Справа № 815/3121/16
26 грудня 2018 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (Французький бульвар,7, м.Одеса) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ), в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.04.2016 року №0000591303, яким визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 23038,95грн.
Позивач зазначив, що є власником нежилого приміщення, загальною площею 144,7 кв.м, розташованого у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6945581 від 26.07.2013року, у зв'язку з чим сплачує земельний податок. Розмір податкового зобов'язання за земельний податок з фізичних осіб у сумі 23038,95 грн. було розраховано із нормативно-грошової оцінки за 1 кв.м. земельної ділянки, яка становить 2965,27 грн.
Позивач вважає, що йому неправомірно було нараховане грошове зобов'язання по земельному податку на суму 23038,95грн за 2016 рік. Він отримав на свій запит від Управління Держземагенства у м. Одесі Одеської області лист від 18.12.2013 року № 1667, щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на підставі якої йому нараховується земельний податок, у якому зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки розрахована з урахуванням рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року, де нормативно-грошова оцінка за 1 кв.м. земельної ділянки становить 2965,27 грн.
Отже, сума земельного податку розрахована на підставі рішення ОМР № 41-VI від 28.12.2010 року, зі змінами, внесеними рішенням ОМР № 1268-VI від 20.09.2011 року.
Однак, рішення ОМР № 41-VI від 28.12.2010 року скасоване постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 року по справі № 522/11050/14-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016року. Тобто у відповідача були відсутні підстави для нарахування податкового зобов'язання на суму 23038,95грн за 2016 рік.
Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 14.07.2016 року, розпочате підготовче провадження (а.с.2).
Ухвалою суду від 14.07.2016 року витребувані докази по справі, закінчено підготовче провадження та зупинено провадження по справі (а.с.37).
10.08.2016 року по суду надійшли заперечення ДПІ, в яких представник відповідача просив відмовити в позові, надавши розрахунок земельного податку з посиланням, крім іншого, на рішення ОМР № 6762-VI від 10.06.2015 року. При цьому не спростовував позицію позивача, що розрахунок здійснений йому на підставі рішення ОМР № 41-VI від 28.12.2010 року, яке скасоване постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 року по справі № 522/11050/14-а (а.с.51-54).
Ухвалою суду від 25.08.2016 року провадження по справі поновлено та за клопотанням представника позивача зупинено (а.с.73)
Ухвалою суду від 01.09.2016 року провадження по справі поновлено та за клопотанням представника позивача зупинено до закінчення касаційного провадження у справі №522/11050/14-а (а.с.80-81).
Розгляд справи №522/11050/14-а завершився прийняттям 20.06.2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом ухвали, якою задоволена заява ТОВ «Блаз» про відмову від адміністративного позову. Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2017 року визнана нечинною. Провадження по справі закрито (а.с.140-142).
15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, згідно з яким КАС України викладений в новій редакції.
Ухвалою суду від 05.11.2018 року поновлено провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач по справі надав 23.11.2018 року відзив на позов (а.с.155-158), в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на норми Земельного та Податкового кодексів, відповідно до яких позивач як платник земельнго податку зобов'язаний сплатити визначені йому податкові зобов'язання. Згідно з розрахунком розмір земельного податку на 2016 рік складає 23038,95 грн.
Позивач по справі надав до суду додаткові обґрунтування позову (а.с.161-163), в яких фактично змінив підстави позову та зазначив, що за змістом норм п. 286.6 ст. 286 ПКУ за земельну ділянку, на який розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової кожному з таких осіб. Крім того, у матеріалах справи у відзиві відповідача на позов міститься розрахунок земельного податку на 2016 рік зроблений на підставі рішення Одеської міської ради від 10.06.2015року. Однак, зі своїм позовом позивач надав лист ГУ Держземагенства в Одеській області від 18.12.2013року № 1667, у якому визначена нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки станом на 01.01.2013 року, але із зазначенням, що така нормативна вартість підлягає уточненню після надходження матеріалів із землеустрою щодо земельної ділянки, так як відсутня документація із землеустрою та сформованого об'єкта оцінки. Отже, розрахунок земельного податку зроблений відповідачем, не містить достовірної інформації та не може прийматися до уваги.
Також позивач зазначив, що він є фізичною особою-підпримцем, платником єдиного податку другої групи з 01.09.2013 року, та використовує приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, як фізична особа-підприємець, а саме передає приміщення в оренду. Вказане приміщення було передано в оренду ТОВ «ФАРМАСТОР» 05.08.2016 року.
Статтею 269 ПКУ передбачено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Так, відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку І-ІІІ груп для провадження господарської діяльності. Тобто, якщо платник єдиного податку І-ІІІ груп використовує земельні ділянки для провадження господарської діяльності, він звільнений від обов'язку нараховувати, сплачувати та подавати податкову звітність щодо земельного податку.
Позивач зазначив, що нежитлове приміщення, загальною площею 144, розташоване у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № НОМЕР_2, за яке було нараховано земельний податок за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, використовується ним виключно для здійснення господарської діяльності, а саме приміщення передано в оплатну строкову оренду ТОВ «ФАРМАСТОР» для розміщення аптеки. Отже, визначення відповідачем податкового зобов'язання по земельному податку на земельну ділянку суперечить приписам п. 297.1 ст.297 ПКУ.
Представник відповідача, якому направлені додаткові пояснення поштою та з якими він ознаймився у суді 10.12.2018 року(а.с.172-175) не надав заперечень щодо змінених підстав адміністративного позову.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підпримцем, дата запису 15.08.2013 року №25560000000108014, вид діяльності по КВЕД 68.20: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (а.с.177-179).
Згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку позивач з 01.09.2013 року - платник єдиного податку ІІ групи, з 01.10.2013 року - платник єдиного податку ІІІ групи (а.с.169-170).
ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення, загальною площею 144,7 кв.м., розташованого у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2. Зазначене нерухоме майно він придбав на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2013 року (а.с.7-8).
Позивач використовує приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, як фізична особа-підприємець, а саме передав приміщення в оренду ТОВ «ФАРМАСТОР» згідно з договором оренди нежитлового приміщення 05.08.2016 року.
01.04.2016 року ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0000591303, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 ПКУ позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 23038,95грн за 2016 податковий період (а.с.10).
Згідно розрахунку наданого позивачем нормативно-грошова оцінка за 1 м.кв. складає 2965,27 грн, ставка податку - 3% до грошової оцінки, площа 144,7кв.м, індекс інфляції на 2015 рік 1,249; на 2016 рік -1,433 (а.с.28).
Такий же розрахунок наданий ДПІ з різницою у тому, що в розразунку наданому ДПІ зазначено, що ставка податку - 3% встановлена згідно рішення ОМР від 10.06.2015 року №6762-VI (а.с.56).
Листом від 18.12.2013 року за №1667 ГУ Держземагенства м. Одеси повідомило позивача на його звернення, що у зв'язку з відсутністю по запитуваному об'єкту АДРЕСА_2 документації з землеустрою та сформованого об'єкта оцінки - земельної діялнки з зазначеною площею, встановленими межами, цільовим призначенням (функціональним призначенням) нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної діялнки за вказаною адресою при застосуванні локальних коефіціентів та індексації з дати проведення грошової оцінки станом на 01.01.2013 року становить 2965,27грн/кв.м. У примітці зазначено, що підставою для визначення цієї нормативної грошової оцінки, крім іншого, було рішення ОМР №41-VI від 28.12.2010 року. Копії вказаного листа надані представниками позивача та відповідача (а.с.9, 60).
Згідно зі ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельні ділянки.
Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ ПКУ.
Згідно зі ст.ст.269,270 ПКУ платниками податку є, зокрема, власники земельних ділянок, відповідно об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст.120 ЗКУ, ст.377 ЦКУ, відповідно до яких до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Пунктом 287 ст.287 ПКУ встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таким чином, позивач з часу придбання на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2013 року нежитлового приміщення, загальною площею 144,7 кв.м., розташованого у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № НОМЕР_2, став також платником земельного податку.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 271.1 ст. 271 ПКУ встановлено, що базою оподаткування земельним податком є: - 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; - 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до п. 271.2 ст.271 ПКУ рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно зі ст.274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Вказаним Законом внесені зміни в ст.284 ПКУ «Особливості оподаткування платою за землю», абзаци 1 та 2 пункту 284.1 викладені у такій редакції: 284.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам".
Статтею 286 ПКУ визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого орагну за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 286.5 ст.286 ПКУ встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст.58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Позивач у первинному позові вважав, що сума земельного податку визначена йому неправомірно, оскільки ставка земельного податку розрахована на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року, яке скасовано рішенням суду по №522/11050/14-а.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0000591303 прийнято 01.04.2016 року.
Рішення ОМР №41-VI від 28.12.2010 року скасовано постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.12.2014 року, яке ухвалою апеляційного суду від 12.04.2016 року залишена без змін, тобто рішення набрало законної сили 12.04.2016 року, тобто до нарахування позивачу грошового зобов'язання.
Крім того, судом касаційної інстанціїї ухвала апеляційного суду була скасована. Розгляд справи №522/11050/14-а завершився прийняттям 20.06.2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом ухвали, якою задоволена заява ТОВ «Блаз» про відмову від адміністративного позову. Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2017 року визнана нечинною. Провадження по справі закрито (а.с.140-142).
Таким чином, доводи позивача в частині того, що грошове зобов'язання нараховане на підставі рішення щодо затверджене рішенням Одеської міської ради, яке сваковане судом, є необґрунтованими.
Крім того, представник відповідача посилається на те, що грошове зобов'язання було нараховано позивачу на підставі рішення ОМР №6762-VI від 10.06.2015 року. Вказані обставини позивачем не спростовуються.
Обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земель, у тому числі для визначення земельного податку, встановлено ст.13 Закону України «Про оцінку земель», а переодичність проведення - ст.18 Закону - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Своєчасне проведення (повторної) нормативної грошової оцінки земельних ділянок у населених пунктах України у терміни, визначені чинним законодавством, - джерело додаткових надходжень до місцевого бюджету з плати за землю.
Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно з п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Судом встановлено, що рішення ОМР № 6762-VI від 10.06.2015 року оприлюднено в газеті «Думська площа» №27 від 26.06.2015 року (додаток до газети «Одеський вісник») та у газеті «Одесский вестник» №25 від 04.07.2015 року, тобто у відповідності до вимог закону.
З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги доводи позивача, що є недостовірною інформація зазначена у листі ГУ Держземагенства в Одеській області від 18.12.2013 року № 1667 та застосована відповідачем щодо нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки станом на 01.01.2013 року.
У той же час суд вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 01.04.2016 року №0000591303, яким визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 23038,95грн, не грунтується на положеннях ПКУ щодо сплати земельного податку, як власником житлового, так і нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, так і фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності.
Відповідно до п. 287.8 ст.287 ПКУ власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Пунктом 14.1.173 ст.14 ПКУ визначено, що узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
Наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 року № 602 затверджені: Узагальнююча податкова консультація щодо справляння плати за землю у разі оренди площі у багатоквартирному будинку; Узагальнююча податкова консультація щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені; Узагальнююча податкова консультація щодо справляння земельного податку з фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку.
Незважаючи на те, що вказані узагальнюючі податкові консультації затверджені після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає можливим врахувати їх при вирішенні спірних правовідносин, оскільки сама норма ПКУ не змінювалась, а позиція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, свідчить про визначення практичного використання вказаних норм.
Зокрема, в Узагальнюючій податковій консультації щодо справляння плати за землю у разі оренди площі у багатоквартирному будинку вказано, що власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку, має нарівні з іншими співвласниками нести витрати на утримання будинку пропорційно до своєї частини майна, які можуть включати також передбачену законодавством плату за землю щодо земельної ділянки під таким будинком та прибудинкову територію. При цьому безпосереднім платником плати за землю виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників).
Таким чином, враховуючи, що нежитлове приміщення позивача розташоване на першому поверху будинку, він не може особисто нести витрати на утримання будинку, у тому числі плати за землю, а лише несе такі витрати пропорційно до своєї частини майна, але безпосереднім платником плати за землю виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію.
Крім того, розділом XIV ПКУ встановлені спеціальні податкові режими, зокрема главою 1 щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до п.291.1 ст.291 ПКУ у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПКУ).
Згідно з п.291.4 ст.291 ПКУ третя група платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Пунктом 291.5 ст.291 ПКУ визначені суб'єкти господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, до яких відносяться, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (п.291.5.3).
Позивач у додаткових обгрунтуваннях позову зазначив, що він є фізичною особою - підприємцем, платником єдиного податку 3 групи, вид діяльності по КВЕД 68.20: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Нежитлове приміщення, за яке нарахованний земельний податок, використовується ним в господарський діяльності.
Вказані обставини відповідачем - суб'єктом владних повноважень не спростовані.
При цьому, згідно з положеннями абз.4 п.297.1 ст.297 ПКУ, платники єдиного податку першої - третьої груп звільняються від сплати податку на майно (в частині земельного податку) крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються такими платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності.
В Узагальнюючій податковій консультації щодо справляння земельного податку з фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку зазначено, що фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності, та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об'єктами, не повинен сплачувати земельний податок. Разом із тим, абз. 4 п.297.1 ст.297 ПКУ не передбачає звільнення від земельного податку для фізичної особи підприємця - платника єдиного податку у випадку, коли обов'язок по сплаті податку виникає у нього як у співвласника багатоквартирного будинку у складі витрат на управління. Платником податку за земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на таку земельну ділянку (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників). Всі співвласники багатоквартирного будинку (в тому числі фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності) мають рівні обов'язки щодо здійснення витрат на управління будинком (пропорційно до своєї частки у спільному майні багатоквартирного будинку), до складу яких буде включатися передбачена законодавством плата за землю щодо земельної ділянки під таким будинком та прибудинковою територією.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 08.08.2018 року по справі №820/5485/17 зазначив, що у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами та встановлено, що належне позивачу нежитлове приміщення та земельна ділянка, розташована під таким приміщенням, використовувались ним, як фізичною особою-підприємцем, для здійснення власної господарської діяльності (як склад), що не заперечувалось контролюючим органом. Відтак, наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку третьої групи, обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладеного та встановлених судом обставин суд дійшов висновку про недоведенність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятого податкового поідомлення рішення форми «Ф» №0000591303 від 01.04.2016 року.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 551,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,13,139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області (Французький бульвар,7, м.Одеса, ідентифікаційний код органу 39565511) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2016 року №0000591303, яким визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 23038,95грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,20 гривень.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Катаєва Е.В.
.