Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Ходирєва І.В.
Україна
Іменем України
16 лютого 2010 року Справа № 2а-1841/09/1202
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л.А.,
суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Солодько О.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщені залу суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2009р. у справі № 2а-1841/09 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, і
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2009р. позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії задоволений в повному обсязі: визнані незаконними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві 30% мінімальної пенсії за віком у вигляді доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули - про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін за наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (арк. справи 4), копією пенсійного посвідчення (арк. справи 5). Позивачеві в 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у твердих розмірах щомісячно виходячи з положень п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щомісячно у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; у перерахунку розміру підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачеві відмовлено рішенням відповідача № 599 від 20.05.2009р. (арк. справи 6).
Колегія суддів частково приймає доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального закону щодо не розгляду питання про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском річного строку звернення до суду. Але, оскільки позивач у позовній заяві просив поновити йому строк звернення до адміністративного суду, враховуючи, що позивач є особою похилою віку, доведеність у позивача суб'єктивного права та факту його порушення, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституції України соціальних зобов'язань перед позивачем відносно здійснення підвищення до пенсії до пенсії, як дитині війни, за період з 22.05.2008р., колегія суддів вважає за можливе визнати поважною причиною пропущення позивачем річного строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України та вирішити спір за суттю відповідно до ч.2 ст.100 КАС України.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
З огляду на аналіз наведених норм законів, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку про визнання протиправними (незаконними) дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві 30 % мінімальної пенсії за віком у вигляді доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. з урахуванням фактично виплачених сум
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 28 липня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 16 лютого 2010 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд