10 січня 2019 року Справа № 280/4736/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., при секретарі Серебрянниковій О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1)
до відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ "Банк "Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, буд. 35)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ "Банк "Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 140000,00 грн. по рахунку НОМЕР_2;
- зобов'язати відповідача включити інформацію про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до цього фонду додаткову інформацію про позивача, яка має право на відшкодування коштів в розмірі 140000,00 грн. по рахунку № НОМЕР_2 для внесення даних щодо позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є клієнтом банку ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки у цій банківський установі на її ім'я відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 на підставі договору банківського рахунку від 15.01.2016, залишок за яким складає 140 000,00 грн., що підтверджується довідкою по рахунку. До позову додала заяву, згідно якої просила відповідача про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також видати довідку по вказаному рахунку. З довідки по особовому рахунку від 17.10.2018 позивачці стало відомо, що: перекази коштів, здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 на її поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» вважають нікчемними правочинами. Відповідач не включив позивача до Переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» для отримання гарантованого відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку із тим, що, на його (відповідача) думку, перекази коштів на її поточний рахунок є нікчемними; відповідач заперечує її право на отримання коштів у ліквідаційній процедурі банку відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зважаючи на таке просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.11.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
В межах встановленого строку позивачем виконані вимоги ухвали суду від 13.11.2018.
Ухвалою суду від 03.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 22.12.2018 о 9 год. 00 хв. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача 18.12.2018 через канцелярію суду (вх. №41551) надав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач посилається на приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами та вказує, що законодавець визначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, однак у даному спорі кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, а відтак такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не має відношення до вкладу. Звертає увагу суду, що за результатами проведеної перевірки правочинів з метою виявлення правочинів, що є нікчемними, встановлено нікчемність операцій з переказу коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» позивачу відповідно до пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки договори відступлення права між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладені з порушенням обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних, а отже кошти на рахунок позивача надходили внаслідок нікчемних договорів відступлення прав вимог з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. Крім того, посилається на приписи п. 15 Прикінцевих Положень вказаного Закону та зазначає, що договори позики є двосторонніми (без участі банку як повіреного) з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», які по своїй природі не є вкладами згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність». На думку відповідача, гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на ситуацію з позивачем, а кошти, зараховані на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Крім того відповідач посилався на те, що, на його думку, позивач звернувся до суду з позовом із пропуском строку, визначеного законом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином, про що свідчать поштове повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи, однак подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, які містяться в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
15 січня 2016 року між позивачем (Клієнт) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.
В подальшому, між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона 2) укладено договори від 15.01.2016, за умовами яких позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти на загальну суму 140000,00 грн., у порядку та на строк, які передбачені цими Договорами, а сторона-2 зобов'язується повернути кошти позивачу та виплачувати проценти, в порядку та на умовах, встановлених цими договорами на рахунок НОМЕР_2.
Згідно із квитанціями від 15.01.2016, 29.01.2016 позивач перерахував на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти на загальну суму 140000,00 грн.
19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на виконання умов зазначених вище договорів укладених позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (повернення коштів та оплата процентів) надійшли кошти на загальну суму 140428,39 грн. Важливо зазначити, що такі обставини визнав відповідач у Відзиві.
23 травня 2016 року постановою Правління Національного банку України №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14 «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року. 13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації а ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_3
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в акті №2 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн., у відповідності до положень п.п.7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №991 від 13 червня 2016 строк здійснення тимчасової адміністрації було продовжено з 23 червня 2016 р. до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 з 05 вересня 2016 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду: ОСОБА_4 з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_2 з 25 січня 2017 року визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо включення її до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування гарантованої суми за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте згідно із відповіді відповідача, наданій у формі довідки по особовому рахунку від 17.10.2017 його повідомлено, що перекази коштів, здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 на загальну суму 160000,00 грн. на поточний рахунок позивачки, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» вважають нікчемними правочинами.
У той же час, у Відзиві відповідач зазначає, що укладені позивачем з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договори є договорами позики, а тому на такі кошти не поширюється гарантії щодо їх відшкодування.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення інформації про позивача до повного переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» позивач звернувся із даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12 № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).
За приписами статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами другою та четвертою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частини третьої цієї статті.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно із частиною третьою статті 38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону № 4452-VI суд дійшов висновку, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину, разом із цим, договори від 15.01.2016, на який посилається у своїх запереченнях відповідач, були укладені між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах цих договорів.
Так, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача НОМЕР_2 з рахунка ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли кошти в розмірі 60 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-015-000176770 від 15.01.2016», у розмірі 183,59 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-015-000176770 від 15.01.2016», у розмірі 80 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-015-000176779 від 15.01.2016» та у розмірі 244,80 грн з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-015-000176779 від 15.01.2016».
Таким чином, договори, які було укладено між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», за своєю природою та змістом не є розрахунковим документом.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій, зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.
Приписами частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.
Згідно з частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Суд зазначає, що повернення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів на банківський рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено 19 травня 2016 року, що підтверджується випискою з банку та не заперечується відповідачем.
Отже, грошові кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський».
У розумінні статті 177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, практики ЄСПЛ та статті 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.
Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, обставини щодо наявності визначених пунктами 7, 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI підстав нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.
В свою чергу, вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Отже, передбачені Законом № 4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.
За визначенням пункту третього частини першої статті другої Закону №4452 вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
Так, позивач має в ПАТ «Банк Михайлівський» відкритий вкладний (депозитний) рахунок на підставі укладеного з банком договору, а тому за приписами пункту 4 частини першої статті Закону №4452 позивач має статус вкладника ПАТ «Банк Михайлівський».
19.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» залучено від позивача - вкладника кошти у сумі 85 689,74 грн., а тому в силу приписів пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452 позивач має вклад у ПАТ «Банк Михайлівський».
При цьому, щодо посилань представника відповідача на приписи пункту 15 Прикінцеві та перехідні положення Закону №4452, суд зазначає наступне.
Наведеною нормою передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Проте, в даному випадку немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 15 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4452, оскільки не має необхідності в прирівнянні коштів, перерахованих позивачем з власного поточного рахунку на власний вкладний (депозитний) рахунок, адже такі кошти відповідають поняттю «вклад» наведеному в пункті 3 частини першої статті 2 Закону №4452.
Суд вважає за необхідне також зазначити що вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори за якими ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повинно повернути залучені кошти.
Також, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мало достатніх власних коштів для здійснення повернення коштів своїм кредиторам-фізичним особам, також відповідачами не доведено, що кошти, повернені на рахунок позивача, являються коштами ПАТ «Банк Михайлівський».
В рішенні Правління Національного банку України № 14/БТ від 23.05.2016 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» зазначено, що згідно з виписки по рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» станом на 19.05.2016 борг зменшився з 37,8 млн. грн. до 2,6 млн. грн.
Тобто, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» могла мати власні кошти на здійснення операцій по поверненню коштів по договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
Згідно із пунктом 5 Розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 № 14 Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;
3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Згідно із пунктами 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Положення Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.
Таким чином, за відсутності підстав нікчемності правочинів від 15.01.2016 у відповідності до вимог пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами уповноважена особа Фонду зобов'язана включити дані про рахунок позивачки до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15 висловлено правову позицію щодо неправомірності дій та рішень Фонду гартування вкладів фізичних осіб в аналогічній справі. Так, Велика Палата вважає, що «Розглядаючи спір про визнання протиправними дій чи рішень Фонду щодо відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, адміністративні суди з урахуванням конкретних обставин справи повинні перевірити обґрунтованість такої відмови. Виходячи із вимог статті 71 КАС, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину».
Щодо строку звернення позивача до суду із даним позовом, який на думку відповідача, було пропущено, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Судом встановлено, що Позивачка у жовтні 2018 року звернулась до відповідача із заявою про включення її до Переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» для отримання гарантованого відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Цією ж заявою просила передати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідну інформацію про неї та видати виписку по рахунку. На вказану заяву нею було отримано відповідь від 17.10.2018 (у формі Довідки). Будь-яких дій щодо включення позивачки до Переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» для отримання гарантованого відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідач, після звернення до нього позивача, не вчинив. Доказів отримання позивачкою раніше інформації щодо непоширення на її рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» гарантій Закону №4452 відповідачем не надано. Таким чином позивачка звернулась до суду із позовом у межах строку, визначеного законом.
Крім того, у пунктах 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, у абзаці 7 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012 Суд зазначав, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, навіть якби позивач звернулась до суду із пропуском строку, - застосування процесуального обмеження за своєю суттю було б необґрунтованим позбавленням права позивача на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення інформації про рахунок позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 20 Закону № 4452-VІ визначено, що кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для передбачених цим законом цілей.
Державною казначейською службою у листі № 8-08/450-16374 від 29.09.2016 зазначено, що Фонд гарантування не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що формується згідно з порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 № 1691, що свідчить про відсутність у Фонду гарантування вкладів бюджетних асигнувань.
З огляду на вказане, в даному випадку судовий збір у сумі 1409, 60 грн., сплачений позивачем згідно квитанції № 3 від 08.11.2018 має стягуватись з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ "Банк "Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, буд. 35, код ЄДРПОУ 38619024) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, буд. 35, код ЭДРПОУ 38619024) щодо не включення до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформації про ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 140000,00 грн. по рахунку НОМЕР_2.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, буд.35, код ЭДРПОУ 38619024) включити інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до цього фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1), яка має право на відшкодування коштів в розмірі 140000,00 грн. по поточному рахунку № НОМЕР_2 для внесення даних щодо ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 10.01.2019.
Суддя Р.В. Сацький