Справа № 2-91/10
Іменем України
05 лютого 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровськ
у складі:
головуючого судді Грищенко В.М.
при секретарі Демченко О.Г.
за участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал», про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди , -
У січні 2009 року прокурор в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що у 1965 році через земельну ділянку, на якій розташовано домоволодіння № 9 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську, яке належить відповідачам, було власними силами родини ОСОБА_2 та за їх кошти протягнуто водовід. Колодязь з розводками знаходився на території домоволодіння відповідача. 15.09.2006 року ОСОБА_3 перекрив водопостачання до будинку № 10, який належить ОСОБА_2, тим самим залишив останню без води до теперішнього часу. ОСОБА_2 неодноразово зверталась до різних органів влади, але ніяких результатів не було. Враховуючи викладене позивач просить суд зобов'язати відповідачів відновити становище яке існувало до порушення, а саме підключити будинок № 10 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську до мережі централізованого постачання, зобов'язати відповідачів не чинити опір у подальшому користуванні водовідводом, стягнути з відповідачів на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., судові витрати покласти на відповідачів.
У судовому засіданні прокурор уточнив позовні вимоги. Суду пояснив, що оскільки на наприкінці 2009 року водопостачання до будинку позивачки вже проведено службами МКВП «Дніпроводоканал», тому відновлення становища яке існувало до порушення, а саме підключення будинку № 10 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську до мережі централізованого постачання вже не є необхідним. У зв'язку з вищевикладеним, прокурор просив визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути з них на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн., судові витрати покласти на відповідачів.
ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Суду пояснив, що позивачка користувалась колодязем та водопровідною системою, які знаходились на території домоволодіння № 9 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську до того часу поки в трубі її водоводу не з'явилось протікання внаслідок чого був затоплений їх (відповідачів) двір, після чого працівником аварійної служби водоканалу була перекрита подача води до домоволодіння позивачки. У зв'язку з цим, її вимоги є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила.
Представник третьої особи - МКВП «Дніпроводоканал» в судовому засіданні просив постановити рішення на розсуд суду, пояснив, що відключення водопостачання будинку № 10 по вулиці Менделєєва технічними службами МКВП «Дніпроводоканал» не здійснювалось, власник будинку № 9 по вул. Менделєєва дії з відключення будинку № 10 по вул.. Менделєєва від мережі центрального водопостачання з підприємством «Дніпроводоканал» не узгоджував.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.
У 1965 році через земельну ділянку домоволодіння № 9 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську родиною ОСОБА_2 за їх кошти протягнуто водопровід до їх домоволодіння № 10 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську, колодязь з розводками знаходився теж на території домоволодіння № 9.
Згідно свідоцтва про право на спадщину, видано державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 є власницею домоволодіння № 10 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську.
Відповідно проекту вводу водопроводу по вул. Менделєєва будинку № 10 та генерального плану з нанесенням мереж водопроводу позивачки, вбачається, що водопровід йде з будинку № 9 через вул. Менделєєва і до будинку № 10.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.1998 року власником домоволодіння № 9 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську є ОСОБА_4.
Згідно пояснень ОСОБА_2 15.09.2006 року ОСОБА_3 перекрив водопостачання до будинку № 10 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську, залишивши її без води.
Згідно інформації о водопостачанні житлових будинків по вул. Менделєєва № 9,10 наданої МКВП «Дніпроводоканал» від 29.11.2007 року вих. № 9697/415 ввід водопроводу відключено власником житлового будинку по вул.. Менделєєва 9, тому з жовтня 2006 року припинено нарахування по будинку № 10 в зв'язку з відсутністю води.
Згідно довідки від 06.12.2006 року наданої МКВП «Дніпроводоканал» відключення водопостачання будинку № 10 по вулиці Менделєєва технічними службами МКВП «Дніпроводоканал» не здійснювалось, власник будинку № 9 по вул. Менделєєва дії з відключення будинку № 10 по вул.. Менделєєва від мережі центрального водопостачання з підприємством «Дніпроводоканал» не узгоджував.
У довідці, виданої начальником району № 3 управління експлуатації водопровідних мереж МКВП «Дніпроводоканал» від 06.03.2008 року зафіксовані факти, які були виявленні при відпрацюванні заявки на течію води з-під землі за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Менделєєва, 9, а саме, що водопостачання було перекрите до домоволодіння № 10 та проводити роботи немає можливості, оскільки власник домоволодіння № 9 не дає згоди на проведення робіт на своїй земельній ділянці. Відомостей про здійснення відключення від водопровідних мереж абонентів службами МКВП «Дніпроводоканал» у вказаному листі не містяться. В даній довідці також зазначено, що при здійсненні відключень абонентів від водопровідних мереж службами МКВП «Дніпроводоканал» обов'язково складається акт про таке відключення у двох екземплярах - один надається абоненту. В даному випадку акт не складався.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили той факт, що ОСОБА_3 не надавав дозволу на проведення робітниками МКВП «Дніпроводоканал» робіт по ремонту водопроводу на територій його домоволодіння № 9 по вул. Менделєєва в м. Дніпропетровську.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що діями відповідачів їй, було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000 грн. Моральна шкода виразилась в тому, що відповідачі лишили її права користування водоводом та взагалі користуватися, як нормальна людина, водою, що є одним із найважливіших способів забезпечення життєдіяльності людини. Відповідачі перешкоджали протягом трьох років їй нормально існувати, а саме: користуватися водою, яка як і кожній людині життєво необхідна.
На підставі ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, що заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а так само з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкоди завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: моральна шкода може полягати зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушені стосунків з іншими оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно до п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні була встановлена вина відповідачів у спричиненні моральної шкоди позивачці, оскільки відповідачі лишили її права користування водоводом (водою), о днак до заявленої суми в 10 000 грн., суд відноситься критично, суд вважає, що моральна шкода в сумі 3 000 грн. реально відображає ступінь і глибину моральних страждань позивачки.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь держави судові витрати по справі: судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та збір на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 37 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 10, 14, 57, 58, 197, 208, 212, 214, 215 ЦПК України , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -
Уточнені позовні вимоги прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 неправомірними.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі - 3000 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: В.М.Грищенко