ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03.01.2019
м. Івано-Франківськ
Справа № 909/882/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок"
до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 201221 грн 72 к.
за участю:
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 201221 грн 72 к.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про надання послуг №5 від 07.06.17 в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт(наданих послуг) та обґрунтовано приписами ст.ст.526, 530, 610,612, 625, 628, 629 Цивільного та ст. 319 Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 11.10.18 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.18, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 20.11.18.
Ухвалою суду від 20.11.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.12.18, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 03.01.19.
Представники сторін в судове засідання не з"явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені ухвалою суду від 06.12.18, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Водночас, позивач направив суду клопотання вх.№37/19 від 02.01.19 щодо розгляду справи за відсутності свого представника.
У свою чергу, від відповідача надійшла заява вх.№53/19 від 02.01.19, у якій відповідач визнав заборгованість та просив розстрочити виконання рішення суду на 8 місяців. Відзиву на позов відповідач не подав.
Відповідно до норм ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні
09.12.13 між сторонами у справі укладено договір про надання послуг №5 від 07.06.17, за умовами якого Державне підприємство "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (по справі-відповідач, за договором - генпідрядник) зобов"язалося доручити, прийняти та оплатити, а товариство з обмеженою відповідальністю "Крок " (по справі - позивач, за договором - субпідрядник) - надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.
Термін дії договору - до 31.12.17; закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, а також від виконання договору у випадках, передбачених договором та/або законодавством(п.10.1, 10.3 договору).
Відповідно до п.3.1. Договору ціна цього Договору становить 1921073,00грн., в т.ч. ПДВ - 384214,00 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг, яка визначається додатком №1 "Договірна ціна". Зазначений додаток в силу п.1.2 договору є невід"ємним додатком до договору, який визначає склад, обсяги, вартість послуг, що доручаються субпідряднику.
Замовником послуг є Служба автомобільних доріг в Івано-Франківській області(п.1.6 договору).
Пунктами 3.4, 3.5 даного договору сторони погодили, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області; у разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється після отримання генпідрядником на свій рахунок коштів від замовника у повному обсязі.
Згідно з пунктом 4.1. Договору, розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника протягом 60 днів після одержання від Субпідрядника рахунку на оплату робіт та після здачі робіт, які оформляються підписанням акта приймання наданих підрядних послуг (Ф-КБ-2в) та Довідки про вартість наданих послуг (Ф-КБ-З), а також після одержання від Субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2. Договору, але у будь-якому випадку після отримання повного розрахунку від Замовника.
Згідно з п.4.2 договору до рахунка додаються документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством та інші документи на вимогу генпідрядника.
Здача-приймання закінчених робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в), Довідкою про вартість наданих послуг (Ф-КБ-З). Послуги вважаються прийнятими виключно після їх фактичного надання, оформлення документів, зазначених цим пунктом та п.41, 4.2 договору, а також після проведення контролю відповідно до умов договору. Датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику вважається дата підписання акту приймання наданих послуг (форма №КБ-2в) та Довідок про вартість наданих послуг уповноваженими представниками субпідрядника, генпідрядника та замовника (форма № КБ-3) (п.4.4, 4.6, 4.7 договору).
Пунктом 4.8 договору сторони погодили, що акти наданих послуг готує субпідрядник і разом з представниками генпідрядника перевіряє акти з фактично наданими обсягами послуг протягом 3 днів. Оплата послуг, виконаних з недоліками, після усунення останніх.
Генпідрядник відшкодовує лише ті витрати, які передбачені додатком №1 "Договірна ціна". Вартість наданих послуг, що підлягають оплаті, визначається по усіх складових вартості послуг, розрахованих у договірній ціні, згідно вимог СОУ 42.1-37641918-085:2012 та СОУ 42.1-376641918-095:2012. Генпідрядник утримує 1,5% від вартості наданих субпідрядником послуг за послуги генпідряду, про що зазначається у актах приймання наданих підрядних послуг (форма №КБ-2в) (п.4.9, 4.10, 4.13 договору).
Пунктом 6.1 даного договору сторони визначили обов"язок генпідрядника своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані та прийняті послуги згідно з актом приймання наданих підрядних послуг та довідок про вартість наданих підрядних послуг.
Позивач прийняті на себе договірні зобов"язання виконав належним чином та у повному обсязі на загальну суму 1205886,00грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт №1, №2 та б/н за серпень 2017 року на суму 504386,00грн., 381160,00грн. та 119359,00грн., та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року, які підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплено його печаткою.
В порушення прийнятих на себе зобов"язань, відповідачем вартість виконаних позивачем робіт(наданих послуг) оплачено частково, на суму 1000000,00грн., зокрема 10.08.17 - 100000,00грн., 29.08.17 - 500000,00грн., 28.12.17 - 200000,00грн., 06.04.18 - 200000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Таким чином, враховуючи, що відповідач на підставі п.4.13 договору утримав 1,5% (18088,28грн.) вартості наданих позивачем послуг, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг №5 від 07.06.17 становить 187797,72грн., підтверджується підписаним сторонами актом звірки заборгованості станом на 20.07.18 (копія якого міститься в матеріалах справи) та визнається відповідачем.
16.11.17 за №9 та 20.02.18 за №01 позивачем направлено відповідачу вимоги про сплату існуючої заборгованості. Факт направлення зазначених вимог та їх отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чека, опису вкладення у цінний лист та повідомлень про вручення поштового відправлення.
У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивачем нараховано відповідачу 8777,95грн. інфляційних втрат та 4646,05грн. 3% річних за період 06.12.17 - 02.10.18.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.
При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами згідно спірного договору, є такими, що випливають із договору підряду та договору про надання послуг, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.
Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором(ст.901 Цивільного кодексу України).
В силу ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку(ст.838 Цивільного кодексу України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.319 Господарського кодексу України.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково(ст.854 Цивільного кодексу України).
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України: одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов"язковий для виконання сторонами.
Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зі змісту спірного договору вбачається, що строк виконання зобов"язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт(наданих послуг) сторонами у вказаному договорі не встановлено, відтак, з огляду на приписи ст.530 Цивільного кодексу України та вимогу, направлену 16.11.17 позивачу на адресу відповідача щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт(наданих послуг), обов"язок оплати виконаних позивачем робіт(наданих послуг) у відповідача настав 06.12.17.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт(наданих послуг) на суму 187797,72грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст.614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.
У відповідності до положень ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом встановлено факт виконання позивачем прийнятих на себе договірних зобов"язань належним чином та у встановлений строк, що не заперечується відповідачем, та факт несплати відповідачем вартості виконаних позивачем робіт, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 187797,72грн. вартості виконаних робіт (наданих послуг) документально підтверджені, обгрунтовані та підлягають до задоволення.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідачем допущено порушення грошового зобов"язання перед позивачем щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт( наданих послуг) за спірним договором, відтак за порушення грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 8777,95грн. інфляційних втрат та 4646,05грн. 3% річних за період 06.12.17 - 02.10.18.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.
В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 №62-97р. зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
З огляду на вимоги ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та встановлено, що в розрахунку суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак з огляду на визначену позивачем суму інфляційних втрат, судом задоволено їх за розрахунком позивача.
Щодо нарахування 3% річних, судом задоволено їх за розрахунком позивача з огляду на правильність нарахування.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Судом встановлено факт наявності порушених прав позивача та відповідності обраного позивачем способу захисту порушених прав приписам чинного законодавства, а також факт порушення відповідачем договірних зобов"язань в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт(наданих послуг), відтак позов підлягає до задоволення.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд констатує наступне.
Згідно з п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з наступними змінами) від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, виходячи із наведеного, суд констатує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В заяві про розстрочення виконання судового рішення відповідач зазначив про своє складне фінансове становище, загрозу невиплати заробітної плати, неможливість погашення податків та зборів, однак належних документальних доказів на підтвердження цих обставин заявник не подав.
Згідно приписів ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.
Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги характер правовідносин сторін, а також враховуючи, що покладені відповідачем в основу обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення обставини не є винятковими обставинами, а надані на підтвердження необхідності надання розстрочки виконання рішення у цій справі докази не можуть вважатися достатніми доказами на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності, суд дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості наявності обставин для надання розстрочки виконання рішення суду у цій справі, у зв"язку з чим відповідна заява відповідача не підлягає до задоволення.
Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутись до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України, належним чином її обґрунтувавши та подавши відповідні докази.
Щодо судових витрат, суд виходить з того, що згідно з приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем за подання даного позову згідно платіжного доручення №116 від 02.10.18 сплачено 3018,33грн.
Відповідач у заяві про розстрочення виконання рішення суду вх.№53/19 від 02.01.19 позовні вимоги визнав у повному обсязі.
За змістом ч.1ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч.3ст.201 ГПК України розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.
З протоколу судового засідання від 06.12.18 вбачається, що судове засідання відкрито, судом перевірено явку учасників судового процесу, з"ясовано наявність заяв та клопотань та відкладено розгляд справи по суті.
Враховуючи, що відповідач визнав позов після початку розгляду справи по суті, приписи ч.1ст.130 до розподілу між сторонами судових витрат застосуванню не підлягають, відтак у зв"язку із задоволенням позову у повному обсязі, враховуючи приписи ст.129 ГПК України, на відповідача покладаються судові витрати у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.124, 128, 128-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод ст.ст.11, 202, 203, 509, 524, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 614, 628, 629, 625, 837, 838, 854, 901 ЦК України, ст.173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 42, 73-79, 86, 120, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 201221 грн 72 к.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" ((вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76004, код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок"( Львівська область, м.Самбір, вул.Чорновола, 32, код 32703838) 187797,72( сто вісімдесят сім тисяч сімсот дев"яносто сім гривень сімдесят дві копійки) основного боргу, 8777,95(вісім тисяч сімсот сімдесят сім гривень дев"яносто п"ять копійок) інфляційних втрат, 4646,05(чотири тисячі шістсот сорок шість гривень п"ять копійок) 3% річних та 3018,33(три тисячі вісімнадцять гривень тридцять три копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.01.2019
Суддя Матуляк П. Я.