Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" грудня 2018 р.Справа № 922/2230/18
27.12.2018 Господарським судом Харківської області прийнято рішення за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення 267350992,16 грн, яким в позові відмовлено повністю. Рішення обґрунтоване неправильністю розрахунку заборгованості внаслідок застосування різних класів напруги спожитої відповідачем електроенергії замість 1 класу та простроченням кредитора - позивача.
З вказаним рішенням не згоден повністю і на підставі частини 3 статті 34 ГПК України вважаю за необхідне викласти свою окрему думку, яка полягає в наступному.
Відповідно до п. 2.3.3 договору №1.01 про постачання електричної енергії від 03.01.2008 (надалі - договір №1) споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків» (ч. 2 п. 10.2 «Правил користування електричною енергією» (далі - Правила), які діяли в період виникнення зобов'язань за договором №1).
Згідно з п. 5 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору №1 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 «Акт про використану електричну енергію».
У відповідності до п. 10 додатку №2 до договору №1 у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем (тобто нарахування надмірних сум або, навпаки, ненарахування сум, які споживач повинен оплачувати у відповідності до даного договору або нормативних документів), постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує в відповідному відділі Компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та сплачує у порядку, визначеному п. 5 цього додатку.
Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 (п'яти) операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем був здійснений неправильний розрахунок сум, що підлягають оплаті споживачем за період з липня 2017 р. по квітень 2018 р., виходячи з того, що нібито мав бути застосований тариф 1 класу напруги, і тому позивач мав здійснити перерахунок згідно з п. 10 додатку №2 до договору №1.
На виконання вищезазначених положень договору №1.01 за результатами розрахункового періоду (з урахуванням оплат) та на підставі звітів позивачем направлені, а відповідачем отримані рахунки за використану електричну енергію за період липень 2017 року - квітень 2018 року.
У відповідності до п. 5 додатку № 2 «Порядок розрахунків» до договору №1 строк оплати настав через 5 (п'ять) операційних днів з дня його отримання, а саме за липень 2017 р. - 11.08.2017, серпень 2017 р. - 20.09.2017, вересень 2017 р. - 13.10.2017, жовтень 2017 р. - 13.11.2017, листопад 2017 р. - 13.12.2017, грудень 2017 р. - 19.01.2018, січень 2018 р. - 13.02.2018, лютий 2018 р. - 19.03.2018, березень 2018 р. - 13.04.2018 та квітень 2018 р. - 15.05.2018.
В той самий час, за змістом п. 1 Порядку, цей Порядок обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
03.01.2008 між Акціонерною компанією «Харківобленерго» (постачальник) та Комунальним підприємством «ВТП «Вода» (споживач) був укладений договір №1. Після реорганізації останнього шляхом приєднання до КП КГ «Харківкомуночиствод» за рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 №132/11 сторонами договору №1 стали АК «Харківобленерго» та КП «Харківводоканал».
Тобто, при укладенні договору №1 сторонами чітко визначені тарифна група та клас напруги (1 або 2 відповідно до напруги в мережі, з урахуванням норм Порядку) по кожній точці обліку за точками продажу електричної енергії у стовпчиках «тарифна група» та «клас напруги» додатку №3.1 договору №1.
Згідно з п. 3. Порядку споживачі електричної енергії розподіляються на два класи.
До 1 класу відносяться споживачі, які:
1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;
2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;
3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн кВт год та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;
4) є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.
До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.
На думку відповідача, він відповідає критеріям, зазначеним у пп. 4 п. 3.1 Порядку, що є підставою для застосування 1 класу напруги, за всіма точками приєднання, а саме: він є споживачем - промисловим підприємством, що збільшив обсяг річного споживання більш ніж утричі, порівняно з 2008 роком та ввів нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії.
Відтак, відповідно до ст. 13 ГПК України, відповідач має довести його належність до споживачів 1 класу напруги та помилковість розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем.
Однак, висновком експертів Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №44/214/2018 від 27.11.2018, який долучений до матеріалів справи, спростовується та обставина, що КП «Харківводоканал» збільшив обсяг річного споживання електричної енергії більш, ніж утричі, вказується на неможливість встановити факт вводу КП «Харківводоканал» нових виробничих потужностей після 2008 року на підставі проектної та бухгалтерської документації та зазначається, що споживання новими виробничими потужностями КП «Харківводоканал» на технологічні потреби виробництва не складає понад 20 млн кВт год.
На час подачі позову та прийняття судом рішення до договору №1 не внесено змін щодо зміни тарифної групи чи застосування 1 класу напруги за всіма точками продажу електричної енергії.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статей 76 - 79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємних зв'язок доказів у сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).
Заперечуючи проти позовних вимог та зазначаючи про відсутність доказів з боку позивача, відповідач посилається на висновок експертизи, проведеної в рамках іншої судової справи №922/4198/17, предметом дослідження якої є інший правочин - договір №4 про постачання електричної енергії від 07.05.2004, а не договір №1.
Так само відповідач наполягає на застосуванні при вирішенні справи постанови Верховного Суду від 28.11.2018 по справі №922/4198/17, якою зобов'язано АТ «Харківобленерго» здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії КП «Харківводоканал» за певний період по договору №4 від 07.05.2004 шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.
Таким чином, належність відповідача до 1 класу напруги не може бути доведена за допомогою висновку експертизи по справі №922/4198/17, оскільки постанова Верховного Суду по справі №922/4198/17 від 28.11.2018 стосується правовідносини сторін за іншим правочином - договором №4 від 07.05.2004.
Відповідач не навів, не обґрунтував та не підтвердив належними доказами одночасну сукупність умов, з якими пов'язується встановлення 1 класу напруги та підтверджується необхідність перерахунку за період з липня 2017 року по квітень 2018 року, а також відображення його в рахунках, що направляються споживачу у випадках неправильного розрахунку, як це передбачено п. 10 додатку №2 до договору №1.
Вважаю, що доводи відповідача щодо віднесення його до споживачів 1 класу напруги, не підтверджені належними та допустимими доказами.
До того ж, відповідачем не заперечувався факт споживання електроенергії в обсязі 204805780 кВт/год за період з липня 2017 року по квітень 2018 року та отримання від позивача рахунків, виставлених згідно п. 5 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору 1.
Таким чином, виходячи із наведених обставин, погодитись з рішенням суду про прострочення кредитора та відмову в позові в повному обсязі неможливо, оскільки підстав для відмови у позові у повному обсязі не має.
Суддя ОСОБА_1