Справа № 2-1615/2009
08 липня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Позняка О.М.
при секретарі - Ходжаш Ю.Е.
за участю :
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 Георгієвича про позбавлення батьківських прав, третя особа - Управління по справах сім'ї та молоді при виконкомі Центрального району м.Сімферополя, -
В Бахчисарайський районний суд АРК звернулась ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_6 про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що в травні 2002 року був розірваний шлюб між позивачкою та відповідачем. Після розлучення позивачка ОСОБА_5 вимушена була виїхати за межі України в ОСОБА_8 для облаштування особистого життя. При цьому за усною домовленістю вона зоставила дитину на проживання з відповідачем і висилала гроші для його утримання. По приїзду їй стало відомо, що відповідач не займався належним вихованням дитини, а тому вона забрала дитину до себе. Позивачка ОСОБА_5 зазначила в позові, що відповідач відмовився від виховання дитини про що написав заяву про відмову від дитини, давши згоду на виїзд за межі України на постійне мешкання, заявивши, що не буде мати претензій до дитини. Позивачка також зазначила, що в теперішній час вона перебуває в шлюбі з громадянином ОСОБА_8 - ОСОБА_9 Массіміліано, від шлюбу є ще троє дітей і вони всі разом проживають однією родиною, в тому числі й з дитиною - ОСОБА_10, тривалий час вони всі разом проживали в ОСОБА_8, а в теперішній час повернулись до України, де проживають з 2008 року. Позивачка зазначила, що відповідач тривалий час, в період з 2002 р. по 2008 рік, ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, відмовившись від нього. Посилаючись на ст.164-165 СК України, позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав.
В судовому засіданні представники позивачка заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в позові, додатково пояснили, що відповідач байдуже ставився до дитини протягом 2002-2008 року, не займався вихованням дитини, поки син проживав разом з ним, а віддав його до цілодобового дитячого садка, хоча позивачка ОСОБА_5 висилала йому гроші, достатні для найму няні. Коли позивачка забрала дитину до себе, то відповідач перестав цікавитись сином, не поздоровлював його з днем народження, не надсилав листів. Коли в 2008 році позивачка прибула на територію України до м.Сімферополя разом з новою сім'єю, то позивач намагався забрати дитину, влаштував скандал, налякавши дитину, що привело до моральної травми у дитини.
В судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали, відповідач додатково пояснив, що дійсно після розлучення з ОСОБА_5 вона виїхала за кордон, а син залишився проживати у нього в м.Бахчисарай, він надавав йому належної уваги, займався вихованням. Син ОСОБА_11 не перебував цілодобово у дитячому садку, а кожного дня він забирав його додому. В наступному за домовленістю з ОСОБА_5 він дійсно надав заяву про дозвіл на виїзд її за кордон з дитиною, оскільки вона створила нову сім'ю і перешкоджати в цьому у нього не було намірів. Заяву він підписав таку, яку оформив нотаріус, оскільки це заява встановленої форми і вона не свідчить про його намір відмовлятись від дитини. Коли позивачка ОСОБА_5, порушивши домовленості, стала переховуватись від нього з дитиною, то він почав їх розшук через консульські установи в ОСОБА_8 та через Міністерство закордонних справ. В теперішній час, коли позивачка з дитиною прибула на територію України він має намір через суд визначити порядок виховання дитини, про що подав відповідний позов.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Так в період шлюбу між позивачкою та відповідачем у них 08.02.1999 року народилась дитина - ОСОБА_10, про що зроблено актовий запис № 82 відділу реєстрації актів громадського стану Бахчисарайського районного управління юстиції. 29 травня 2002 року шлюб між сторонами - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був розірваний.
Судом встановлено, що 17.06.2002 року відповідач за домовленістю з позивачкою підписав заяву до посольства ОСОБА_8 в Україні (яка була нотаріально посвідчена), згідно якої він дав згоду неповнолітньому сину ОСОБА_10 на постійний виїзд за кордон до держави ОСОБА_8 на постійне мешкання в супроводі його колишньої дружини - матері ОСОБА_5
Зазначена заява не свідчить про відмову відповідача від дитини, про що заявила позивачка в позові, та про що стверджували її представники в судовому засіданні. Дана заява лише свідчить про те, що дійсно між сторонами на дату її підписання не було спору про місце проживання дитини, тобто сторони фактично домовились про те, що дитина буде проживати з матір'ю за кордоном в державі ОСОБА_8. Дана заява відповідає вимогам законодавства України про виїзд за кордон неповнолітніх осіб, а тому вона не може бути доказом того, що відповідач нібито «відмовився від дитини».
Як вбачається з матеріалів справи позивачка дійсно перебувала за кордоном в державі ОСОБА_8 з 2002 рік по 2008 рік, де створила нову сім'ю з громадянином ОСОБА_8.
Незважаючи на те, що позивачка стверджує, що відповідач в період з 2002 року перестав цікавитись дитиною, з боку позивача не надано будь-яких доказів того, що з цього періоду саме позивачка давала можливість відповідачу будь-яким чином реалізовувати свої батьківські права.
Саме з боку позивачка не надано доказів того, що перебуваючи за кордоном (куди вона змогла виїхати з дитиною лише за згодою позивача) вона інформувала відповідача про місце перебування дитини, про умови проживання, про стан її здоров'я та ін.
В судовому засіданні представники позивака пояснили, що ОСОБА_5 не пред'являла будь-яких вимог до відповідача про матеріальне забезпечення та ін., тобто і ця обставина також свідчить про те, що позивачка не інформувала відповідача про місце свого перебування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 з 2005 року почав звертатись до установ Міністерства закордонних справ України з заявами про встановлення місця знаходження дитини в державі ОСОБА_8.
Судом встановлено, що в 2008 році ОСОБА_5 повернулась на постійне місце проживання до України в м.Сімферополь разом з дитиною - ОСОБА_10.
В теперішній час Центральним районним судом м.Сімферополя розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у вихованні дитини - ОСОБА_10.
При зазначених обставинах суд не може дійти висновку про те, що дійсно відповідач ОСОБА_3 злісно ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків. Суд на підставі фактичного аналізу обставин справи вважає, що підстав, передбачених ст.164-165 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав не має, що є підставою для відмови в позові.
На підставі викладеного, відповідно до ст.164-165 СК України, ст.3-11,15,60,213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1) - відмовити .
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Заява про апеляційне оскарження, апеляційна скарга подаються через Бахчисарайський районний суд АРК.
Суддя: