2018 року м.Київ № 320/5895/18
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Головенко О.Д. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації та просить суд:
визнати протиправною бездіяльність в частині безпідставної відмови у оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення для видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із числа постраждалих категорії 4;
зобов'язати оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із числа постраждалих категорії 4.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в жовтні 2018 року звернувся із відповідною заявою до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про оформлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, однак відповідач відмовив, зазначивши в обґрунтування своєї відмови те, що з 01.01.2015 територію, на якій проживає позивач, виключено із переліку зон радіоактивно забруднених територій.
На думку позивача вказані дії є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Засобами поштового зв'язку 20.11.2018 надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 06.05.1999, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1
18 листопада 1993 року позивач отримав статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням 4 категорії серії НОМЕР_3, виданим Київською обласною державною адміністрацією.
Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 11.10.2018 серії АВ № 1042730 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 10893 від 21.09.2018 за результатами розгляду звернення позивача та зареєстрованої в ЦМЕК 06.09.2018 документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено основний діагноз: хронічний криптогенний гепатит з переходом в цироз печінки. Портальна гіпертензія ІІІ ст. Гепатолієнальний синдром. Порушення функції печінки ІІІ ст. Дисциркуляторна та дисметаболічна енцефалопатія ІІ ст.
Відповідно до експертного висновку захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки № 740 від 26.10.2018 виданої виконкомом Кухарської сільської ради Іванківського району Київської області позивач був зареєстрований та постійно проживав за адресою: вул. Березнева, буд. 7, с. Кірове Іванківського району Київської області з 10.03.1987 по 15.12.1993.
Як вбачаться з матеріалів справи, зокрема, із записів трудової книжки НОМЕР_4, ОСОБА_1 з 18.03.1987 по 17.05.1993 працював на заводі «Красное знамя» Київського виробничого об'єднання ім. Артема, який був перейменований в Державне підприємство завод «ЕФЕС» КВО ім. Артема, а згодом реорганізований в Філію № 1 Державного підприємства «Машинобудівна фірма «АРТЕМ», що підтверджується листом Філії № 1 Державного підприємства «Машинобудівна фірма «АРТЕМ».
З відповідей Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 02.03.1998 № 26/422 та від 04.04.2008 № 17/564 на запити Філії № 1 ДП «МФ «АРТЕМ» вбачається, що Філія № 1 Державного підприємства «Машинобудівна фірма «АРТЕМ» розташована на території, яка віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивач звернувся із відповідною заявою до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про оформлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, додавши експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 10893 від 21.09.2018.
Відповідач листом № 13-22-165 від 29.10.2018 відмовив позивачу у прийнятті документів для підготовки подання щодо оформлення посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, мотивуючи відмову тим, що з 01.01.2015 відповідно до положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, яким виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, тому немає підстав для видачі позивачеві посвідчення встановленого зразка.
Вважаючи відмову безпідставною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796- XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали, чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Зважаючи на те, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 01.01.1993 постійно проживав та працював у цій зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, ОСОБА_1 в розумінні Закону № 796-XII безумовно є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
За змістом ст.ст. 14 і 65 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 із змінами і доповненнями (надалі - Порядок № 551).
За визначенням, наведеним у Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 Порядку № 551 посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами.
Також, положеннями п. 3 вищезазначеного Порядку встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Отже, особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст.ст. 10, 11 і ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова відповідача у оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Відмовляючи у оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідач посилається на Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю, виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон - № 791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 791а-XII такими зонами, зокрема, є: зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
До 01.01.2015 до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону № 791а-XII.
Суд зазначає, що згідно із Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону № 791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Також суд зазначає, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII виключено також ст. 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII набрали чинності з 01.01.2015.
Посилаючись саме на вищевикладені зміни у законодавстві відповідач обґрунтовує свою відмову у оформленні подання для видачі позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, зокрема, зазначаючи, що оскільки з 01.01.2015 зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з переліку зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути й осіб зі статусом потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мали такий статус до 01.01.2015.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає, що правова позиція відповідача у даному спорі є необґрунтованою, виходячи з такого.
Суд зазначає, що необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Аналізуючи зміни у законодавстві, зокрема, внесені Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», суд прийшов до висновку про те, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015.
В той же час висновки, до яких дійшов відповідач, пов'язуючи виключення такої зони як зона посиленого радіоекологічного контролю із наявністю у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, - є безумовно помилковими, адже жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.
Крім того, суд вважає, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 01.01.1993 у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Отже, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
При цьому суд зазначає, що отримане 18.11.1993 та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 є діючим. Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що дія посвідчення потерпілого категорії 4 позивача автоматично припинена з 01.01.2015, оскільки як вже вказано судом статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно. Тому на момент огляду в Київській обласній МСЕК та звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Відтак у відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII та п. 11 Порядку № 551, позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Статтею 12 Закону № 796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
На думку суду, матеріали справи свідчать про наявність у позивача підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, оскільки ст. 14 Закону № 796-XII визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, який встановлений, зокрема, Київською обласною медико-соціальною експертною комісією.
Крім того, суд зазначає, що позивач дійсно проходив огляд в Київській обласній МСЕК після набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, але на думку суду для вирішення питання про встановлення позивачу статусу потерпілого 1 категорії не має правового значення факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 01.01.2015, оскільки як вже встановлено судом, на дату проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у нього довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.
Факти постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю і того, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживав і працював у цій зоні не менше 4 років, підтверджується документально наявними у справі доказами, а саме: паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, виданим Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 06.05.1999; посвідченням 4 категорії серії НОМЕР_3; довідкою № 740 від 26.10.2018; копією трудової книжки НОМЕР_4.
Посилання відповідача - Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» від 28.12.2014 № 76-VІІІ виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, що вказує на те, що позивач з 01.01.2015 не проживає на забрудненій території, суд вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки право позивача на отримання посвідчення особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентовано не цією статтею, а ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також, суд зазначає, що обов'язковою умовою набуття статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи ІV категорії, було необхідність проживання або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років (п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Тобто саме по собі проживання або робота на території зони посиленого радіоекологічного контролю без дотримання вимог п. 4 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону, не відносило особу до потерпілих ІV категорії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації в частині безпідставної відмови у оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення для видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із числа постраждалих категорії 4 та зобов'язання оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із числа постраждалих категорії 4 підлягають задоволенню.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193838) в частині безпідставної відмови у оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із числа постраждалих категорії 4.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193838) оформити та направити подання на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із числа постраждалих категорії 4.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.