справа № 2ц - 3101/09
15 жовтня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді Філіпенко Л.П. при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину. В обґрунтування своїх позовних вимог він посилається на те, що він є сином та спадкоємцем ОСОБА_3, померлої 3 січня 1997 року. Оскільки на момент смерті матері він мешкав разом з нею та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, що зосталось після смерті, інший спадкоємець - його сестра ОСОБА_2, відповідач, заяви про прийняття спадщини не подавала, мешкала окремо, то за нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року, що діяв на той час, він вважає себе таким, що прийняв спадщину. Він і зараз мешкаю за тією же адресою у тому же домоволодінні за адресою: вул. Горького, 29"а" в селищі Оріхово м. Антрацит Луганської області, іншого житла не має. Спадкове майно, що зосталося після матері, складається із житлового будинку та побутових будівель: погребу, вбиральні, кухні, сараїв, та забору, дійсна вартість якого з врахуванням зносу згідно технічного паспорту від 24 грудня 2007 року складає 19048 грн. За браком часу та коштів свого часу ОСОБА_1 не в змозі був займатися оформленням документів про право власності на це спадкове майно. Нарешті він вирішив належним чином оформити це право, для чого звернувся до державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав. У нотаріальній конторі ОСОБА_1запропонували спочатку звернутись до БТІ м.Антрацит для підтвердження права власності ОСОБА_3 на вищезазначене нерухоме майно. Звернувшись до відповідного органу, він отримав відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі того, що для оформлення цього права необхідна наявність рішення про відведення земельної ділянки для будівництва. Із відповіді, наданої відділом містобудування та архітектури Антрацитівської міської ради від 23 липня 2009 року під № 08-396 вбачається, що земельна ділянка за адресою вул. Горького, 29"а" в сел. Оріхово забудована самовільно, тобто без належного дозволу. Але згідно рішення виконкому Дубівської селищної ради від 01 квітня 1998 року про затвердження акту про прийняття в експлуатацію домоволодінні за адресою: вул. Горького, 29"а" в селищі Оріхово м. Антрацит Луганської області, забудовником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_3, і ця земельна ділянка знаходиться в житловій забудові с. Оріхово, що відповідає її цільовому зазначенню. Рішенням Дубівської селищної ради від 07 серпня 2009 року № 35/11 було затверджено технічну документацію щодо складання документів на вищезазначену земельну ділянку, цю ділянку цим же рішенням було залишено в розпорядженні Дубівської селищної ради та виділено для обслуговування домоволодіння за адресою вул. Горького, 29"а". Межі ділянки із суміжними землевласниками узгоджено, про що зазначено в технічній документації із землеустрою цієї ділянки, їй призначено кадастровий номер: 44103459000 : 04 : 001 : 0116. Тому позивач вимушеній звернутися до суду із позовом про визнання за ним права власності на спадщину з метою захисту свого права на нього, та просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: вул. Горького, 29"а", селище Оріхове міста Антрацит Луганської області.
У судове засідання сторони не з'явилися, просять розглянути справу за їх відсутністю, позивач на своїх вимогах наполягає, відповідач ОСОБА_2 позов визнала (а.с. 33-34).
Дослідивши матеріали справи, зокрема свідоцтво про народження позивача ОСОБА_1 в графі «мати» вказана якого ОСОБА_3 (а.с. 7), свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (а.с.8) рішення виконкому Дубівської селищної ради від 01 квітня 1998 року про затвердження акту про прийняття в експлуатацію домоволодінні за адресою: вул. Горького, 29"а" в селищі Оріхово м. Антрацит Луганської області, забудовником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_3 (а.с.9) , рішення Дубівської селищної ради від 07 серпня 2009 року № 35/11 (а.с.10), акт про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом житлового будинку та господарських споруд індивідуального забудовника від 1 квітня 1998 року (а.с.11), відмову БТІ в реєстрації права власності на нерухоме майно у зв'язку з відсутністю рішення про відведення земельної ділянки для будівництва (а.с.16) суд вважає, що позов підлягає задоволенню, тому що сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджує його законність і обґрунтованість.
Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, подружжя та батьки, тому ОСОБА_4 дійсно набуває ь права власності в порядку спадкування за законом квартиру АДРЕСА_1.
Як свідчить ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а ми фактично прийняли спадщину.
Як вбачається із ст. 392 Цивільного кодексу України: „Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності”.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент відкриття спадщини, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відповідач не вчинив жодної вказаної законом дії щодо спадкового майна, мешкає в іншому місті, має сім'ю, житлом забезпечена. Отже наразі ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за мамою, що померла, оскільки за законом він є спадкоємцем першої черги, інших спадкоємців слід вважати такими, що відмовились від спадщини.
Відтак, суд вважає, що є всі підстави для задоволення його позову та визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке складається із житлового будинку загальною площею 46,3 кв. метри, та побутових будівель: погребу, уборної, кухні, сараїв, та забору, тобто домоволодіння за адресою вул. Горького, 29"а", сел. Орехове м.Антрацит Луганської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 10, 60 ЦПК України, ст.ст.16, 334,553,392, 1261 ЦК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок - літер "А" із верандою - літер "а", загальною площею 46,3 кв.м., житловою 25,5 кв.м., із господарськими будівлями: сараї - літери "Е","Ж","З", погріб - літер "Г", вбиральня - літер "У", кухня - літер "Д", та спорудами: огорожа "№1-2", що розташовані за адресою: вул. Горького, 29"а", селище Оріхове міста Антрацит Луганської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
рішення надруковане у дорадчій кімнати