№ 2а-500/10
9 лютого 2010 року суддя Ворошиловського районного суду міста Донецька Мірута О.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії УПСЗН Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки, стягнення допомоги на оздоровлення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2004- 2008 роки, стягнення допомоги на оздоровлення, посилаючись на наступні обставини: маючи статус інваліда III групи у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради (за місцем реєстрації). В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він має право на щорічну компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Позивач зазначив, що він має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, у зв'язку з чим відповідач виплачував йому компенсацію на оздоровлення, але у сумі, меншій, ніж встановлена законодавством. Згідно здійсненому ним розрахунку недоплата складає 7501,30 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також заперечення, в яких зазначила, що відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», витрати, пов'язані з реалізацією цього закону фінансуються за рахунок державного бюджету. Виходячи з фінансових можливостей, держава гарантує виплату допомоги на оздоровлення в розмірах, передбачених постановами Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07. 2005 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
ОСОБА_1 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи, що підтверджено посвідченням ААБ № 013442, довідкою МСЕК № 072337, встановлена причина інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.6-7, 8).
Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з відповіді Управління праці та соціального захисту населення від 27.04.2009 року за № 6/439 у 2004 р. позивач отримував компенсацію у розмірі 26,70 грн., у 2005-2008 р. позивач отримав компенсацію на оздоровлення у розмірі по 100,00 гривень у кожному році, згідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.
Право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений законом розмір допомоги (п'ять мінімальних заробітних плат для учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, чотири мінімальних заробітних плат для учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.
У відповідності із ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, відповідно до положень статті 48 Закону № 796-ХII від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення для учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст.17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст.17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто при виплаті спірної допомоги за 2004 - 2008 роки Управління праці та соціального захисту населення повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» мінімальний розмір заробітної плати встановлений: у 2004 році - 237 грн.; у 2005 році 332,00 грн.; у 2007 році - 400 грн.; у 2008 році-515 грн.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 р. № 987 «Про затвердження порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» виплати громадянам компенсацій і допомоги здійснюються на підставі письмової заяви громадян.
Згідно п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» дію абзаців 2,3,4,5,6,7 частини 4 та частини 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік зупинено, а тому сплачена позивачу сума у розмірі 100 грн. не підлягає перерахуванню.
Встановлено, що не доотриманий розмір допомоги на оздоровлення позивача складає: за 2004 рік - 1423,30 грн.; за 2005 рік - 1560 грн.; за 2007 рік - 2100 грн.; за 2008 рік - 2625 грн., а взагалі - 7708,30 гривень.
Розрахунок, здійснений позивачем, в розмірі 7501 гривень 30 копійок є помилковим.
Керуючись ст.ст.17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на оздоровлення за 2004-2005, 2007, 2008 рік у розмірі, що є меншим, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради (бюджетна програма - «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» код програмної класифікації видатків 2501250, рахунок 35215039001469 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25987214, код економічної класифікації видатків 1341) недоотриману суму грошової компенсації на оздоровлення за 2004-2005, 2007, 2008 рік у розмірі 7708,30 гривень (сім тисяч сімсот вісім гривень 30 коп.) на користь ОСОБА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, з подальшою подачею протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя О.А. Мірута