Справа № 420/6745/18
02 січня 2019 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд», база відпочинку про визнання незаконними та скасування рішень,-
27 грудня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд», база відпочинку, в якому позивач просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 73 від 28 грудня 2006 року «про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, та надання їм юридичних адрес» щодо п.10 Присвоїти слідуючу юридичну адресу базі відпочинку «Агроцентренерго»;
2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 62 від 31 липня 2008 року «Про оформлення права державної власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна - базу відпочинку «Чайка», що знаходиться територія Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 54 кілометр автодороги Одеса-Мелітопіль-Новоазовськ, №3 за Державою України в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд».
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши адміністративний позов, суддя дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну «адміністративна справа», а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим спором та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2554цс16 суд вказав, що аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (в редакціях, які діяли до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (статті 4, 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є правомірність:
- рішення виконкому Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 73 від 28 грудня 2006 року «про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, та надання їм юридичних адрес»;
- рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 62 від 31 липня 2008 року «Про оформлення права державної власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна - базу відпочинку «Чайка», що знаходиться територія Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 54 кілометр автодороги Одеса-Мелітопіль- Новоазовськ, №3 за Державою України в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Виробничої фірми «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд».
При цьому, рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 62 від 31 липня 2008 року, як зазначає позивач у позовній заяві, реалізовано шляхом видачі 28.08.2008 року свідоцтва про право власності.
Також позивач у позовній заяві зазначає, що підставою для звернення до суду з цим позовом є те, що рішенням виконкому Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 73 від 28 грудня 2006 року та № 62 від 31 липня 2008 року порушують його право власності.
Конституційний Суд України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом.
Оскаржуване рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 62 від 31 липня 2008 року є реалізованим шляхом видачі свідоцтва про право власності, а відтак його скасування не породжує правових наслідків для позивача, оскільки захист порушеного права у разі спору про право власності чи користування на майно має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) законодавства.
Таким чином, оскаржуючи вищевказані рішення позивач фактично оспорює правомірність набуття речових прав на нерухоме майно, тобто має місце спір про право власності.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства..
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?д;…&? ; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?в;…&?в;». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, зважаючи на викладене, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який «встановлений законом» при розгляді даної справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов в висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.
Одночасно суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст.170, 256, 294 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд», база відпочинку про визнання незаконними та скасування рішень.
Суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Вовченко