"26" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1726/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.
за участю представників:
від Фізичної особи-підприємця Грицик Ольги Аркадіївни: Криворучко В.О. (адвокат на підставі ордеру);
від Департаменту Муніципальної безпеки Одеської міської ради: Бернатович Н.І. (представник за довіреністю);
від Комунальної установи „Муніципальна варта": Сокол А.О. (представник за довіреністю);
від Виконавчого комітету Одеської міської ради: Чернова Г.А. (представник за довіреністю);
за позовом: Фізичної особи-підприємця Грицик Ольги Аркадіївни (65114, АДРЕСА_1);
до відповідачів: 1. Департаменту Муніципальної безпеки Одеської міської ради (65006, м.Одеса, вул. Розкидайлівська, 67а); 2. Комунальної установи „Муніципальна варта" (65006, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67а); 3. Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1)
про стягнення 16 250,00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії
15.08.2018 року позивач - Фізична особа-підприємець Грицик Ольга Аркадіївна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1864/18) до відповідачів - Департаменту Муніципальної безпеки Одеської міської ради, Комунальної установи „Муніципальна варта" та Виконавчого комітету Одеської міської ради, згідно якої просить суд стягнути з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань на користь Грицик Ольги Аркадіївни заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 16 250,00 грн. та зобов'язати Комунальну установу „Муніципальна варта" встановити на ті ж самі місця за адресою м. Одеса, вул. Левітана, 34 засоби для обмеження руху автомобілів (юніпаркери), з яких вони були демонтовані у кількості двадцяти п'яти штук, а також стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Грицик Ольга Аркадіївна на законних підставах здійснює діяльність з надання населенню послуг з паркування автомобілів за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 34. Зазначене твердження ґрунтується на тому, що 28.02.2013р. між КП „Одестранспарксервіс" та ФОП Багіровим А.Б. був укладений договір балансоутримання місць для паркування з0агальною площею 900 кв.м за адресою: м. Одеса, вул.. Левітана, 34, після чого ФОП Багіров А.Б. узгодив розміщення на місцях для паркування фізичних перешкод (юніпаркерів) у кількості 25 штук. Як зазначає позивач, 20.01.2015р. між КП „Одестранспарксервіс" та ФОП Грицик О.А. було також укладено договір балансоутримання вищевказаних місць для паркування і в результаті укладення з ФОП Багіровим А.Б. 21.01.2015р. договору№1 прийнято встановлені юніпаркери на місцях для паркування та компенсовано ФОП Багірову А.Б. їх вартість у сумі 16 250грн, таким чином, позивач зазначає, що вказані юніпаркери є власністю ФОП Грицик О.А. Між тим, 24.10.2017р. на підставі протиправного рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради уповноваженими особами КП „Муніципальна охорона" було здійснено демонтаж та вивезення у невідомому напрямку 25 юніпаркерів, чим завдано шкоди позивачу у розмірі вартості 25 юніпаркерів, що складає 16250грн. Як зазначає позивач, протиправність рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради встановлена рішенням Окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. по справі №815/749/18.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2018р. в зв'язку з усуненням позивачем встановлених судом недоліків було порушено провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
27.09.2018 року до суду від Комунальної установи „Муніципальна варта" (далі - відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №19724/18). В своєму відзиві комунальна установа зазначає про незгоду з позовними вимогами пред'явленими до неї з огляду на те, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2017 року №225 «Про заходи з демонтажу огорож, юніпаркерів, засобів примусового обмеження швидкості («лежачі поліцейські»), технічних засобів регулювання дорожнього руху, бетонних блоків, шлагбаумів, що погіршують експлуатаційні характеристики вулично-дорожньої мережі і заважають нормальному руху пішоходів та транспорту на території міста Одеси» Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради доручено виявляти самовільно встановлені елементи благоустрою, в нашому випадку «юніпаркери», та за погодженням із заступником міського голови відповідно до розподілу обов'язків направляти приписи щодо необхідності проведення заходів з демонтажу на адресу комунального підприємства „Міські дороги" або комунального підприємства „Муніципальна охорона" (правонаступник Комунальна установа „Муніципальна варта"). Отже, відповідач-2 зазначає, що рішення щодо демонтажу приймалося Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради, а Комунальна установа „Муніципальна варта" підпорядкована департаменту та є лише безпосереднім виконавцем рішення Департаменту і не може нести відповідальність за нанесення матеріальної шкоди. Крім того, відповідач-2 зазначає, що позивач не підтвердив демонтаж саме 25 юніпаркерів, а відповідно до акту демонтованого обладнання від 24.10.2017р. демонтовано було лише 20 юніпаркерів.
У судовому засіданні від 28.09.2018 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.10.2018 року із встановлення строків для надання відповіді на відзив та заперечення.
02.10.2018 року до суду від Департаменту Муніципальної безпеки Одеської міської ради (далі - відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №20006/18), в якому відповідач-1 також не погоджується з пред'явленим позовом, з огляду на те, що єдиною підставою для задоволення адміністративного позову згідно рішення Окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. у справі №815/749/18 стало те, що адміністративним судом встановлено, що процедура здійснення демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою (в даному випадку - юніпаркерів), яка встановлена рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради передбачає складення та направлення власникам, користувачам, балансоутримувачам, особам, що встановили чи розмістили зазначені у підпункті 1.1 рішення елементи, приписи щодо самостійного здійснення заходів з їх демонтажу та приведення об'єктів благоустрою в первісний стан у строк до 10-ти днів. Між тим, в порушення вимог рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2017 року № 225 жодного припису щодо усунення порушень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» і правил благоустрою території міста Одеси, з визначенням строків проведення певних заходів відносно демонтажу юніпаркерів на стоянці за адресою: м. Одеса, вул. Левітана 34, відносно позивача Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради не складалося, позивачу не вручалося та на її адресу не направлялося, що не спростовано представником відповідача у судовому засіданні. Між тим, відповідач-1 зазначає, що під час розгляду вищевказаної адміністративної справи, судом не були встановлені обставини чи встановлені юніпаркери на законних підставах та їх вартість. Крім того, відповідач-1 зазначає, що для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювана шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, г) вина. Між тим, єдиним документом, у якому міститься посилання на вартість встановлених юніпаркерів у кількості 25 шт. по 650 грн. кожний є договір від 21 січня 2015 року № 1, однак, за думкою відповідача-1, вказаний договір не є первинним обліковим документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції. Також відповідач-1 зазначає, що матеріали справи не місять відомостей стосовно придбання зазначених юніпаркерів ФОП Грицик О.А. та їх справедливої ринкової вартості.
17.10.2018 року до суду від Фізичної особи-підприємця Грицик Ольги Аркадіївни надійшла відповідь на відзив, наданий Комунальною установою „Муніципальна варта" (вх. ГСОО №21151/18), в якій позивач зазначив, що демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою було проведено КП „Муніципальна варта" з порушенням вимог законодавства, оскільки жодного припису щодо усунення порушень відносно демонтажу юніпаркерів на стоянці за адресою:м. Одеса, вул.. Левітана, 34 відносно позивача Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради не складалось та не надсилалось. Крім того, позивач зазначає, що акт демонтованого обладнання від 24.10.2017р. не може бути належним доказом того, що замість 25 юніпаркерів було демонтовано 20, оскільки акт не підписано ФОП Грицик О.А, а лише посадовими особами відповідачів.
19.10.2018 року до суду від позивача надійшла заява (вх. ГСОО №21328/18), відповідно до якої останній просив адресою для листування з приводу судового процесу вважати місце здійснення адвокатської діяльності представника позивача Криворучко В.О., а саме: АДРЕСА_2
У судовому засіданні від 29.10.2018 року представник Фізичної особи-підприємця Грицик Ольги Аркадіївни просив суд залучити до матеріалів справи відповідь на відзив, наданий Департаментом Муніципальної безпеки Одеської міської ради, та визнати причини пропуску строку для надання відповіді на відзив поважними, обґрунтовуючи їх тим, що останнім було отримано відзив на позовну заяву після спливу строку для надання відповіді на відзив. Суд визнав причини пропуску Фізичною особою-підприємцем Грицик Ольгою Аркадіївною строку для надання відповіді на відзив поважними та залучив до матеріалів справи відповідь на відзив.
Згідно відповіді на відзив Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради (вх. ГСОО 22069/18 від 29.10.2018р.) позивач зазначає, що на підтвердження факту здійснення господарської операції, а саме купівлі-продажу елементів благоустрою (юніпаркерів), а також їх вартості в матеріалах справи наявна копія договору №1 від 21.01.2015р., укладеного ФОП Грицик О.А. з ФОП Багіровим А.Б. Даний договір, за твердженням позивача, містить відомості про господарську операцію між суб'єктами господарської діяльності та є первинним документом. Щодо одночасного заявлення вимог щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно вартості демонтованих юніпаркерів та вимоги про зобов'язання КП „Муніципальна варта" встановити на тіж самі місця юнипаркерів, позивач зазначив, що від мав на увазі встановлення нових юніпаркерів, придбаних позивачем.
У судовому засіданні від 29.10.2018 року представником Виконавчого комітету Одеської міської ради було заявлено усне клопотання про продовження строку підготовчого провадженні на 30 днів, з огляду на необхідність надання йому часу для ознайомлення з відповідями на відзив, з метою викладення своєї правової позиції шляхом підготування відповідних заперечень.
Приймаючи до уваги складність справи та необхідність належної підготовки справи для розгляду по суті, задля забезпечення відповідачу його процесуальних прав на подання заперечень судом було задоволено усне клопотання Виконавчого комітету Одеської міської ради про продовження строку підготовчого провадження та відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
06.11.2018р. від Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі відповідач-3) надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що виконком погоджується з доводами викладеними Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради у відзиві, при цьому зазначає, що з п. 1.1 договору від 21.01.2015р №1 не вбачається чи дійсно здійснена позивачеві передача спірних юніпаркерів та чи проведено позивачем компенсацію вартості майна, отже, за думкою відповідача-3 вказаний договір за своїм правовим змістом не є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може підтверджувати факт передачі вказаного майна на баланс позивача.
В судовому засіданні 30.11.2018р. було оголошено перерву до 26.12.2018р.
В судовому засіданні 26.12.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити у позові.
В судовому засіданні 26.12.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін, що повне рішення буде складено 08.01.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Надаючи оцінку змісту спірних правовідносин, суд зазначає, що позивачем заявлено матеріальну шкоду, завдану незаконним та протиправним рішенням Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та діями Комунальної установи „Муніципальна варта".
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом наведених законодавчих положень відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вини. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.
За приписами ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За таких обставин приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу місцевого самоврядування та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення шкоди у сумі 16250 грн. безпосередньо пов'язує її виникнення із порушенням Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради вимог рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №225 від 29.06.2017р.
Як зазначає позивач, протиправність рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради встановлена рішенням Окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. по справі №815/749/18.
Із змісту даного рішення вбачається, що позовні вимоги ФОП Грицик О.А. були задоволенні частково: визнано протиправним рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, викладене в листі № 01.1-02/50 від 15.08.2017 року, щодо включення адреси по вул. Левітана, 34 до плану робіт з демонтажу засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів), який погоджено з заступником Одеського міського голови; визнано протиправними дії Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, щодо прийняття рішення, викладене в листі № 01.1-02/50 від 15.08.2017 року, щодо включення адреси по вул. Левітана, 34 до плану робіт з демонтажу засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів), який погоджено з заступником Одеського міського голови та стягнуто з відповідача судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог було судом відмовлено.
Задовольняючи частину позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №225 від 29.06.2017 року «Про заходи з демонтажу огорож, юніпаркерів, засобів примусового обмеження швидкості, технічних засобів регулювання дорожнього руху, бетонних блоків, шлагбаумів, що погіршують експлуатаційні характеристики вулично-дорожньої мережі і заважають нормальному руху пішоходів та транспорту на території міста Одеси» та Правил благоустрою території міста Одеси процедура здійснення демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою (в даному випадку - юніпаркерів), яка встановлена рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради передбачає складення та направлення власникам, користувачам, балансоутримувачам, особам, що встановили чи розмістили зазначені у підпункті 1.1 рішення елементи, приписи щодо самостійного здійснення заходів з їх демонтажу та приведення об'єктів благоустрою в первісний стан у строк до 10-ти днів. Разом з тим, судом встановлено, що Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради в порушення вимог вищезазначеного рішення жодного припису відносно ФОП Грицик О.А. складено не було.
Отже, з урахуванням наведених обставин Окружний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, викладене в листі № 01.1-02/50 від 15.08.2017 року, щодо включення адреси по вул. Левітана, 34 до плану робіт з демонтажу засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів), який погоджено з заступником Одеського міського голови, а також дії відповідача щодо прийняття зазначеного рішення, є такими, що прийняті (вчинені) не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому мають бути визнані судом протиправними.
При цьому, суд зазначив, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради щодо демонтажу засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів) за адресою м. Одеса, вул. Левітана, 34, зобов'язання встановити на ті ж самі місця за адресою м. Одеса, вул. Левітана, 34 засоби для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів), з яких вони були демонтовані у кількості двадцяти п'яти штук та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 16 250,00 грн. не підлягають до задоволенню, оскільки як встановлено судом, безпосередньо демонтаж засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів) за адресою м. Одеса, вул. Левітана, 34 було здійснено уповноваженими особами комунального підприємства «Муніципальна охорона», а не уповноваженими особами Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради.
Так, у даному випадку встановленим рішенням Окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. по справі №815/749/18 є факт протиправності рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, яке викладене в листі № 01.1-02/50 від 15.08.2017 року, щодо включення адреси по вул. Левітана, 34 до плану робіт з демонтажу засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів), який погоджено з заступником Одеського міського голови, а також дій відповідача щодо прийняття зазначеного рішення, оскільки, як зазначено адміністративним судом, вони є такими, що прийняті (вчинені) не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що при розгляді даної господарської справи є встановленою протиправна поведінка відповідача - Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, між тим згідно до приписів ст. 1173 Цивільного кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір) та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В підтвердження розміру шкоди позивачем надано до матеріалів справи договір від 21.01.2015р. №1, за предметом якого ФОП Багіров А.Б. відмовився від свого права на експлуатацію місць паркування транспортних засобів загальною площею 900 кв.м, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Левітана, 34 на користь ФОП Грицик О.А. та передав елементи благоустрою місць для паркування транспортних засобів, а саме встановлені юніпаркери в кількості 25 шт. по 650 грн кожний, а ФОП Грицик О.А. компенсує ФОП Багірову А.Б. вартість елементів благоустрою у сумі 16 250грн (п.1.1. Договору).
Пунктом 3.2 даного договору сторонами було передбачено, що даний договір має змішану правову природу і в частині передачі елементів благоустрою (юніпаркерів) вважається договором купівлі-продажу, у зв'язку з чим з моменту підписання цього договору ФОП Грицик О.А. набуває на них право власності. Пунктом 3.3 також визначено, що сума компенсації елементів благоустрою, визначених у п.1.1. цього Договору передана ФОП Багірову А.Б. до підписання договору.
Відповідно до вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу, згідно з ст. 656 цього кодексу, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Між тим, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів з яких можна зробити висновок що сума заявленої шкоди, у розмірі вартості 25 юніпаркерів відповідає розміру демонтованих засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів) за адресою м. Одеса, вул. Левітана, 34. Оскільки за даними акту демонтованого обладнання від 24.10.2017р. за адресою Левітана, 34 було демонтовано 20 засобів обмеження руху, а не 25, як зазначає позивач, при цьому суд зазначає, що позивачем не спростовано чинність даного акту та не надано будь-яких доказів обгрунтовуючих твердження позивача щодо наявності встановлених 25 юніпаркерів.
Крім того, суд зазначає позивачу, що ним не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які підтверджують, що сума шкоди дорівнює сумі отриманих за договором №1 від 21.01.2015р. юніпаркерів від Багірова А.Б., оскільки із змісту даного договору не вбачається, що отримані юніпаркери були встановлені за якоюсь схемою або на відповідних узгоджених у встановленому порядку місцях для паркування.
Більш того, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких документів, які б свідчили про встановлення належних ФОП Грицик О.А. юніпаркерів, на місцях для паркування (спеціально відведеній автостоянці) загальною площею 900,00 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 34, які за договором №03/К-КР-2015/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.01.2015р. були надані КП „Одесатранспарксервіс" позивачу для обслуговування.
Між тим, суд зауважує, що за змістом договору №1 від 21.01.2015р. ФОП Грицик О.А були передані саме юніпаркери у кількості 25 штук, а не майнові права, пов'язані з погодженням їх розміщення на місцях для паркування.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними доказами обґрунтований розмір заявленої шкоди та наявність юридично значимого безпосереднього причинного зв'язку між протиправним рішенням Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, яке створило можливість завдання шкоди (збитків) позивачу та завданими позивачу збитків, тобто безпосередній причинний зв'язок, що виключає цивільно-правову відповідальність Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради.
Щодо вимог заявлених до відповідача-2 - Комунальної установи „Муніципальна варта", суд зазначає, що приписи ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).
Між тим, позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу, який підтверджував би протиправну поведінку у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності Комунальної установи „Муніципальна варта", оскільки дана установа є лише виконавцем рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, та будь-яких самостійних рішень не приймала та згідно до своїх повноважень не мала права перевіряти правомірність наданих їй доручень. При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. по справі №815/749/18 було визнано протиправним лише рішення та дії щодо прийняття даного рішення Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, а не Комунальної установи „Муніципальна варта".
Отже, з урахуванням того, що судом встановлено недоведеність позивачем розміру шкоди у розмірі 16 250грн та протиправної поведінки з боку відповідача-2 - Комунальної установи „Муніципальна варта", суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з КП „Муніципальна варта" заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 16 250 грн.
Крім того, з огляду на встановлені судом обставини, не підлягає задоволенню і вимога позивача щодо зобов'язання Комунальної установи „Муніципальна варта" встановити на ті ж самі місця за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 34 засобів для обмеження руху автомобілів (юніпаркерів), з яких вони були демонтовані у кількості 25 штук. Між тим, суд зауважує, що позивачем не надано жодного документу до матеріалів справи (плану, схеми тощо), на підставі якого можливо було б з'ясувати безпосередні місця, на яких були встановлені юніпаркери.
Відносно вимог, заявлених до відповідача-3 - Виконавчого комітету Одеської міської ради, суд зазначає, що лише приналежність Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради до структурних підрозділів Виконавчого комітету Одеської міської ради не є доказом протиправної поведінки даного відповідача, доведення якої є обов'язком позивача при заявленні позову на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. При цьому, оскільки судом встановлено не доведення позивачем наявності шкоди у розмірі 16 250 грн, суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 16 250 грн.
З урахуванням встановлених обставин, на підставі наведених положень норм чинного законодавства, дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ФОП Грицик О.А. такими що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В позові відмовити в повному обсязі.
2.Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08 січня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська