Справа № 2-1965/2009
02 липня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Позняка О.М.
при секретарі - Ходжаш Ю.Э.
за участю :
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району про визнання незаконними розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації моральної шкоди, -
В Бахчисарайський районний суд звернулась ОСОБА_1 з позовом до Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АРК, в якому просила суд визнати незаконним розпорядження секретаря Піщанівської сільської ради від 27.03.2009 р. про її звільнення з посади директора Комунального підприємства «Піщане» та поновити її на даній посаді з моменту звільнення, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі контракту від 06.06.2008 р. вона була призначена на посади директора з 08.06.2008 р., а оскарженим розпорядженням звільнена з 31.03.2009 р. у зв'язку з закінченням терміну, на який її було призначено, а тому звільнення було проведено на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає, що перед звільненням вона була повинна бути попереджена за 2 місяці до дати звільнення відповідно до ст.492 КЗпП України, але розпорядження про звільнення було видане 27.03.2009 р. - тобто до дати закінчення контракту. Крім того позивач вказала, що трудові відносини фактично були продовжені після закінчення дії контракту, а у секретаря Піщанівської сільської ради були відсутні повноваження на припинення дії контракту відповідно до ст.12,42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і такі повноваження має виключно сільський голова. Позивач також просила суд стягнути на її користь 2000 грн. компенсації моральної шкоди з тих підстав, що незаконне звільнення підірвало її авторитет, службову репутацію, спричинило душевні переживання, погіршило здоров'я, а також погіршило матеріальний стан сім'ї.
Під час розгляду справи позивач змінила свої позовні вимоги і просила суд визнати незаконним розпорядження секретаря Піщанівської сільської ради від 31.03.2009 р. в частині звільнення ОСОБА_1 і прийняття на посаду директора на період відпустки ОСОБА_5 і збільшила розмір вимог про стягнення моральної шкоди до 3000 грн. Додаткові вимоги обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження № 13 від 31.03.2009 р. їй була надана щорічна відпустка з 31.03.2008 р. по 28.04.2009 р. з наступним звільненням с посади директора КП «Піщане» за спливом терміну дії контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач зазначила, що надання їй відпустки свідчить про фактично продовження трудових відносин, оскільки відповідно до ст..2 Закону України «Про відпустки» право на відпустку мають лише особи, що знаходяться в трудових правовідносинах з підприємствами, а її звільнення в період відпустки свідчить про порушення ч.3 ст.40 КЗпП України.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених у позові.
В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, пояснили, що дійсно спершу було видано розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з 31.03.2009 р. але потім було з'ясовано, що ОСОБА_1 видала наказ про свою відпустку з 31.03.2009 р. і тому було видано інше розпорядження № 13 про звільнення ОСОБА_1 вже після відпустки, наміру продовжувати з нею трудові правовідносини не було, а секретар Піщанівської сільської ради виконувала обов'язки голови сільської ради на підставі відповідного рішення сільської ради у зв'язку з неможливістю виконувати свої обов'язки головою сільської ради.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що 06.06.2008 р. позивачем ОСОБА_1 укладений контракт з Піщанівською сільською радою в особі сільського голови (відповідно до п.5.2. Статуту КП «Піщане»), згідно якого позивач ОСОБА_1 була призначена на посаду директора комунального підприємства «Піщане» на термін з 08.06.2008 р. по 31.12.2008 року.
За згодою сторін даний контракт був продовжений терміном до 31.03.2009 року. Питання про продовження дії контракту з боку Піщанівської сільської ради було вирішено секретарем сільської ради, на яку відповідно до рішення Піщанівської сільської ради № 1335 від 30.09.2008 р. було покладено виконання обов'язків голови сільської ради, оскільки голова сільської ради притягувався до кримінальної відповідальності і був усунений від виконання своїх обов'язків. Зазначене рішення Піщанівської сільської ради № 1335 від 30.09.2008 р. не протирічить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також відповідає змісту п.9 ст.42 Регламенту Піщанівської сільської ради. При даних обставинах доводи позивача ОСОБА_6 про те, що у секретаря сільської ради не було відповідних повноважень на продовження дії контракту чи припинення трудових правовідносин, безпідставні.
Відповідно до контракту від 06.06.2008 р. (із змінами) трудові правовідносини між сторонами підлягали припиненню з 31.03.2009 р.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (як директор КП «Піщане») 30.03.2009 р. видала наказ № 14к про надання собі відпустки за 2008 рік з 31.03.2009 р. по 30.04.2009 р. Таким чином ОСОБА_1 в односторонньому порядку, не узгодив дане питання з відповідачем, а також не маючі на це підстав, даним наказом № 14к намагалась створити ситуацію штучного продовження трудових правовідносин шляхом виходу в щорічну відпустку з дня, коли трудові відносини підлягали припиненню. При цьому ОСОБА_1 в наказі № 14к відобразила, що, перебуваючи у відпустці, зоставляє право підпису за собою, що протирічить змісту поняття «відпустка» і підтверджує намагання штучного створення нею факту продовження трудових правовідносин в односторонньому порядку без узгодження цього питання з відповідачем, що відповідало б вимогам ст.36 КЗпП України і було прямо передбачено п.5 контракту від 06.06.2008 р.
Однак, як встановлено судом, 31.03.2009 р. секретарем Піщанівської сільської ради було видане розпорядження № 13, яким ОСОБА_1 була надана щорічна відпустка з 31березня 2009 р. з наступним звільненням з 28 квітня 2009 р. на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Компетенція секретаря сільської ради відповідала п.5.2. статуту КП «Піщане», як вже було зазначено вище.
Таким чином, даним розпорядженням була надана згода лише на продовження терміну трудових правовідносин на чітко визначений строк - до 28 квітня 2009 року. Ця обставина має чітке визначення і не свідчить про те, що сторони продовжили фактичні трудові відносини на невизначений строк, на що помилково вказувала позивач ОСОБА_1
Оскільки між сторонами фактично діяв строковий трудовий договір, то відсутні підстави для попередження ОСОБА_1 про звільнення відповідно до ст.492 КЗпП
При цьому розбіжності в даті звільнення в наказі № 13 від 31.03.2009 р., а саме : визначення дати звільнення 28 квітня і при цьому зазначення на те, що 28 квітня надається як додатковий календарний день до відпустки за святковий день (Пасху), суд не приймає до уваги, оскільки позивач не ставить питання про зміну дати звільнення, а ставить питання про незаконність свого звільнення взагалі, а суд розглядає справу лише в межах позовних вимог відповідно до ст.11 ЦПК України.
На підставі фактичного аналізу матеріалів справи, суд доходить висновку, що відповідачем не порушено трудових прав позивача ОСОБА_1
Суд також вважає, що і факт призначення на період відпустки ОСОБА_1 іншої особи - ОСОБА_5 на посаду директора з 01 квітня 2009 р., також безпосередньо не порушує прав ОСОБА_1, і це питання знаходиться виключно в компетенції відповідача.
Оскільки судом не встановлено фактів порушення трудових прав ОСОБА_1, то відсутні й підстави для задоволення вимог про компенсацію моральної шкоди.
При зазначених обставинах суд в задоволенні позовних вимог відмовляє позивачу ОСОБА_1 в повному обсязі.
На підставі викладеного, відповідно до ст.36 КЗпП України, керуючись ст.3-11,15,60,213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження, апеляційна скарга подаються через Бахчисарайський районний суд АРК.
Суддя :