Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції Назарова М.В.
Україна
Іменем України
16 лютого 2010 року Справа № 2а-1847/09/1202
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Василенко Л.А., суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І., розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 13 липня 2009р. у справі № 2а-1847/09 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, і
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 13 липня 2009р. позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задоволений в повному обсязі: визнані незаконними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві 30% мінімальної пенсії за віком у вигляді доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2008р. до 31.12.2008р. з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження, оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду скасувати за наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (арк. справи 4), копією пенсійного посвідчення (арк. справи 5). Позивачеві в 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у твердих розмірах щомісячно виходячи з положень п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щомісячно у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у перерахунку розміру підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачеві відмовлено рішенням відповідача № 1257 від 10.06.2009р. (арк. справи 6).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в незастосуванні судом приписів ч.1 ст.100 КАС України щодо відмови у позові у зв'язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки на цьому наполягав відповідач.
Приписами частини 2 статті 99 КАС України передбачено застосування річного строку звернення до суду з адміністративним позовом у випадку, якщо законом не встановлено інше.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення др. Суду поважною, адміністративна справ розглядається та вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.
Питання про наслідки пропущення строку розглядається на етапі судового розгляду першочергово, зазвичай не переходячи до розгляду справи по суті. Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Позивач може заперечувати проти такої заяви відповідача також посиланнями на поважність причин пропущення строку.
Колегією суддів встановлено, що позивач у позові не просила визнати причину пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом поважною, а відповідач в письмових запереченнях на адміністративний позов наполягав на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропущенням строку (а.с.9).
Суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, розглянувши справу за суттю попередньо не вирішивши питання про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Загальний строк подання адміністративного позову становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач не зверталася з клопотанням про визнання поважності причини пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, тому відповідно до ст. 100 КАС України в задоволенні позовних вимог, заявлених до 30.06.2008р. треба відмовити, оскільки позивач звернулася до суду 30.06.2009р. (а. с. 2).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 01.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення до пенсії, як дитина війна, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 30.06.2008р. до 31.12.2008р., але внаслідок неправомірних дій відповідача позивач не отримала підвищення до пенсії за вищевказаний період в належному розмірі. Тобто, позовні вимоги щодо визнання неправомірною відмови та зобов'язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії підлягають задоволенню за період з 30.06.2008р. до 31.12.2008р.
Водночас колегія суддів зауважує, що до компетенції органів Пенсійного фонду України входять призначення, перерахунок пенсії, підвищення до неї тощо, внаслідок чого нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідач повинний здійснити з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів відповідно до приписів ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з державного бюджету присуджує на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 2,8 грн., оскільки позов задоволений частково.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги, позивачем судове рішення не оскаржене.
Таким чином, судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які привели до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової.
Керуючись ст.3 ч.1 п.10, ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202 ч.1 п.4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області задовольнити частково.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 13 липня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 30.06.2008р. до 31.12.2008р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 30.06.2008р. до 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2,8 грн. (дві грн. 80 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції набуває законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд