ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"09" січня 2019 р. Cправа № 300/59/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Малого підприємства «ІФІСТ Івано-Франківські інформаційні системи і технології» до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Лазаренка Г.М. про визнання протиправними дій щодо складення акту та клопотання, -
04.01.2019 Мале підприємство «ІФІСТ Івано-Франківські інформаційні системи і технології» звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Лазаренка Г.М. про визнання протиправними дій щодо складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки за № 1155/0/92-18-ДК/1107/АП/09/01/-18 від 28.09.2018 та клопотання з питань дотримань земельного законодавства за № 1155/0/92-18-ДК/0007/ КВ/06/01/-18 від 04.10.2018.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом першим частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).
Предметом заявлених позовних вимог є визнання протиправними дій щодо складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки за № 1155/0/92-18-ДК/1107/АП/09/01/-18 від 28.09.2018 та клопотання з питань дотримань земельного законодавства за № 1155/0/92-18-ДК/0007/ КВ/06/01/-18 від 04.10.2018.
Проте, акт державного органу, іншого суб'єкта владних повноважень - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки та клопотання з питань дотримань земельного законодавства не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.
Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки та клопотання з питань дотримань земельного законодавства є лише засобами документування дій та формою звернення і не встановлюють відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, а також не встановлюють та не змінюють правовідносин, учасником яких є позивач, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки та клопотання з питань дотримань земельного законодавства є тільки підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
У даному випадку будь-якого рішення відповідачем в акті перевірки та клопотанні не приймалось, а дії суб'єкта владних повноважень, щодо складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки та клопотання, є невід'ємними від цих документів та самостійно не створюють зміни чи припинення правовідносин між сторонами.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки за № 1155/0/92-18-ДК/1107/АП/09/01/-18 від 28.09.2018 та клопотання з питань дотримань земельного законодавства за № 1155/0/92-18-ДК/0007/ КВ/06/01/-18 від 04.10.2018, складені відповідачем не відповідають визначеним законом правовим способам захисту порушеного права, а в даній справі відсутній публічно-правовий спір між Малим підприємством «ІФІСТ Івано-Франківські інформаційні системи і технології» та Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Лазаренка Г.М., оскільки відповідні дії державного інспектора не порушують прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Як наслідок, позов Малого підприємства «ІФІСТ Івано-Франківські інформаційні системи і технології» до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Лазаренка Г.М. не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, визначеній в постанові від 11.04.2018 в справі № 820/583/16 (К/9901/7053/18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, вказані вимоги Малого підприємства «ІФІСТ Івано-Франківські інформаційні системи і технології» про визнання протиправними дій щодо складення акту та клопотання не можуть бути самостійним предметом судового розгляду, а за даним позовом належить відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Малого підприємства «ІФІСТ Івано-Франківські інформаційні системи і технології» до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Лазаренка Г.М. про визнання протиправними дій щодо складення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки за № 1155/0/92-18-ДК/1107/АП/09/01/-18 від 28.09.2018 та клопотання з питань дотримань земельного законодавства за № 1155/0/92-18-ДК/0007/ КВ/06/01/-18 від 04.10.2018.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Остап'юк С.В.