вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2018 р. Справа № 911/1203/18
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Петренка А. А.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Палющенко Д. С. (довіреність № 06.07/2018-дов-1 від 06.07.2018 р.);
від відповідача: Петренко С. В. (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області від 14.10.1999 р.);
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Плато Плюс", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця Петренко Світлани Вікторівни, м. Бровари
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, м. Київ
про визнання недійсними договору та актів приймання-здачі виконаних робіт, застосування наслідків недійсності документів
ТОВ „Плато Плюс" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП Петренко С. В. про визнання недійсними договору про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 р., укладеного між ТОВ „Плато Плюс" та ФОП Петренко С. В., акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.09.2016 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.10.2016 р.; акту № 03 приймання- здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.11.2016 р.; акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.12.2016 року; акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.01.2017 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 28.02.2017 р.; акту № 03 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.03.2017 р., акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.04.2017 р.; акту № 05 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.05.2017 р.; акту № 06 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.06.2017 р.; акту № 07 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.07.2017 р.; акту № 08 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.08.2017 р.; застосування наслідків недійсності документів, а саме повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „Плато Плюс", сплачених ним грошових коштів в розмірі 552 000, 00 грн., шляхом їх перерахування за зазначеними реквізитами.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем відсутністю відповідних повноважень у директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Плато Плюс" фізичної особи ОСОБА_3 на укладення із ФОП Петренко С. В. спірного договору про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 р. і підписання відповідних актів приймання-здачі виконаних робіт, а також невідповідністю договору про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 р., укладеного між ТОВ „Плато Плюс" та ФОП Петренко С. В., та актів приймання-здачі виконаних робіт до нього положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших нормативно-правових актів, так як вказані договір та акти були укладені і підписані із відповідачем без наміру створення правових наслідків.
Також, до канцелярії суду від позивача, одночасно із позовною заявою, надійшло клопотання б/н від 04.06.2018 р. про витребування доказів, у якому він просить суд витребувати у відповідача оригінали всіх первинних документів бухгалтерського обліку та інших будь-яких документів, що підтверджують виникнення, зміну та/або припинення відносин, а також виконання робіт по договору про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 року.
Також, до канцелярії суду від позивача, одночасно із позовною заявою, надійшла заява б/н від 04.06.2018 р. про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти фізичної особи-підприємця Петренко Світлани Вікторівни в межах суми 552 000, 00 грн на банківському рахунку (р/р НОМЕР_2, в ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ банку 00039019), а в разі відсутності та/або недостатності коштів в зазначеному розмірі додатково накласти арешт на майно фізичної особи-підприємця Петренко Світлани Вікторівни в межах залишку суми.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2018 р. відкрито провадження у справі № 911/1203/18 за позовом ТОВ „Плато Плюс" до ФОП Петренко С. В. про визнання недійсними договору та актів приймання-здачі виконаних робіт, застосування наслідків недійсності документів, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 04.07.2018 р. Також, даною ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви б/н від 04.06.2018 р. позивача - ТОВ „Плато Плюс" про забезпечення позову; задоволено клопотання б/н від 04.06.2018 р. позивача - ТОВ „Плато Плюс" про витребування доказів у відповідача - ФОП Петренко С. В.
04.07.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 02.07.2018 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
04.07.2018 р. перед підготовчим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшла заява б/н від 02.07.2018 р. із доданими до неї документами, що долучено судом до матеріалів справи.
04.07.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 25.07.2018 р.
18.07.2018 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь б/н від 16.07.2018 р. на відзив відповідача на позов, що долучена судом до матеріалів справи.
24.07.2018 р. до канцелярії суду від позивача в особі директора ОСОБА_3 надійшла заява б/н б/д про відмову від позову, у якій він просить суд закрити провадження у справі у зв?язку із відмовою від позову.
25.07.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 05.09.2018 р. Також, даною ухвалою суду допущено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_4.
21.08.2018 р. до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення б/н б/д, у яких він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
30.08.2018 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 30.08.2018 р., що долучені судом до матеріалів справи.
04.09.2018 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 04.09.2018 р. у справі, що долучені судом до матеріалів справи.
05.09.2018 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 20.09.2018 р.
19.09.2018 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 19.09.2018 р., що долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 04.10.2018 р.
Згідно з частинами 1-3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Заява б/н б/д позивача - ТОВ „Плато Плюс" в особі директора ОСОБА_3 про відмову від позову не прийнята судом до розгляду, у зв?язку із відсутністю у фізичної особи ОСОБА_3 повноважень на вчинення таких дій, так як ОСОБА_3 станом на момент подання такої заяви і станом на час розгляду справи не є директором ТОВ „Плато Плюс", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
04.10.2018 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.10.2018 р.
23.10.2018 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.11.2018 р.
13.11.2018 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи, та клопотання б/н від 12.11.2018 р., у якому він просить суд винести окрему ухвалу про вчинення злочину, передбаченого ст. ст. 190, 358 Кримінального кодексу України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11., ОСОБА_8, у змові із службовими особами Міністерства юстиції України.
13.11.2018 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про винесення окремої ухвали судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.
Також у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
02.09.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг № 1, згідно з умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов?язання надавати замовнику правову допомогу з питань, що виникають у процесі господарської діяльності товариства, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктами п. 4.1. - 4.3. договору вартість послуг по даному договору визначається індивідуально, в залежності від складності виконаних робіт та витраченого часу, що відображається в протоколі узгодження договірної ціни, який є невід?ємною частиною договору.
Підставою для розрахунків по договору є акт приймання-здачі виконаних робіт.
Оплата послуг виконавця здійснюється замовником після підписання акту виконаних робіт.
Пунктом 9.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов?язань.
На виконання умов договору у період з вересня 2016 р. по серпень 2017 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.09.2016 р.; акт № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.10.2016 р.; акт № 03 приймання- здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.11.2016 р.; акт № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.12.2016 року; акт № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.01.2017 р.; акт № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 28.02.2017 р.; акт № 03 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.03.2017 р., акт № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.04.2017 р.; акт № 05 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.05.2017 р.; акт № 06 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.06.2017 р.; акт № 07 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.07.2017 р.; акт № 08 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.08.2017 р., наявні у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім іншого, просить визнати недійсними договір про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 р., укладений між ТОВ „Плато Плюс" та ФОП Петренко С. В., та акт № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.09.2016 р.; акт № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.10.2016 р.; акт № 03 приймання- здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.11.2016 р.; акт № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.12.2016 року; акт № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.01.2017 р.; акт № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 28.02.2017 р.; акт № 03 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.03.2017 р., акт № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.04.2017 р.; акт № 05 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.05.2017 р.; акт № 06 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.06.2017 р.; акт № 07 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.07.2017 р.; акт № 08 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.08.2017 р.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг здійснюється здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Відповідно до частин 1-5 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірні договір про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 р. та акти приймання-здачі виконаних робіт до нього були підписані від імені ТОВ „Плато Плюс" директором товариства фізичною особою ОСОБА_3, діючим на підставі статуту товариства (у відповідності до умов договору та актів), та скріплені печаткою даного товариства.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із листа № 100.100/он/к-156/4-3522 від 17.10.2018 р. Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ „Плато Плюс" за період з 02.09.2015 р. по 23.10.2017 р. значились:
- з 31.08.2015 року по 14.04.2016 року - ОСОБА_3;
- з 14.04.2016 року по 18.04.2016 року - ОСОБА_5;
- 18.04.2016 року (з 11год. до 17 год.) - ОСОБА_3;
- з 18.04.2016 року (з 17 год.) по 20.04.2016 року - ОСОБА_5;
- 20.04.2016 року по 23.10.2017 року - ОСОБА_3
20.04.2016 р. відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру, на підставі поданих ОСОБА_3 документів, державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних та фізичних - осіб підприємців Дніпропетровського МУЮ Соколенко Т. Г. проведено реєстраційну дію № 10681070019022051 щодо зміни керівника ТОВ „Плато плюс" (податковий номер 35725096) з ОСОБА_5 на ОСОБА_3
23.10.2017 р. відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру, державним реєстратором Філії КП Мирнопільської сільської ради „Результат" у м. Києві Шейк-Сейкіним О.А. вищезазначену реєстраційну дію було скасовано на підставі постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2017 р. у справі № 910/3353/15-г.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 11.3. статуту ТОВ „Плато Плюс", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 01.12.2011 р., оформленим протоколом № 01-12/2011 від 01.12.2011 р., та зареєстрованого відповідним суб?єктом державної реєстрації від 08.12.2011 р., директор товариства самостійно вирішує питання діяльності товариства, за винятком віднесених до компетенції зборів учасників товариства.
Пунктом 11.4. цього ж статуту товариства передбачено, що директор виконує такі функції: без довіреності здійснює від імені товариства, у тому числі, укладає угоди, видає доручення, відкриває та закриває банківські рахунки.
Пунктом 11.5. цього ж статуту товариства передбачено, що директор товариства чи особа, яка його заміщає, без погодження із зборами учасників товариства та без письмового дозволу не має права: укладати від імені товариства угоди, одноразова сума яких перевищує еквівалент 100 000 доларів США; укладати від імені товариства та припиняти договори про надання товариством гарантії чи поруки, передачу майна у заставу; укладати від імені товариства чи припиняти договори оренди нерухомого майна (приміщень, кімнат, споруд, будівель, земельних ділянок тощо) на строк, що перевищує 1 (один) рік.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували відсутність чи обмеження у директора ТОВ „Плато Плюс" фізичної особи ОСОБА_3 повноважень на підписання від імені товариства спірних договору та актів.
Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували обізнаність третьої особи у спірних відносинах - відповідача про можливі відсутність чи обмеження директора ТОВ „Плато Плюс" фізичної особи ОСОБА_3 будь-яких повноважень, у тому числі, повноважень на підписання від імені товариства спірних договору та актів.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.
Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:
- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);
- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що у директора ТОВ „Плато Плюс" фізичної особи ОСОБА_3 перед ФОП Петренко С. В. був необхідний обсяг повноважень на підписання договору про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 р. та його укладення і на підписання акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.09.2016 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.10.2016 р.; акту № 03 приймання- здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.11.2016 р.; акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.12.2016 року; акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.01.2017 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 28.02.2017 р.; акту № 03 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.03.2017 р., акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.04.2017 р.; акту № 05 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.05.2017 р.; акту № 06 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.06.2017 р.; акту № 07 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.07.2017 р.; акту № 08 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.08.2017 р., так як статутними документами товариства (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) не було встановлено будь-яких обмежень його компетенції для укладення такого договору, і відповідачу не було відомо про можливі відсутність чи обмеження будь-яких його повноважень, у тому числі, повноважень на підписання від імені товариства спірних договору та актів.
Згідно з ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували відсутність у сторін спірного договору будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, у директора ТОВ „Плато Плюс" фізичної особи ОСОБА_3 перед ФОП Петренко С. В. був необхідний обсяг повноважень на підписання договору про надання юридичних послуг № 1 від 02.09.2015 р. та його укладення і на підписання акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.09.2016 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.10.2016 р.; акту № 03 приймання- здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.11.2016 р.; акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.12.2016 року; акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.01.2017 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 28.02.2017 р.; акту № 03 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.03.2017 р., акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.04.2017 р.; акту № 05 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.05.2017 р.; акту № 06 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.06.2017 р.; акту № 07 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.07.2017 р.; акту № 08 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.08.2017 р., та те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували відсутність у сторін спірного договору будь-яких намірів на створення правових наслідків при його укладенні, то позовна вимога позивача до відповідача про визнання вищевказаних договору та актів недійсними, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд застосувати наслідки недійсності документів, а саме повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Плато Плюс", сплачені ним грошових коштів в розмірі 552 000, 00 грн., шляхом їх перерахування за зазначеними реквізитами.
Що стосується вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказана позовна вимога позивача є похідною від його позовної вимоги до відповідача про визнання недійсними договору №1 від 02.09.2015 р., укладеного між ТОВ „Плато Плюс" та ФОП Петренко С. В., акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.09.2016 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.10.2016 р.; акту № 03 приймання- здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.11.2016 р.; акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.12.2016 року; акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.01.2017 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 28.02.2017 р.; акту № 03 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.03.2017 р., акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.04.2017 р.; акту № 05 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.05.2017 р.; акту № 06 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.06.2017 р.; акту № 07 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.07.2017 р.; акту № 08 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.08.2017 р.
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, вимога позивача до відповідача про застосування наслідків недійсності документів, а саме повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „Плато Плюс", сплачених ним грошових коштів в розмірі 552 000, 00 грн., шляхом їх перерахування за зазначеними реквізитами, є похідною від його позовної вимоги до відповідача про визнання недійсними договору №1 від 02.09.2015 р., укладеного між ТОВ „Плато Плюс" та ФОП Петренко С. В., акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.09.2016 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.10.2016 р.; акту № 03 приймання- здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.11.2016 р.; акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.12.2016 року; акту № 01 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.01.2017 р.; акту № 02 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 28.02.2017 р.; акту № 03 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.03.2017 р., акту № 04 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.04.2017 р.; акту № 05 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.05.2017 р.; акту № 06 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 30.06.2017 р.; акту № 07 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.07.2017 р.; акту № 08 приймання-здачі виконаних робіт до договору № 01 від 02.09.2015 р., від 31.08.2017 р., що в свою чергу є безпідставною, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
28 грудня 2018 р.