Справа № 420/5529/18
19 грудня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гунька О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Афанасьєвої І.Г. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
18 серпня 2017 рок до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3, ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за даною позовною заявою.
Постановою Верховного Суду від 13 липня 2018 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у цій справі скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2018 року, судову справу за № 815/4257/17 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.
Ухвалою судді від 23 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року роз'єднано у самостійні провадження заявлені в адміністративній справі № 825/4257/17 позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.10.2018 року, судову справу за № 420/5529/18 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О. 16 листопада 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов (вхід.№34998/18 від 16.11.2018р.) У відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
23 листопада 2018 року, у встановлений ухвалою суду строк, позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив відповідача (вхід.№35976/18 від 23.11.2018р.).
30 листопада 2018 року представником відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача (вхід. №ЕП/6940/18 від 30.11.2018р)
Ухвалою суду від 30 листопада 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 03 грудня 2018 року о 10:30 год.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити шляхом поновлення на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, звільненого у зв'язку з реорганізацією Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області, на підставі ст. 42-1 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виникненням вакантної посади в Іллічівській місцевій прокуратурі 21.01.2016 та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29.01.2016 року, тобто з дня виникнення вакантної посади в Іллічівській місцевій прокуратурі по час прийняття судового рішення, з підстав викладених в позові, відповіді на відзив відповідача та додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні стосовно задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених в відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.
Позивач обґрунтовує свої вимоги також й тим, що незважаючи на його звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України про прокуратуру» у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, він вважають фактичною підставою звільнення саме норми п. 1 ст. 40 та ст. 42-1 КЗпП України та порушує перед судом, крім іншого, питання про поновлення на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач працював в органах прокуратури з 1997 року та в 2011 року переведений на посаду заступника Біляївського міжрайонного прокурора, на які позивач працював по день звільнення, що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до положень ст. 12, п. 1-1 Перехідних положень та п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 року з 15 грудня 2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворюються у системі органів прокуратури України місцеві прокуратури, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону, а тому, наказом Генерального прокурора України №87ш від 23.09.2015 року з 15 грудня 2015 року вносяться зміни до структури та штатного розпису прокуратури Одеської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівня та затвердження штатних розписів новоутворених місцевих прокуратур, у зв'язку із чим передбачено скорочення посади позивача.
На підставі викладеного, у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України та п. 5 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" 25 вересня 2015 року позивач попереджений, що з 14 грудня 2015 року його буде звільнено із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі (аркуш справи 114), про що він особисто розписався в попередженні про звільнення.
Наказом заступника генерального прокурора України - прокурора Одеської області №3142к від 14 грудня 2015 року позивача звільнено з посади заступника Біляївського міжрайонного прокурора з 14 грудня 2015 року у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (аркуш справи 23).
Відповідно до п. 1, 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім, зокрема, Розділу XIII цього Закону, який набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування та статті 12 і Додатку до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
З 15 грудня 2015 року втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 року в частині статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур.
Згідно із ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року систему прокуратури України становлять Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, військові прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Перелік та територіальна юрисдикція місцевих прокуратур визначається в Додатку до цього Закону.
Відповідно до Додатку до Закону України "Про прокуратуру" в розділі "Одеська область" зазначена серед місцевих прокуратур - Іллічівська місцева прокуратура з територіальною юрисдикцією: Біляївський район, місто Іллічівськ, Овідіопольський район, місто Теплодар.
Положеннями п. 1-1 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.
Відповідно до п. п. "в" п. 1, п. 2 ст. 5-1 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України. Призначення на адміністративні посади здійснюється за результатами чотирирівневого відкритого конкурсу, порядок проведення якого затверджується Генеральним прокурором України.
У зв'язку із припиненням функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та ліквідацією штатних розписів прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур Одеської області та затвердженням штатних розписів місцевих прокуратур Одеської області, прокурори місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Закону України "Про прокуратуру" працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах - призначаються на посади лише за умови проходження відповідного тестування.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України №98 від 20.07.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2015 року за № 929/27374, затверджені "Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників" та "Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури", тобто, законодавчо окремими Порядками визначені умови і порядок організації та проведення конкурсу кандидатів на посаду керівників місцевих прокуратур, їх заступників та умови і процедура проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач подав документи та прийняв участь в конкурсі на заміщення адміністративних посад в Іллічівській місцевій прокуратурі та потрапив до рейтингового списку під номером 41 з підсумковим балом 75,3 за результатами тестування на знання законодавчої бази та на загальні здібності (аркуші справи 40-41), проте, цих балів не вистачило для проходження інших рівнів конкурсу.
Відповідно до положень п. 5.10, 5.11 "Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників", затвердженого 20.07.2015 року наказом Генерального прокурора України №98, після проведення тестування на загальні здібності, за результатами складання професійного тесту та тесту на загальні здібності формується рейтинговий список.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно приписів статті 4 Закону України "Про прокуратуру" організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що питання звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді врегульовано розділом VII Закону України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами Кодексу законів про працю України у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані і гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
В свою чергу ч.2 ст.40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), роз'яснень, викладених в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. (з подальшими змінами і доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів", реорганізація - це одна із форм припинення юридичної особи, за якою всі права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Факт самої реорганізації не дає підстав до звільнення працівника, оскільки, як зазначено у частині третій статті 36 КЗпП, у разі реорганізації підприємства, установи, організації дія трудових договорів працівників продовжується. Звільнення працівників в такому випадку можливе лише у випадку скорочення штатів або численності працівників.
Законом України № 1697-VІІ передбачено реорганізацію прокуратури України, в тому числі й прокуратури м. Іллічівська Одеської області, де працював позивач перед звільненням. Як зазначено у статті 7 цього Закону, систему прокуратури України становлять:
1) Генеральна прокуратура України;
2) регіональні прокуратури;
3) місцеві прокуратури;
4) військові прокуратури;
5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно з пунктом 5.1 розділу XIII Перехідних положень вище згаданого Закону (в редакції Закону України від 02.07.2015 р. N 578-VIII) до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону:
1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:
а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п'ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;
б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;
в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.
Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України .
У зв'язку з реорганізацією прокуратури змінилися назви посад та функціональні обов'язки працівників прокуратури.
Виходячи зі змісту наведених норм, обов'язковою підставою для призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури до набрання чинності положень, передбачених абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень, є успішне проходження тестування.
Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначається Законом України "Про прокуратуру".
Відповідно до пп. "в" п.33 ч.1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень" № 578-VIII від 02.07.2015 року прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.
Згідно з п.5-1 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.
Умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур визначаються Порядком проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затверджений Наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 року № 98.
Відповідно до п.1.2 Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затверджений Наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 року № 98, на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.
Згідно з п.5.2 Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затверджений Наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 року № 98, працівник, який на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює.
Відповідно до п.9.1 Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затверджений Наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 року № 98, рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності.
Згідно з п.9.5 Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затверджений Наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 року № 98, керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.
Щодо тверджень, позивача відносно не надходження йому пропозиції від відповідача щодо поновлення на посадах прокурора в місцеву прокуратуру після відкриття вакантних посад в Іллічівській місцевій прокуратурі суд зазначає що вони не узгоджуються з нормами статей 3, 28 та п. 5-1 розділу ХІП Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру», ст. 222 КЗпП України та є помилковими.
Щодо тверджень позивача відносно незаконного призначення на інших підставах ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суд зазначає наступне.
Прокурор Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 у 2015 подавав заяву для участі в тестуванні на посаду прокурора місцевої прокуратури, однак тестування не проходив у зв'язку з призовом 11.06.2015 на службу під час мобілізації та увільненням від виконання службових під час мобілізації на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.
Наказом прокурора області від 15.06.2015 № 1330к відповідно до ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про військовий і військову службу» за ОСОБА_5 збережено місце роботи на посаді Біляївської міжрайонної прокуратури та середній заробіток,
ОСОБА_5 приступив до роботи після військової служби під час мобілізації 05.06.2018.
Нині прокурор Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 у 2015 році заяву для участі в тестуванні на посаду прокурора місцевої прокуратури, однак тестування не проходила, оскільки на час його проведення знаходилась у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. До роботи ОСОБА_4 приступила 08.11.2017.
Нині прокурор Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 у 2015 році не брала участь у тестуванні на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, оскільки на час проведення цього тестування перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами,
Разом з цим, необхідно звернути увагу, що тестування для зайняття прокурора місцевої прокуратури у 2015 році проводилося відповідно до Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 15 № 98 «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах».
Даний наказ втратив чинність на підставі наказу Генеральної Прокуратури від 26.07.2016 за № 265.
Таким чином, до вказаних осіб «Порядок проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах», затвердженого наказом Генерального прокурора України від 5 № 98 не застосовується, оскільки на час призначення останніх на його скасовано наказом Генеральної прокуратури за № 265.
При цьому, слід зауважити, що на працівників органів прокуратури розповсюджуються правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші забезпечення, передбачені законодавством.
Отже призначення ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відбулося у порядку передбаченому Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про прокуратуру" добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч. 1, 5 ст. 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту проведеного відповідно до вимог цього Закону. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.
Тому, суд не бере до уваги твердження позивача щодо вибіркового порядку застосування законодавства щодо призначення на посаду прокурора, оскільки позивач участь у проведенні на посаду прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області не приймав та за Законом України "Про прокуратуру" процедура поновлення на посаді прокурора протягом року не передбачена.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають не підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 139 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про поновлення на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, звільненого у зв'язку з реорганізацією Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області, на підставі ст. 42-1 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виникненням вакантної посади в Іллічівській місцевій прокуратурі 21.01.2016 року та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу УІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29 грудня 2018 року.
Суддя С.О. Cтефанов
.